3.1.4. Україна – єс-зєс

Україна будує свої стосунки з ЄС, виходячи з наміру поновити свою європейську ідентичність та інтегруватись у майбутньому в Європу. Стосунки між Євросоюзом та Україною на першому етапі обмежувались насамперед питаннями ратифікації Угоди про партнерство та співробітництво між Україною та ЄС (УПС – набула чинності з 1 березня 1998 р.), ТАСIS. Однак після проведення першого саміту Україна-ЄС (5 вересня 1997 р.), керівництво української держави вийшло з новими пропозиціями щодо розвитку стосунків між Європейським Союзом і Україною. Заява прем’єр-міністра України від 9 червня у Люксембурзі про бажання України стати асоційованим партнером Євросоюзу викликала збентеженість у європейських столицях, не готових до такого повороту. На другому саміті у Відні (червень 1998 р.) була знайдена нова формула, що більше відповідала існуючим реаліям, а саме: йшлося про «унікальне і стратегічне партнерство». Україна висловила свою зацікавленість у розвитку довгострокової стратегії двосторонніх відносин з ЄС. Президент України Л.Кучма наголосив на необхідності якнайшвидшого опрацювання сторонами такої стратегії. Він зазначив, що європейський вибір України є незмінним, а місце України як центральноєвропейської держави у сучасній Європі є чітко визначеним. Незаперечним пріоритетом України є набуття асоційованого, а згодом і повного членства в ЄС. Для реалізації цього курсу Президент видав ряд нормативних актів: Указ Президента України від 11 червня 1998 р. «Про затвердження стратегії інтеграції України до Європейського Союзу», а також Указ від 24 лютого1998 р. «Про забезпечення виконання Угоди про партнерство і співробітництво між Україною та ЄС і вдосконалення механізму співробітництва з ЄС». Незважаючи на те, що повноцінна інтеграція України в ЄС є справою майбутнього, Євросоюз співпрацює з Україною за широким колом питань. Він підтримує спроби України перебрати на себе питання постачання нафти з каспійського регіону до Західної Європи через програми INOGATE та TRACECA. Також ЄС виділив Україні 15 млн екю на розвиток контейнерного зв’язку між Одесою та грузинським портом Поті, прийняв рішення про виділення 150 млн екю для стимулювання процесу економічних реформ в Україні. Однак головне завдання для України – набути статусу асоційованого партнера ЄС, а потім стати повноправним членом Європейського Союзу – до останнього часу залишалося невизначеною перспективою. Грудень 1999 р. став тією межею, за якою стосунки України з ЄС набувають принципово нового характеру. Йдеться про прийняття Декларації Ради Європи стосовно Спільної стратегії ЄС щодо України. Цей документ є визнанням нової якості самого Європейського Союзу, що поступово перетворюється на повноцінний міжнародний союз з усіма його ознаками не лише економічного, а й політичного та військового плану. Саме воєнно-політичні мотиви змусили ЄС по-новому оцінити місце та роль України на європейських теренах безпеки, саме вони привернули увагу європейців до економічно хворої України і змусили їх визначити свою політику стосовно Української держави. Україна отримала ще один шанс реалізувати своє прагнення стати повноцінною європейською державою.

Зважаючи на інтеграцію ЄС-ЗЄС, розширення відносин України з ЗЄС набуває нового змісту.

ЗЄС виявляє зацікавленість у розвитку контактів з Україною і планує такі шляхи зближення з нею, які б не надто ангажували Союз, але відчиняли Україні перспективу дедалі тіснішого співробітництва з ним.  Якщо спочатку керівництво Союзу дотримувалось певного паритету у відносинах з Україною та Росією, то вже на засіданні Ради міністрів ЗЄС у травні 1996 р. Україна була названа «важливим європейським партнером» Союзу, чого не було зроблено на адресу Росії [10].

Рада міністрів ЗЄС, що відбулася в Парижі у травні 1997 р., схвалила документ Постійної ради про взаємини й галузі можливого співробітництва з Україною [11]. Аналогічного документа стосовно Росії немає.

Слід відзначити, що Україна також активно розвиває контакти з ЗЄС. Ще в березні 1997 р. вона надіслала до Секретаріату Союзу список своїх частин і з’єднань, що могли б брати участь у його операціях. Українське керівництво прийняло також рішення надати для навчань ЗЄС полігон у Яворові (Львівська область). 27 серпня 1997 р. Україна надіслала на адресу Голови Ради ЗЄС листа, в якому офіційно заявила про свою готовність стати асоційованим партнером ЗЄС.

У квітні 1997 р. ЗЄС зробив пропозицію Росії та Україні підписати рамкову угоду про можливість використання в ЗЄСівських операціях на комерційних засадах важкої транспортної авіації кожної з країн. Україна підписала таку угоду ще восени 1997 р., Росія ж улітку 1998 р. лише вийшла на переговори стосовно даного питання.