79. Проблема мотивації та компенсації праці персоналу готельного комплексу.

Вивчення проблем мотивації трудової діяльності має як теоретичне, так і пряме практичне значення. Від того, як розуміє та чи інша людина свою трудову діяльність, якими мотивами вона керується, залежить її ставлення до роботи. Успішна господарська діяльність підприємства, випуск конкурентоспроможної продукції залежить не лише від технічного оснащення організації, наявності сучасних технологій, чітко поставленої системи контролю якості продукції, маркетингових досліджень ринкового середовища та послідовного впровадження концепції просування товарів на ринки, а й від кваліфікації співробітників підприємства, ефективного управління персоналом. Мотивація персоналу - це поєднання цілої низки складових, таких як спонукання персоналу до ефективної трудової діяльності, що забезпечує необхідні винагороди і задовольняє наявні потреби; заохочення до стабільної та продуктивної зайнятості; розвиток конкурентоспроможності працівника. Трудова діяльність людини залежить як від внутрішніх мотивів, що виникають у разі замкненої взаємодії людини і мети, так і від мотивів відкритої взаємодії, коли суб'єкт зовнішнього середовища породжує мотиви, що спонукають людину до певних дій. Об'єктивними різновидами зовнішньої мотивації є стимулювання з діючим на підприємстві порядком призначення премій, правилами внутрішнього розпорядку, наказами та розпорядженнями керівництва.

Форми стимулювання персоналу поділяються на три групи: загальна матеріальна винагорода розглядається як база для кожної країни та умов праці та надбавки, доплати, додаткові виплати, премії, комісійні винагороди, компенсації специфічний набор інструментів стимулювання працівників. Це головне, що відрізняє системи винагороди в «домашньому» середовищі від міжнародного; нематеріальне стимулювання являє собою класичні форми мотивації співпрацівників за винятком матеріального стимулювання, а також ігри, конкурси та програми загального та спеціального навчання, змішане стимулювання - комбінування матеріальних та нематеріальних форм, що є необхідним датком до загального стимулювання та компенсацій.

Слід також враховувати фактори, які зумовлюють поведінку працівника, і їх необхідно враховувати в практиці мотивації трудової діяльності. До таких факторів належать: фізичний тип особистості (вік, стать тощо), професійна підготовка, рівень самосвідомості та освіченості, вплив зовнішнього середовища, психологічний клімат у колективі;

При організації системи мотивації праці на підприємстві потрібно дотримуватися високої внутрішньої мотивованості працівників.

Також при формуванні дієвої системи мотивації необхідно спиратися на постійний аналіз і вдосконалення відносин між: роботодавцями і найманими працівниками; керівниками та їхніми підлеглими; конкуруючими робочими групами, групами, що виконують споріднені функції.

Однак, сьогодні на багатьох підприємствах України застосовуються лише окремі елементи системи мотивації. Тому така система не має комплексного характеру, оскільки традиційно ці елементи не поєднані один з одним, використовуються окремо. Ще одним недоліком такої системи мотивації є те, що вона має поточний, короткотерміновий характер, не націлена на майбутнє. На більшості вітчизняних підприємствах керівництво не приділяє стратегічної уваги розробці системи мотивації, яка в більшості випадків має відтінок перманентний характер. Швидке поширення нових іноземних термінів як в побуті, так і бізнесовій сфері, призвело до того, що сьогодні питанням мотивації захопилися не тільки керівники, а й самі працівники, що постійно очікують якогось зовнішнього стимулювання своєї роботи. Захоплення теоріями і практиками мотивації часто призводить до мотиваційної атрофії самих же працівників.

Ще однією проблемою є те, що на підприємствах рідко здійснюється процес мотивації на основі індивідуального підходу до винагородження, яке є основою дієвості будь-якої моделі мотивації як матеріальної, так і моральної. Більшість керівників надають перевагу використанню моральної моделі мотивації, а працівники навпаки – матеріальній моделі, оскільки вбачають в ній єдине джерело задоволення власних потреб. Не досконалими є і методи мотивації на підприємствах, оскільки не використовуються або дуже рідко використовуються такі економічні (прямі) методи як оплата навчання, виплати за раціональне використання робочого часу. Якщо розглядати економічні (непрямі) методи, то рідко надають пільги на користування житлом, транспортом, пільгове харчування, винагорода вільним часом. Тільки провідні підприємства країни чи галузі використовують такий метод нематеріальної мотивації, як участь робітників у прийнятті рішень. Тому для формування ефективної системи мотивації необхідно, оцінивши найбільш відомі теорії з точки зору їх можливого застосування, використовувати окремі елементи на практиці.

Товарознавство

Загальне уявлення про товарознавство, методи пізнання корисності і споживчої цінності товарів, закономірностей формування асортименту та вимог до якості, забезпечення ефективного їх виробництва, обігу та споживання

Товарознавство – це наукова дисципліна, предметом якої є споживча цінність товарів.

Продовольчі товари забезпечують постійну фізіологічну потребу людини в харчових речовинах для нормальної життєдіяльності, тому вони мають харчову (поживну цінність).

Якість продовольчих товарів, як сукупність властивостей та їх харчова цінність взаємопов’язані. Зміни якості викликають зміни харчової цінності. Товарознавство повинно забезпечити спеціалістам знання і уміння визначати відповідність якості товару вимогам діючої нормативної документації, рівень якості, сортність, а також відповідність споживним властивостям і суспільним потребам, якості споживання згідно з нормами харчових речовин і продуктів харчування.

Якість продукції має вирішальне значення на конкурентному ринку продовольчих товарів. Вивчення факторів, що впливають на конкурентоспроможність, якість продовольчих товарів та їх безпеку, нормативних документів, що регламентують та засвідчують якість, є неодмінною умовою для успішного функціонування спеціалістів-комерсантів у сфері торгівлі.

Поняття про харчову і біологічну цінність товарів

Основні функціональні властивості харчових товарів(продуктів).Основне функціональна властивість продовольчих товарів – це харчова цінність. Харчова цінність – це комплексна властивість. Складовими елементами харчовій цінності є: 1) біологічна цінність; 2)фізіологічна цінність; 3) енергетична цінність. Біологічна цінність характеризується наявністю у продуктах біологічно-активних речовин (вітаміни, макро і мікроелементи, незамінні амінокислоти, полі ненасичені жирні кислоти і баластні речовини. По хімічному складу і фізіологічному призначенню речовини, що входять до складу продовольчих товарів ділять на 3 групи: 1) енергетичні (жири і вуглеводи); 2)пластичні (вода, білки, жири, вуглеводи, мінеральні речовини); 3) обмінно-функціональні (вітаміни, азотні з’єднання, ферменти і екстрактивні речовини). Фізичними властивостями  продовольчих товарів є: форма, розмір, маса, міцність, в'язкість, пружність, колір, еластичність, прозорість. Фізіологічна цінність визначається здатністю продуктів  впливати на нервову, сердечно судинну, травну, імунну систему людини. Енергетична цінність продуктів визначається вмістом в них жирів, вуглеводів, білків і їх засвоюваністю. Вимірюється в джоулях і калоріях. Існує методика розрахунку теоретичної і практичної енергетичної цінності. Для цього необхідно знати енергетичну цінність: 1 грам білка, жиру, вуглеводу і їх засвоюваність.