55. Провадження у справах про банкрутство.

Етапи визнання юридичної особи — суб'єкта підприємницької діяльності банкрутом

Подання до господарського суду заяви про порушення справи про банкрутство. Прийняття судом або відмова у прий­нятті заяви про порушення справи про банкрутство.

Порушення провадження у справі про банкрутство (суддя, прийнявши заяву про порушення справи про банкрутство, не пізніше ніж на п'ятий день з дня її надходження виносить і направляє сторонам та державному органу з питань банкрутс­тва ухвалу про порушення провадження у справі про банкрутс­тво). Накладення мораторію на задоволення вимог кредиторів.

Проведення підготовчого засідання. У підготовчому засі­данні суддя оцінює подані документи, заслуховує пояснення сторін, розглядає обґрунтованість заперечень боржника. Призначення розпорядника майна боржника.

Подання заявником до офіційних друкованих органів у 10-денний строк за його рахунок оголошення про порушення справи про банкрутство.

Подання кредиторами у місячний строк з дня опубліку­вання в офіційному друкованому органі оголошення про пору­шення справи про банкрутство письмових заяв про грошові ви­ моги до боржника, а також документи, шо їх підтверджують, і складення реєстру вимог кредиторів.

Проведення попереднього засідання господарського суду не пізніше трьох місяців після проведення підготовчого засідан­ня суду і визначення розміру визнаних судом вимог кредиторів.

Проведення зборів кредиторів і утворення комітету креди­торів протягом 10 днів після винесення ухвали за результатами попереднього засідання господарського суду.

Прийняття судом рішення за клопотанням комітету кре­диторів про проведення санації боржника.

Прийняття господарським судом постанови про визнання боржника банкрутом і відкриття ліквідаційної процедури. Призначення ліквідатора.

Опублікунаїши відомостей про визнання боржника бан­крутом і відкриття ліквідаційної процедури в офіційних друкованих органах за рахунок банкрута у п'ятиденний строк з дня прийняття постанови про визнання боржника банкрутом.

Передача органами управління банкрута бухгалтерської та іншої документації банкрута, печаток і штампів, матеріаль­них та інших цінностей банкрута ліквідатору протягом трьох днів з дня призначення ліквідатора.

Проведення інвентаризації та оцінки майна банкрута і про­даж майна банкрута на відкритих торгах, якщо комітетом креди­торів не встановлено інший порядок продажу майна банкрута.

Затвердження господарським судом звіту ліквідатора та ліквідаційного балансу.

Винесення господарським судом ухвали про ліквідацію юридичної особи-банкрута.

56. Порядок виявлення кредиторів.

Відповідно до ч. 1 ст. 11 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом» від 14.05.92 р. № 2343-XII (далі – Закон про банкрутство) суддя, прийнявши заяву про порушення справи про банкрутство, не пізніше ніж на п'ятий день з дня її надходження виносить і направляє сторонам ухвалу про порушення провадження у справі про банкрутство. В ухвалі, зокрема, зазначається дата проведення підготовчого засідання суду. Воно має відбутися не пізніше ніж на 30-й день з дня прийняття заяви. Частиною 5 ст. 11 Закону про банкрутство передбачено, що в підготовчому засіданні суддя виносить ухвалу, якою зобов'язує заявника протягом десяти днів подати до офіційних друкованих органів, якими є виключно «Голос України» та «Урядовий кур'єр», оголошення про порушення справи про банкрутство.

Частиною 1 ст. 14 Закону про банкрутство встановлено порядок виявлення кредиторів, вимоги яких задовольнятимуться в процедурі банкрутства. Важливо, що свої вимоги можуть заявити лише конкурсні кредитори, тобто кредитори, вимоги яких виникли до дня порушення провадження у справі про банкрутство. Конкурсні кредитори протягом 30 днів від дня опублікування в офіційному друкованому органі оголошення про порушення провадження у справі зобов'язані подати до господарського суду письмові заяви з вимогами до боржника, а також документи, що їх підтверджують. Чому саме зобов'язані? Тому що згідно з ч. 2. ст. 14 Закону про банкрутство вимоги конкурсних кредиторів, заявлені після закінчення строку, встановленого для їх подання, або не заявлені взагалі, не розглядаються і вважаються погашеними, про що господарський суд зазначає в ухвалі, якою затверджує реєстр вимог кредиторів. Зазначений строк є граничним і поновленню не підлягає.

Отже, заяву з вимогою до боржника можна й не подавати, але потрібно розуміти, що при цьому право вимоги кредитора щодо виконання боржником грошового зобов'язання буде втрачене.

Втім не виключено, що ухвала господарського суду про порушення провадження у справі не потрапить до кредитора. Тому кредитору, який підозрює свого боржника у неплатоспроможності й не хоче пропустити 30-денний строк для заявлення своїх грошових вимог, варто аналізувати ситуацію щодо його платежів та перевіряти в офіційних друкованих виданнях наявність опублікованих оголошень про його банкрутство.

Які ж дії необхідно вчинити кредитору, щоб господарський суд прийняв його заяву з грошовими вимогами до боржника та в майбутньому включив його до реєстру кредиторів?

Така заява подається як звичайна позовна заява, різниця лише в тому, що сторонами в ній будуть не позивач та відповідач, а кредитор та боржник відповідно. Законодавство (зокремаЗакон про банкрутство) не містить вимог щодо типової форми такої заяви та не встановлює її обов'язкових реквізитів. Кредитор може описати в такій заяві свої вимоги до боржника, вказавши конкретні документи, на яких вони ґрунтуються (накладні, акти виконаних (наданих) робіт (послуг) тощо). У резолютивній частині заяви необхідно попросити суд включити грошові вимоги кредитора до реєстру вимог кредиторів, а також долучити до заяви копії всіх документів, якими обґрунтовується заборгованість боржника.

Дуже важливим моментом цієї процедури є сплата кредитором державного мита та коштів за внесення до Єдиної бази даних інформації щодо кредитора та його грошових вимог у справі (не плутати з витратами на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи). Варто зауважити, що Закон про банкрутство не містить нагадування про зазначені дії кредитора. Можливо, тому кредитори досить часто забувають сплатити ці платежі або й зовсім не знають про те, що це необхідно зробити.

Розмір державного мита відповідно до пп. «б» ч. 2 ст. 3 Декрету КМУ «Про державне мито» від 21.01.93 р. № 7-93 (далі – Декрет № 7-93) становить п'ять неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, тобто 85 грн. При сплаті мита у рядку «призначення платежу» необхідно зазначати: «державне мито за заяву кредитора, що звертається з грошовими вимогами до боржника після оголошення про порушення справи про банкрутство». Звертаємо вашу увагу на цікавий нюанс. УДекреті № 7-93 міститься норма, згідно з якою кредитор сплачує за майнові вимоги. Але це недопустимо з точки зору Закону про банкрутство. Адже відповідно до цього Закону всі відносини в процедурі банкрутства є саме грошовими. Справа в тому, що зазначені норми Декрету № 7-93 є застарілими, а отже, вони не позбавляють кредитора обов'язку сплачувати це державне мито.

А от щодо плати за внесення до Єдиної бази даних, то тут дещо складніше. Адже така плата не є витратами на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи. Вона передбачена неПорядком оплати витрат з інформаційно-технічного забезпечення судових процесів, пов'язаних з розглядом цивільних та господарських справ, затвердженим постановою КМУ від 21.12.2005 р. № 1258, а Положенням про порядок формування та ведення єдиної бази даних про підприємства, щодо яких порушено провадження у справі про банкрутство, затвердженим наказом Мінекономіки від 11.04.2001 р. № 77. Так, відповідно до п. 6.1 цього Положення розмір плати за внесення інформації до Єдиної бази даних визначається калькуляцією Реєстраційного органу (державне підприємство «Судовий інформаційний центр», підпорядковане Вищому господарському суду України), погодженою з Адміністратором бази даних (Державний департамент з питань банкрутства). На сьогодні ця плата для кредитора, що заявляє свої вимоги до боржника в процедурі банкрутства, складає 40 грн., у тому числі ПДВ 6,67 грн. У рядку «призначення платежу» необхідно зазначати: «оплата за внесення до Єдиної бази даних інформації щодо кредитора та його грошових вимог у справі про банкрутство №__ (код ЄДРПОУ, назва підприємства, щодо якого порушено справу про банкрутство)».

Отже, господарський суд може прийняти заяву кредитора про його грошові вимоги до боржника у справі про банкрутство лише за умови, що кредитор сплатить державне мито та кошти за внесення до Єдиної бази даних інформації щодо нього та його грошових вимог.