1. Основні проблеми розвитку української сучасної культури. 2. Давня культура східних слов'ян 3. Культура Київської Русі. 4. Культура Галицько-Волинської Русі 5. Національно-культурне піднесення в українських землях 6. першої половини XVI - другої половини XVII ст. 7. Становлення та розвиток характерних рис козацької культури. 8. Культурно-політичний контекст української історії XVIII ст. 9.Самобутні риси українського бароко 10.Становлення та розвиток української національної культури в першій пол. ХІХст. 11 .Культура України пореформеного періоду другої пол. XIX ст. 12.Українська культура на межі ХІХ-ХХ ст. 13.Період національно-демократичної революції 1917-1920 рр. Процес українізації складових культури в умовах формування української державності 14.Політика коренізації-українізації радянської влади та нищення української культури і її носіїв 15.Періоди "відлиги" 1960-х і доби "застою" 1970-1980рр. 16.Основні проблеми розвитку української сучасної культури. 17.Культура Давнього Єгипту та її особливості. 18.Загальна характеристика культури античного світу. 19.Культура Стародавньої Греції крито-мікенського, гомерівського та архаїчного періодів 20.Культура Давньої Греції класичного періоду. 21 .Культура давньої Греції доби еллінізму 22.Культура Давнього Риму та її особливості Християнство як світоглядне підґрунтя культури Візантії. 23.Візантійська культура та її особливості Культура Західної Європи пізнього Середньовіччя 24.Мистецтво європейського раннього і зрілого Середньовіччя 25.Культура доби Відродження Культура Західної Європи доби Ренесансу та її особливості Культура Західної Європи XVII ст. Новий час в історії Європи. 26.Просвітництво як явище західноєвропейської культури 27.другої пол. XVIII ст. 28.Культура Західної Європи др. пол. XVIII ст. Стиль класицизм 29.Культура Західної Європи першої половини XIX ст. Романтизм. ЗО. Культура Західної Європи другої половини XIX ст. Імпресіонізм 31 .Культурні парадигми на рубежі XIX та XX століть. 32.Особливості розвитку європейської культури XX століття. 33.Культурологія як наука: предмет, структура, історія формування.

34.Циклічна модель культурогенезу О.Шпенглера. 35. Культуро логічна концепція А.Тойнбі Культурологічна концепція И.Гейзінги

з6.Культурологічна концепція Ф. Ніцше з7.Елітарна та масова культура з8.предмет та структура культурної антропології з9.Екологічна культура та особливості її культурноантропологічного дослідження 40.Економічна культура та особливості її культурноантропологічного дослідження 41.Політична культура та особливості її культурноантропологічного дослідження 42.Гендерна культура та особливості її культурноантропологічного дослідження 43.Коммунікативна культура та особливості її культурноантропологічного дослідження 44.Особливості гендерної культури українців 45.Урбаністична культура та її регіональні особливості 46.Скульптура та її особливості як виду образотворчого мистецтва. Види і жанри. 47.Види і жанри живопису Ренесансний живопис: стильові особливості 48.Бароко в живописі та його стильові особливості 49. Рококо як стиль в живопису 50.Класицизм та його прояви в скульптурі і в живопису 51 .Модерн як стильовий напрям та його прояви в образотворчому мистецтві 52. Образотворче мистецтво XX ст. 53. Модернізм як родове поняття щодо течій в зарубіжному мистецтві XX ст. 54.Загальна характеристика форм усного публічного виступу 55. Підготовка, організація і проведення дискусій 56.Правила підготовки доповідей для науково-практичних конференцій та семінарів 57.Композиційно-логічна побудова усного публічного виступу 58. Наукові дослідження проблем соціальної роботи: вітчизняний і зарубіжний досвід 59.Соціально-культурне проектування. Його сутність 60. Управління проектною командою 61.Цільові соціально-культурні проекти 62.Технологія розробки регіональних культурних програм 63.Соціально-культурні проблеми в проектуванні. їх класифікація 64.Поняття життєвого циклу проектів 65.Основні інститути сфери дозвілля 66.Специфіка рекреаційно-розважальних технологій в клубах. Соціальні функції клубів 67.Специфіка музею як соціально-культурного центру 68.Культурно-дозвіллєві установи (типи, види, організація діяльності).

69.Парк як соціально-культурний центр. 70.Рекреаційний потенціал дозвілля та умови його реалізації 71. Організація дозвілля в туристичних закладах 72. Культурно-дозвіллєва діяльність: сутність, функції, види і форми 73.Соціологічні дослідження громадської думки: загальний огляд 74.Об'єкти громадської думки. Принципи доступності, доцільності, необхідності 75.Основні РR-технології. Загальний огляд 76.Специфіка РR у сфері культури 77. Поняття „громадськість", „думка", „громадська думка": їх розкриття та аналіз 78.Загальні ознаки громадської думки 79.Культурно-дозвіллєве середовище як єдність предметного оточення процесу діяльності людини. 80.Інтер'єр та його роль в розважальній індустрії. 81.Проект і проектна культура: тлумачення понять.

1. Основні проблеми розвитку української сучасної культури.

Основою самовідтворення культури є освіта. Наприкінці XX ст. її зміст, форми суттєво відставали від основних тенденцій розвитку цивілізації, слабо були зорієнтовані на перспективи цього процесу. Гостра потреба кардинальних змін у сфері освіти зумовила проголошення в 1988 р. «Основних напрямів реформи загальноосвітньої і професійної школи». Нової моделі вітчизняної освіти потребувала поява на політичній карті світу незалежної України. Ця модель, відповідаючи реаліям посттоталітарного суспільства, мала стати національно зорієнтованою, органічно вписавшись у загальносвітові процеси. У листопаді 1993 р. Кабінет Міністрів затвердив програму «Освіта» («Україна XXI століття») щодо кардинальної реконструкції всієї системи освіти, яка передбачає: 1) децентралізацію управління освітою;

2) диференціацію, гуманізацію, індивідуалізацію навчально-виховного процесу; 3) безперервність освіти та варіативність навчальних планів і програм; 4) переорієнтацію сфери освіти на пріоритетний розвиток особистості й створення для цього відповідних умов у суспільстві.Попри економічні негаразди розвивається національний театр. Щороку глядачі України мають змогу побувати на тридцяти тисячах вистав. Український театр намагається утвердитися в європейському культурному просторі. Це засвідчують гастролі Національного академічного драматичного театру імені І. Франка в Німеччині, Львівського академічного театру імені М. Заньковецької — у Великобританії, участь вітчизняних театрів у багатьох міжнародних фестивалях. Традиційними стали зарубіжні гастролі колективів Національної опери, театрів опери та балету Дніпропетровська, Донецька, Львова, Одеси, Харкова. Голоси вітчизняних оперних співаків А. Кочерги, В. Лук'янець, В. П'ятнички, А. Шкургана звучать на найпрестижніших сценах Європи. Донецьк став місцем проведення Міжнародного конкурсу артистів балету. На сцені Національної опери набуває авторитету і Міжнародний конкурс артистів балету імені Сержа Лифаря. Складна ситуація у сфері кінематографу. Ще десять років тому на державних кіностудіях знімалося до 50 повнометражних ігрових, 12 анімаційних і до 500 короткометражних фільмів щороку. Нині порівняно з 1988 р. виробництво фільмів скоротилося в 20 разів, а чисельність кіноустановок — більш як удвічі, щорічне відвідування кінотеатрів помітно зменшилося. Поступово із свідомості громадян нашої республіки зникає поняття «рідне кіно». Попри те фільм «Лебедине озеро. Зона» (С. Параджанов, Ю. Ільєнко) 1990 р. вперше в історії українського кіно одержав нагороди найпрестижнішого у світі Каннського кінофестивалю. Фільми «Фучжоу» Ю. Ільєнка, «Астенічний синдром» К. Муратової та «Голос трави» Н. Мотузка мали значний резонанс на кінофестивалях у Каннах, Роттердамі, Берліні. Успіхом вітчизняних кінематографістів став фільм В. Криштофовича «Приятель небіжчика».Динамічні процеси відбуваються в царині популярної української музики. Молоді виконавці дедалі впевненіше заявляють про себе на фестивалях «Червона рута», «Таврійські ігри», «Доля» (Чернівці), «Мелодія» (Львів), «Оберіг»(Луцьк), «Тарас Бульба» (Дубно) тощо.

У сфері культури активно розвиваються міжнародні зв'язки, що сприяє поширенню української культури у світі. Після здобуття незалежності десятки країн світу уклали з Україною угоди про культурну співпрацю. Українське товариство дружби і культурних зв'язків із зарубіжними країнами має контакти з 900 громадськими організаціями і понад 300 відомими громадськими діячами із 102 країн світу. Товариство культурних зв'язків із українцями за кордоном «Україна» співпрацює з 50 організаціями зарубіжних українців, країн Європи, США, Канади, Латинської Америки, Австралії. Протягом 1992—1993 pp. понад 100 українських творчих колективів побувало на гастролях за кордоном

Характерною особливістю сучасного стану культури є неоднозначність процесів у гуманітарній сфері. Так, домінування плюралізму в духовному розвитку суспільства дає змогу ознайомити широкий загал із шедеврами світової культури, які раніше з ідеологічних причин були недоступними; стимулює творчу активність митців. Але водночас плюралізм відкриває шлях для проникнення в духовну сферу антикультури. Пропагуючи насилля, антигуманність, вона за відсутності стійкого культурного імунітету становить серйозну загрозу для суспільства. Це зумовлює потребу радикальних, але виважених, далекоглядних і продуманих змін.