44.Особливості гендерної культури українців

Гендерна культурна антропологія - вивчає гендерну культуру, тобто культуру, яка сформована взаємодією чоловіків та жінок як суспільних суб’єктів.

Гендерна культура симетрична і паритетна.

Ставлення українських чоловіків до українських жінок є доволі толерантним, набагато толерантнішим, ніж у руських чоловіків. Українська жінка може критикувати чоловіка, бо рівень претензій до нього у неї значно вищий.

В українських казках присутній персонаж матері. Головні герої зазвичай їдуть з дому шукати наречених, або визволяти своїх братів.

Над ідея, наприклад, «Лісової пісні» Лесі Українки це те, що український чоловік приречений на нещастя і загибель, якщо між духовним і земним обере земне. Він загине не через неї, а через себе, бо він зробив неправильний вибір. Мати зловживає своєю владою.

Українець без духовного щасливим бути не може. Чоловік сам обирає собі жінку, тому навіщо її бити? Навіщо жінці робити чоловіку зло, якщо вона теж його обирала? Все за взаємною згодою.

Подружжя є рівними. Жінка починає качати права. Вона може спробувати застосувати силу по відношенню до чоловіка.

«Руська правда» - 11 ст. Визначалося спадкове право. Отчизна – батьківський спадок, передусім передавався синам, але частина – дружині. Донькам – опосередковано. Їх частиною розпоряджалися брати, поки вони не виходили заміж. Далі ці гроші передавалися чоловікам. Потім з'явилася материзна – жінка мала право частину свого майна передати дітям, найчастіше – донькам. Те, що залишилося після матері передавалося донькам. Це відносна незалежність дівчат. Звідси корені паритетної гендерної культури. Жінка не помре від голоду, якщо залишиться без підтримки чоловіка.

1861 р. – скачування кріпацтва. До цього поміщик утримував своїх селян, тепер такий обов’язок зникає. Українська нація виживає за рахунок дівчат, бо значна їх кількість мігрувала до великих міст, вступала в найми, накопичувала капітал і через кілька років поверталася до рідного села і одружувалася. І далі ці родини існували за гроші дівчат.

46. Скульптура та її особливості як виду образотворчого мистецтва. Види і жанри.

На відміну від живопису, не має ілюзії 3 вимірного простору, бо реально має його. Це об'ємний вид образотворчого мистецтва. Користується іншими матеріалами: камінь ( мармур, граніт, піщаник, абсідіан, ізвесняк); дерево, глина, пластилін, гіпс. Різець, набір молоточків, власні руки.

На певних етапах її розвитку скульптуру розмальовували. Фактура матеріалу грає важливу роль.

Метал – сплав міді і олова – бронза. Специфіка роботи з металом – лиття у формі з глини, що потім розвивається.

Виправити скульптуру майже неможливо.

Види скульптури:

1. За ознакою масштабності (розміру):

- монументальна

- станкова

- мілка пластика

Монументальна – великого розміру. Це пам’ятники у вигляді зображення людей – статуї. Присвячена конкретним постатям, подіям. Призначена для відкритого простору (площі, вулиці, бульвари, парки).

Станкова – менша за розміром – спів розмірна людській фігурі. Може бути і в закритому приміщенні і назовні.

Мілка пластика – скульптура не великого розміру – статуетки. Для розміщення на предметах інтер’єру.

2. За обсягом зображеного тіла ( за повнотою):

- повністю – статуя.

- бюст – голова з частиною грудної клітини.

- до поясу – поясний портрет

- тулуб – торс ( без голови, ступень, рук).

3. За об’ємом:

- кругла

-рельєфна

Кругла – цю скульптуру можна обійти з будь-якої сторони - 360˚. Повністю відокремлена від матеріалу, з якого створювалася, автономна.

Рельєфна – скульптура на площині. Остаточно не відокремлена від матеріалу, з якого створена.

ВИДИ:

• барельєф – низький рельєф; об’єм зображення виділяється над матеріально менше, ніж на половину свого об’єму.

• Горельєф – високий рельєф – на 50 і більше % свого об’єму виділяється від площини.

• Контр рельєф (врізаний рельєф) – об’єм зображення над поверхнею матеріалу не підвищується. Всередині каменя. Характерний для давнього Єгипту.

Горельєф – двері раю. Автор – Гіберті.

Пергамський алтар. Німеччина.

4. Залежно від кількості зображений персонажів:

- одиночна

- скульптурна група ( 2 і більше персонажів).

Жанри скульптури:

Пейзаж не характерний. Натюрморт – декоративний.

Найпоширеніший – портрет. Можливий і поділ на парадний та інтимний портрет.

Релігійно-міфологічний – дуже поширений ( Венера, Аполлон, Геракл тощо).

Побутовий жанр – присутній.

Батальний – теж існує, але складний.

Історичний – обмежено, але має місце.

Анімалістичний жанр – зображення тварин.