1.3.1. Внутрішній та зовнішній аспекти безпеки

Системний підхід був першим важливим кроком у науковому дослідженні суттєвих рис безпеки як складного соціального явища. Другим важливим кроком у розробці теоретичних питань безпеки стало виділення двох взаємопов’язаних аспектів безпеки – внутрішнього та зовнішнього, кожен з яких має свої специфічні риси.

Національна безпека, з одного боку, націлена на збереження внутрішньої стабільності держави, попередження анархії в політичній, економічній та соціальній сферах. Досвід свідчить про те, що деградація економіки, соціальна нестабільність, втрата державного управління, неконституційне захоплення влади, конфлікти на релігійному та етнічному грунті, техногенні або екологічні катастрофи можуть призвести до саморозпаду держави без зовнішнього втручання. Так само, як і механізми запобігання цим негативним явищам не мають нічого спільного з механізмами протидії зовнішнім загрозам. З другого боку, необхідність захисту територіальної цілісності, економічного суверенітету, існуючого політичного устрою, національних інтересів підштовхують політичне керівництво країни до участі у міжнародних системах безпеки, воєнних союзах, альянсах тощо.

Розмежування внутрішніх та зовнішніх аспектів безпеки пов’язано з тим, що засоби та механізми, які забезпечують зовнішню безпеку, кардинально відрізняються від засобів та механізмів забезпечення внутрішньої безпеки.

Зовнішня складова безпеки передбачає створення сприятливих умов розвитку держави у сучасному світі, захист територіальної цілісності країни, її політичного та соціального устрою від зовнішніх загроз. Для цього використовуються зовнішньоекономічні, дипломатичні та військові  засоби. Міжнародна безпека у політичній практиці виступила своєрідною похідною безпеки національної. Егоїстичні цілі національних держав на міжнародному рівні стримувалися за допомогою силового балансу. Перша спроба поставити міжнародну безпеку вище за національну була зроблена після Першої світової війни. Тоді гуманістичні принципи Вудро Вільсона були закладені в основу системи європейської безпеки і Ліги Націй. У подальшому міжнародні режими та міжнародні структури безпеки розпочинають нову сторінку в історії безпеки людства.   

Внутрішня складова безпеки спрямована на стабілізацію ситуації у самій державі і застосовує для досягнення цих цілей специфічні механізми внутрішнього регулювання, створює систему упередження та ліквідації наслідків економічних і техногенних катастроф, здійснює заходи зі зменшення соціального напруження на політичному, етнічному чи релігійному грунті.

 У певних випадках забезпечення внутрішньої безпеки також  вимагає застосування силових заходів ( наприклад, боротьба із збройними формуваннями, що за допомогою сили намагаються змінити конституційний устрій країни або нав’язують її громадянам громадянську війну), але внутрішня функція силових структур і в такому випадку має суттєві відмінності від зовнішньої на рівні завдань та засобів застосування сили.

Різноякісна природа внутрішньої та зовнішньої складової безпеки, а також можлива розбіжність головних викликів безпеці ззовні та всередині країни  дає змогу реальній політиці за умов глибокого аналізу внутрішнього та зовнішньополітичного стану країни робити вибір, перерозподіляти ресурси та концентрувати зусилля на подоланні головних загроз у тій чи іншій сфері безпеки.

Саме тому система забезпечення безпеки (в тому числі й воєнної безпеки) має досліджуватись з урахуванням двох чітко окреслених складових: системи забезпечення внутрішньої безпеки та системи забезпечення зовнішньої безпеки.

Якщо перша створюється в рамках конкретної держави, використовує її можливості й має за мету збереження внутрішньої стабільності суспільства, то друга виконує інші завдання – вона націлена на упередження зовнішніх, насамперед, воєнних загроз, спирається на спроможність військової організації протидіяти збройному нападу ззовні та може існувати як на національному рівні, так й у вигляді міжнародних союзів, альянсів та блоків. На стан міжнародної безпеки суттєво впливають геополітичні зміни та зміни у характері міжнародних відносин.

Динаміка взаємозв’язків між зовнішньою та внутрішньою складовою залежить від визначення пріоритетів національної безпеки, що, в свою чергу, є наслідком реального стану внутрішньої стабільності (чи нестабільності) держави та розвитку зовнішнього середовища безпеки.

Проте і внутрішня, і зовнішня безпеки демонструють тісний взаємозв’язок між собою. В умовах взаємопов’язаного сучасного світу внутрішні конфлікти на етнічному, релігійному або політичному підгрунті створюють загрозу для інших країн регіону, так само, як і широкомасштабна війна впливає на всі складові безпеки держав, що навіть не беруть участі у конфлікті (наприклад, припинення судноплавства по Дунаю внаслідок збройного конфлікту на Балканах спричинило значні матеріальні збитки для України, значно збільшило імміграційні навантаження на всі європейські країни, сприяло нелегальній торгівлі зброєю, змусило ЄС виділити протягом 3-х років 1,5 млрд євро на відновлення Косово після проведення військової операції НАТО).

Взаємозв’язок внутрішньої та зовнішньої складових безпеки у всіх випадках виступає важливим принципом загальної концепції національної безпеки.