28.Культура Західної Європи др. Пол. XVIII ст. Стиль класицизм

2 половина 18 ст. Витриманий, стриманий, урочисто піднесений, дещо академічно сухуватий стиль. Інакше – другий ренесанс. Повертається до античних витоків культури (переважно Рим).

Велика французька буржуазна революція, повалення абсолютної монархії. Абсолютно інша ідеологія. НЕ насолоди, розваг, відпочинку, розкоші. А принципово інші погляди. На політичну арену виходить буржуазія, що виросла з ремісників, торговців, заможних селян. Вони не знають розкоші. Стиль бароко їм чужий. ЦІННОСТІ бережливості, суворого побуту, праці. Пошук чогось подібного в історії, і знаходиться в Римській республіці – стримане життя, жертвування заради обов’язку, віддати життя за спільноту. Виникає класицизм.

У Франції зародження класицизму ще у 16 ст. (ренесанс). Ніколя Пуссен – французький художник, що жив в Італії. Трансформував ідеї в напрям, що був не схожий на бароко. Це був класицизм, але у той час його ніхто не підтримав. Лише у 2 пол. 18 ст. це повернулося і стало популярним.

Лише у Франції - Пуссен – перший класицизм, 2 пол. 18 ст. – неокласицизм (другий класицизм). У всьому світі – класицизм з 2 пол. 18 ст.

Стилістичні ознаки:

1) Сюжети – виключно героїчного змісту. Відшукують в античності героїчні події. Героїзм у віддачі життя заради суспільного блага, громадянського обов’язку.

2) Колористичне забарвлення – основні кольори. Домінує гаряча гама. Червоний колір і його відтінки (але не рожевий). Червоний – колір крові, героїзму. Інші кольори не домінують.

3) Не потребує зайвої прикрашальності. Зір не може просто милуватися. Головне – зміст, а не форма. Не використовує золотистого кольору – це багатство і святість, а вони не сумісні з класицизмом.

4) Принцип горизонталі поєднаний з вертикальною домінантою (в композиційній побудові зображення). Головний герой вищий за всіх інших в будь-який спосіб (підняті руки, стоїть на підвищенні тощо).

Представники:

Франція – Давід, Енгр

Росія – Карл Брюлов, ранній Шевченко.

На початку 19 ст. класицизм модифікується в стиль ампір (франц. Імперія). Класицизм Наполеонівської доби. В живописі виявився не дуже яскраво. В основному – в декоративно-прикладному мистецтві, в дизайні.

29.Культура Західної Європи першої половини XIX ст. Романтизм.

На зміну класицизму – романтизм (поразка Наполеона). Це стиль людини, що зневірилася в соціальній справедливості, свободі, демократії. В соціумі це марно. Залишається лише поринути в індивідуальне буття, переживання, кохання, ствердження свого «я» в різний спосіб. Розчарування в соціумі. Батьківщина – Німеччина. Без Наполеона ще гірше, ніж з ним. Він дав державність Польщі, допоміг Італії (звільнив від австрійців). Німеччина отримала шанс об'єднатися. Всьому цьому поклала край Росія і занурила всю Західну Європу в темряву ще на 100 років. Вони ніби тільки щось здобули і втратили.

Це поразка звичайної, а не героїчної людини. Інтелігентної, вишуканої, але не героїчної. ГЕРОЙ в романтизмі – одинак, приречений на поразку, і тікає від соціуму (подорожує). Втікач від соц. дійсності, яку змінити не може.

Живопис – темна колористична гама, монохромний живопис (декілька кольорів), схожі один на одний. Це або темно зелений або болотний, або коричневий. Глядач відчуває сум, пригніченість. Це кольори депресії.

Основний сюжет – герой одинак, що сумує. Пейзаж. Через природу передається сум – розвалини, руїни, місячна ніч, момент руйнування, вмирання. Погляд – безпредметний, на горизонт. Портретний живопис – погляд в далечінь.

Представники:

Франція – Делакруа ( « Свобода, що веде на барикади» - сюжет взятий з революції. Сцена – група людей іде на барикади).

Росія – Орест Кіпренський – портрети Олександра Пушкіна, Давидова.

Німеччина – характерний в жанрі пейзажу. Крім монохромної, темної гами, зображення або вночі, надвечір, або в грозову погоду, депресивну погоду.

Французький живопис – портрет Наполеона Бонапарта. «Наполеон при переході через міст».

Проіснував романтизм з кінця 1/3 19 ст. до 60-х років 19 ст. Раніше стилі панували мінімум 100 років, а тепер – короткотермінові.

ЗО. Культура Західної Європи другої половини XIX ст. Імпресіонізм

В 60-х роках 19 ст. в європейському мистецтві виникає абсолютно інший стиль, принципово протилежний, ні на що не схожий – імпресіонізм. Спочатку у Франції. Раніше формувалися цехи чи гільдії – певне коло людей певного напрямку. В Новий час – академії художеств, що слідкують за рівнем якості, відбирають найбільш талановиті роботи, провидять виставки робіт цих художників. Були відбраковані декілька робіт, що не потрапили на виставку. Але їх автори не змирилися з цим, а власним коштом провели власну альтернативну виставку. На цю виставку ходили лише посміятися і поглузувати – живопис був ні на що не схожий. Моне «Схід сонця на Сені. Враження» (враження з франц. impresion). Один з журналістів назвав це не картинами, а «якимось враженнями». Так і виникла назва. Термін прижився. Цей живопис шокував публіку. Різниця була в усьому. Всі стилі до цього дотримувалися академічної моделі письма, побудови зображення, поверхні, де не видно мазку, створювали картини вдома чи в майстерні. Мали композицію.

Імпресіоністи:

• працюють не пензлем, а лопаточкою – мастихіном. Фарба майже не розтирається, не доводиться до дзеркальної поверхні. Фарба лишається буграми на картині.

• Виходять на повітря, на природу, просто неба, а це принципово інше освітлення – мінливе, повітря змінює тіні, вони мерехтять. Не стале освітлення.

• Основні сюжети – побутовий жанр. Не портрет, не пейзаж, а сцени з побуту пересічних французів.

Це розрив з традиціями академічного живопис. Тривалий час у них не було ні поваги ні попиту.

Визнання до них таки прийшло. Така нерівна поверхня додавала деякі візуальні ефекти. В залежності від кута освітлення самої картини, вона сприймалася по-різному. Додаткові світло – тіньові ефекти. Інша передача дійсності. Передає те, як він щось бачить. Не лише стала форма, а зорове сприйняття автора.

Живопис все далі відходить від принципу об’єктивності зображення і переходить до суб’єктивності. Суб’єктивне бачення – предмет живопису або скульптури. Побутові сюжети – з точки зору академічного живопису не заслуговують на увагу.

Композиційні прийоми - нема чіткої композиції, Може не бути частини фігури. На перший погляд певної композиції взагалі немає.

Персоналії – Клод Моне, Едуард Мане, Огюст Ренуар, Дега, Каміль Пісарро.

Музика, література теж підлягали імпресіонізму.

Скульптура – франц. Огюст Роден.