3.1.2. Україна – Рада Європи

Протягом останніх років тривала робота центральних органів виконавчої влади України, спрямована на розвиток співробітництва України з Радою Європи (РЄ), приведення законодавства України у відповідність до загальноєвропейських норм і стандартів. Шляхом імплектації Спільної програми Європейської Комісії та РЄ з реформування правової системи в Україні, а також участі України в різноманітних програмах співробітництва РЄ у правовій сфері залучався потенціал РЄ до проведення судової та правової реформи в Українській державі.

Разом з тим у відносинах між Україною та РЄ є й проблемні питання. Насамперед – це законодавче врегулювання наявного фактичного мораторію на виконання смертних вироків та скасування смертної кари, розвиток місцевого самоврядування в Україні, підготовка Парламентською Асамблеєю РЄ доповіді про стан виконання Україною зобов’язань, узятих під час вступу до РЄ.

3.1.3. Україна – обсє

Ставши учасницею ОБСЄ 30 січня 1992 р. (майже водночас із Російською Федерацією), Україна проводить лінію на посилення ролі та ефективності Гельсінкського процесу, на зміцнення безпеки в регіоні, підвищення превентивного та миротворчого потенціалу ОБСЄ і, таким чином, – на зміцнення безпеки Української держави. Україна, як член ОБСЄ, бере участь у роботі Організації. Вона активно залучалась до заходів ОБСЄ із врегулювання балканської кризи, привертала увагу світової спільноти до багаторічних конфліктів у Нагірному Карабасі, Абхазії, Південній Осетії та Придністров’ї. Паралельно з цим Україна розширює свою участь в інших сферах співпраці з ОБСЄ, передусім через тісне співробітництво з Бюро демократичних інститутів і прав людини ОБСЄ, з Верховним комісаром ОБСЄ у справах національних меншин. У 1998 р. успішно завершила свою роботу в Україні Місія ОБСЄ у справах налагодження конструктивної взаємодії між місцевою владою Автономної Республіки Крим та центральною владою України. Україна також приділяла значну увагу співпраці з ОБСЄ в галузі екологічної та економічної безпеки.

Україна підтримала пропозиції країн-учасниць ОБСЄ щодо розширення партнерської співпраці ОБСЄ з деякими трансатлантичними і європейськими структурами в галузі безпеки – НАТО, РПАС, ЄС, ЗЄС, РЄ.

Для Росії у другій половині 90-х років зміцнення потенціалу ОБСЄ розглядалось у контексті створення політичних можливостей обмежити негативні для себе наслідки розширення НАТО в Європі. Відповідно до Лісабонської декларації стосовно Моделі загальної та всеохоплюючої безпеки для Європи ХХІ ст. (прийнята у грудні 1996 р. під час зустрічі ОБСЄ на найвищому рівні) представниками Російської Федерації був розроблений проект Хартії Європейської безпеки. Ключовою ідеєю цього документа стало створення в рамках ОБСЄ Ради Безпеки та Виконавчого комітету з обмеженою кількістю членів та обов’язковим характером рішень. Україна виступила проти такого підходу з огляду на те, що це могло підірвати саму природу ОБСЄ, яка є унікальним форумом, де всі держави несуть рівну відповідальність за підтримання стабільності в регіоні ОБСЄ.

Водночас із російським проектом у контексті рішень Лісабонського саміту Комітетом з моделі безпеки ОБСЄ був розроблений проект концепції Платформи кооперативної безпеки (Платформи з питань безпеки, що грунтується на співробітництві). Основою цього документа, підготовленого датськими експертами, стало розуміння того, що ОБСЄ посідає унікальне місце, яке дозволяє їй запобігати появі нових ліній розподілу в Європі через розробку політико-правових норм та розвиток співробітництва між інститутами, що сприяють забезпеченню безпеки в регіоні ОБСЄ. Метою Платформи є розширення відносин співробітництва та координації в сфері миротворчої діяльності між різноманітними регіональними та субрегіональними міжнародними організаціями через повний цикл заходів, спрямованих на раннє попередження, запобігання конфліктам та постконфліктну реабілітацію, забезпечивши рівні можливості організацій, комбінування їхніх потенціалів. У цій моделі безпеки є місце як структурам НАТО, так і структурам СНД.

У вересні 1997 р. діючий голова ОБСЄ надіслав виконавчому секретарю СНД листа з пропозицією Співдружності Незалежних Держав взяти участь в обговоренні Платформи європейської безпеки та її реалізації як відповідної регіональної організації. Керівництвом ОБСЄ були запропоновані для обговорення державам-учасницям СНД наступні документи: «Умови для Платформи кооперативної безпеки», «Платформа кооперативної безпеки ОБСЄ» та «ОБСЄ в ланцюгу взаємопов’язаних інститутів». Привертає увагу вступне положення останнього документа: «Відносини ОБСЄ з іншими міжнародними організаціями формально не оформлені (відносини з ООН є щасливим винятком)».

Обговорення питання щодо можливої участі СНД в розробці моделі європейської безпеки виявило принципові розбіжності в позиціях Російської Федерації, Республіки Білорусь і Республіки Киргизстан – з одного боку, та України й інших держав-учасниць Співдружності – з другого. РФ закликала держави-учасниці СНД дати позитивну відповідь діючому голові ОБСЄ про готовність Співдружності до європейського співробітництва як регіональної міжнародної організації.

Позиція України базувалась на положеннях Заяви Верховної Ради України, зробленої при ратифікації Угоди про створення СНД (згідно з пунктом 3 згаданої Заяви, Україна заперечує надання СНД статусу суб’єкта міжнародного права та перетворення її на регіональну міжнародну організацію. Україна не підписала Рішення Ради глав держав СНД про забезпечення міжнародного визнання СНД і його статутних органів від 23 грудня 1993 р. та наступні рішення з цього питання). За відсутністю консенсусу між державами-учасницями СНД активний діалог між ОБСЄ та Співдружністю щодо моделі європейської безпеки, та зокрема миротворчої діяльності, так і не розпочався.