137. Поняття та прояви монопольної діяльності.
Монопольна діяльність - дії (бездіяльність) суб’єкта господарювання (суб’єктів господарювання)за умови монопольного становища на ринку одного суб’єкта господарювання (групи суб’єктів господарювання) у виробництві та реалізації товарів, а також дії(бездіяльність) органів державної влади, органів місцевого самоврядування таадміністративно-господарського управління та контролю, спрямовані на недопущення,істотне обмеження чи усунення конкуренції. Отже, проявом монопольно їдіяльності є дискримінація суб’єктів господарювання органами державної влади,органами місцевого самоврядування та адміністративно-господарського управліннята контролю, що передбачена ст. 6 Закону України "Про обмеженнямонополізму та недопущення недобросовісної конкуренції у підприємницькійдіяльності". Антимонопольний Закон України спрямований на обмеження монопольної діяльності не тільки підприємців, але й органів влади і управління.В даний час присікання таких правопорушень стає все більше актуальним.
Однією з визначальних ознак підприємця-монополіста є його монопольне становище — домінуюче становище підприємця, що дає йому можливість самостійно або разом з іншими монополістами обмежувати конкуренцію на ринку певного товару. Монопольним визнається становище підприємця, коли його частка на ринку певного товару перевищує 35 відсотків. Рішенням Антимонопольного комітету України може визначатися монопольне становище підприємця, коли частка його на ринку певного товару менше 35 відсотків. Другою ознакою монопольного становища є монопольна ціна — ціна, що приводить до обмеження конкуренції і порушення прав споживача. Така ціна може бути монопольно низькою — використовується для досягнення монопольного становища і монопольно високою — коли таке становище вже досягнуте. Ринок у певних територіальних і товарних межах, на якому діє хоча б одне монопольне утворення або існує бар'єр входження у нього господарюючих суб'єктів, визначається як монополізований ринок. Ринок України варто розглядати як високомонопо-лізований. Така ситуація обумовлює проведення активної антимонопольно! політики, в основі якої повинна бути Державна програма демонополізації економіки і розвитку конкуренції. Мета цієї програми — формування і розвиток конкурентного середовища. Суб'єктами антимонопольно! політики в Україні є державні органи, що забезпечують процес демонополізації економіки і розвиток конкуренції. До них належить: Верховна Рада України, Президент України, Кабінет Міністрів України, Антимонопольний комітет України, Фонд державного майна України, центральні і місцеві органи державної виконавчої влади, керівники і трудові колективи підприємств (об'єднань) і покупці. Об'єктами антимонопольно!' політики є: монополізований ринок у цілому і його окремі елементи; господарюючі суб'єкти, які займають монопольне становище; державні організаційні структури монопольного типу; центральні органи державної виконавчої влади. Мета антимонопольного регулювання з боку держави — захист інтересів споживачів від негативних наслідків монопольної діяльності конкретних господарюючих суб'єктів. 138. Методика визначення монопольного стану.
Вивчення структури ринку, його типології безпосеред ньо пов´язано з визначенням стану конкурентного середовища, її оцінкою і дослідженням можливостей обмеження або розвитку конкуренції.
При визначенні основних типів ринків використовуєть ся Методика визначення монопольного становища і Рекомен дації за основними типами ринків.
Дослідження починається з визначення товару, щодо якого здійснюватиметься пошук товарів-замінників і його оцінка щодо споживчих властивостей, умов споживання і умов реалізації товару, яке завершується формуванням по переднього списку товарів-замінників.
Визначення взаємозамінності товарів здійснюється за результатами спостережень. Для визначення товарних меж ринку можуть бути використані дані проведених спостере жень щодо запитів покупців, можливостей продавців (ви робників), динаміки цін і попиту (обсягу реалізації) на то варну групу за певний проміжок часу.
Основою визначення товарних меж ринку є експертна оцінка покупців щодо рівнозначності або взаємозамінності товарів, які складають певну товарну групу. Така оцінка може визначатися шляхом вибіркового опитування покупців (продавців) та інформацією щодо товарознавчої експертизи.
При проведенні дослідження необхідно враховувати, що істотне значення має незначне, але значуще підвищення ціни, оскільки лише воно може визначити реальні товари-замінники. Значне підвищення ціни виявляє більш далекі товари-замінники, тобто до товарного ринку можуть бути включені дуже віддалені товари-замінники, що приведе до помилки при визначенні товарних меж ринку, крім цього для покупця перехід на товар-замінник може бути склад ним і він не реагуватиме на незначну зміну ціни.
Для визначення товарних меж ринку необхідно врахо вувати, що не істотним вважається підвищення ціни менш ніж на п´ять відсотків, як правило, за проміжок часу не менше ніж один рік.
При окреслюванні товарних меж ринку взаємо замінність товарів (товарної групи) визначається за таки ми ознаками, як подібність споживчих властивостей і їх замінників, які можна встановити при порівнянні фізич них, технічних, експлуатаційних, цінових характеристик товарів і їх замінників; функціональна замінність товарів (товарної групи), яка встановлюється шляхом зіставлення цілі споживання товару та його товарних замінників.
У процесі аналізу необхідно враховувати наявність бар´єрів взаємозамінності, оскільки товар має переваги пе ред замінником у системі розподілу (торгівля з доставкою додому, по каталогах і т. ін.), або товар має переваги перед замінником в умовах продажу (без навантаження, із запча стинами і т. ін.) і експлуатації (забезпеченні обслуговуван ня після продажу).
Для визначення взаємозамінності товарів також може використовуватися інформація на базі опитувань серед підприємств, які діють на аналогічному ринку або вироб ляють взаємозамінні товари. Крім того, для вирішення пи тання щодо взаємозамінності товарів можуть проводитися опитування експертів, що володіють відповідною інформа цією.
При визначенні групи взаємозамінних товарів можуть враховуватися товари, які не виробляються певний час, але є вільні виробничі потужності та існує досвід їх виробництва.
Територіальні (географічні) межі ринку певного товару визначаються шляхом встановлення мінімальної території, за межами якої з погляду споживача придбання товарів, які належать до групи взаємозамінних товарів (товарної гру пи), є неможливим або недоцільним.
При цьому пороговим показником для визначення тери торіальних (географічних) меж ринку є п´ятивідсоткова зміна ціни за проміжок часу не менше ніж один рік. Зокре ма, якщо покупці певного товару в одному регіоні у відповідь на не істотне, але постійне ( а певний проміжок часу) підви щення цін, почнуть купувати такий товар в іншому регіоні, тоді ці регіони знаходяться в межах одного географічного ринку цього товару. Якщо покупці не вважають, що товар, який продається в одному регіоні, замінює товар, який про дається в іншому регіоні, то ці два регіони належать до різних географічних меж ринків по відношенню до цього товару.
Визначальним для територіальних (географічних) меж ринку є менша здібність до переміщення або попиту, або пропозиції.
Для визначення стану конкуренції на ринку в світовій практиці використовуються декілька показників, найтіс ніше пов´язаних з нею: коефіцієнт ринкової концентрації (СК); індекс ринкової концентрації Герфіндаля-Гіршмана (ННІ); ступінь (рівень) монополізації ринку; індекс Лінда; індекс Лернера (ІЛ)
Показники ринкової концентрації дозволяють оцінити ступінь монополізації ринку. Сукупна часка монопольних утворень на цьому ж ринку визначає ступінь (рівень) моно полізації ринку, і розраховується за формулою:
де: (Рм)i — частка на ринку в процентному виразі і-го суб´єкта господарювання, який займає монопольне стано вище на ринку;
n — кількість монопольних утворень на цьому ринку.
Важливе значення для визначення типу (моделі) ринку має виявлення наявності ринкової влади суб´єкта господа рювання. Існування ринкової влади ще не означає наявності антиконкурентних дій, але надає можливості для втручан ня в конкурентний процес на ринку, а також використання власної економічної сили для встановлення перешкод (об межень) ефективній конкуренції. Тому для визначення рин кової влади необхідно провести дослідження з метою вияв лення, якою мірою її існування відповідає критерію ефек тивної діяльності ринку.
Дослідження полягає, в першу чергу, у виявленні умов для існування ринкової влади, а саме: наявності високого рівня концентрації ринку; наявності монопольного (домі нуючого) становища суб´єкта господарювання (або групи суб´єктів господарювання в сукупності, в разі узгоджених дій або горизонтальної інтеграції) на відповідному ринку; наявності непереборних бар´єрів (перешкод) для вступу на ринок протягом тривалого періоду.