- •1. Основні проблеми розвитку української сучасної культури.
- •2. Давня культура східних слов'ян
- •3. Культура Київської Русі.
- •4. Культура Галицько-Волинської Русі
- •5. Національно-культурне піднесення в українських землях першої половини XVI - другої половини XVII ст.
- •7. Становлення та розвиток характерних рис козацької культури.
- •8. Культурно-політичний контекст української історії XVIII ст.
- •9.Самобутні риси українського бароко
- •Розвиток образотворчого та декоративно-прикладного мистецтва
- •Українське бароко в Росії
- •11 .Культура України пореформеного періоду другої пол. XIX ст.
- •12.Українська культура на межі хіх-хх ст.
- •13.Період національно-демократичної революції 1917-1920 рр. Процес українізації складових культури в умовах формування української державності.
- •14.Політика коренізації-українізації радянської влади та нищення української культури і її носіїв
- •15.Періоди "відлиги" 1960-х і доби "застою" 1970-1980рр.
- •16.Основні проблеми розвитку української сучасної культури.
- •17. Культура Давнього Єгипту та її особливості
- •18.Загальна характеристика античного світу.
- •19.Культура Стародавньої Греції крито-мікенського, гомерівського та архаїчного періодів
- •20.Культура Давньої Греції класичного періоду.
- •21. Культура давньої Греції доби еллінізму.
- •22. Культура Давнього Риму та її особливості. Християнство як світоглядне підґрунтя культури Візантії.
- •23. Візантійська культура та її особливості. Культура Західної Європи пізнього Середньовіччя.
- •24. Мистецтво європейського раннього і зрілого Середньовіччя.
- •25.Культура доби Відродження Культура Західної Європи доби Ренесансу та її особливості Культура Західної Європи XVII ст. Новий час в історії Європи.
- •Проторенесанс
- •26.Просвітництво як явище західноєвропейської культури другої пол. XVIII ст.
- •Академії
- •Опозиція до Просвітництва
- •28.Культура Західної Європи др. Пол. XVIII ст. Стиль класицизм
- •29.Культура Західної Європи першої половини XIX ст. Романтизм.
- •32.Особливості розвитку європейської культури XX століття.
- •33. Культурологія як наука: предмет, структура, історія формування
- •Говорячи про структуру сучасної культурології, можна виділити смислові та структурні її частини: теорію культури, історію культури, філософію культури, соціологію культури.
- •34. Циклічна модель культурогенезу о.Шпенглера.
- •35. Культурологічна концепція а. Тойнбі. Культурологічна концепція и. Гейзінгі.
- •36. Культурологічна концепція ф. Ніцше
- •37.Елітарна та масова культура
- •38. Предмет та структура культурної антропології.
- •39. Екологічна культура та особливості її культурно антропологічного дослідження
- •40. Економічна культура та особливості її культурно антропологічного дослідження
- •41. Політична культура та особливості її культурно антропологічного дослідження
- •42.Гендерна культура та особливості її культурноантропологічного дослідження
- •43. Комунікативна культура та особливості її культурно антропологічного дослідження
- •44.Особливості гендерної культури українців
- •46. Скульптура та її особливості як виду образотворчого мистецтва. Види і жанри.
- •47. Види і жанри живопису. Ренесансний живопис: стильові особливості.
- •48. Бароко в живописі та його стильові особливості.
- •49. Рококо як стиль в живопису.
- •50. Класицизм та його прояви в скульптурі і живописі.
- •51. Модерн як стильовий напрям та його прояви в образотворчому мистецтві.
- •Головні представники
- •Декоративно-ужиткове мистецтво доби сецесії
- •52. Образотворче мистецтво XX ст.
- •53. Модернізм як родове поняття щодо течій в зарубіжному мистецтві 20 ст.
- •54. Загальна характеристика форм усного публічного виступу.
- •55. Підготовка, організація і проведення дискусій.
- •56.Правила підготовки доповідей для науково-практичних конференцій та семінарів
- •58. Наукові дослідження проблем соціальної роботи: вітчизняний і зарубіжний досвід
- •59. Соціально-культурне проектування, його сутність.
- •60. Управління проектною командою
- •61. Цільові соціально-культурні проекти
- •62. Технологія розробки регіональних культурних програм
- •63. Соціально-культурні проблеми в проектуванні, їх класифікація.
- •64. Поняття життєвого циклу проектів.
- •65.Основні інститути сфери дозвілля
- •69.Парк як соціально-культурний центр.
- •70.Рекреаційний потенціал дозвілля та умови його реалізації
- •71. Організація дозвілля в туристичних закладах
- •72. Культурно-дозвіллєва діяльність: сутність, функції, види і форми
- •73. Соціологічні дослідження громадської думки: загальний огляд.
- •74. Об’єкти громадської думки. Принципи доступності, доцільності, необхідності.
- •75.Основні рr-технології. Загальний огляд Сучасні напрями pr-діяльності
- •Класифікація з огляду на суб'єкт
- •Класифікація з огляду на виконавця
- •Класифікація з огляду на етику
- •Деякі інструменти pr
- •Мета pr
- •76. Специфіка pr у сфері культури
- •77. Поняття «громадськість», «думка», «громадська думка»: їх розкриття та аналіз.
- •78.Загальні ознаки громадської думки
- •79.Культурно-дозвіллєве середовище як єдність предметного оточення процесу діяльності людини.
- •80.Інтер'єр та його роль в розважальній індустрії.
- •81.Проект і проектна культура: тлумачення понять.
- •82. Християнство як світоглядне підґрунтя культури Візантії. Іконопис
- •83. Тенденції розвитку соціально-культурної сфери на сучасному етапі
26.Просвітництво як явище західноєвропейської культури другої пол. XVIII ст.
Просвітництво — широка ідейна течія, яка відображала антифеодальні, антиабсолютистські настрої освіченої частини населення у другій половині XVII —XVIII століття. Представники цієї течії, вчені, філософи, письменники, вважали метою суспільства людське щастя, шлях до якого — переустрій суспільства відповідно до принципів, продиктованих розумом, були прихильниками теорії природного права. Просвітники мали широкий світогляд, в якому виділялися концепція освіченого абсолютизму, ідея цінності людини, критика церкви, патріотизм, осуд експлуатації людини людиною, утвердження самосвідомості й самоцінності особи. Цим просвітники відрізняються від просвітителів, якими є всі носії освіти і прогресу.
Просвітництво зародилося практично одночасно в країнах Західної Європи: Британії, Франції, Нідерландах, Німеччині, Італії, Іспанії, Португалії, але швидко поширилося у всій Європі, включно з Річчю Посполитою і Російською імперією. Велику роль в його становленні відіграв швидкий розвиток природознавства та книгодрукування.
Зазвичай вважається, що епоха Просвітництва розпочалася в другій половині XVII століття й тривала до Великої французької революції. Їй передувала наукова революція першої половини XVII століття. Галілео Галілей заклав основи наукового методу у вивченні явищ природи, винаходи телескопа та мікроскопа сприяли встановленню геліоцентризму й першому спостереженню мікроорганізмів. Швидкий розвиток фізики й математики увінчався публікацією в 1687 «Математичних начал натуральної філософії» Ісаака Ньютона - фундаментальної праці, що заклала основи класичної механіки й математичного аналізу. Наукові відкриття сприяли розкріпаченню мислення в інших областях.
Велика французька революція ознаменувала кінець сподіванням на перебудову суспільства на розумних засадах, однак ідеї епохи Просвітництва вплинули на формулювання важливих документів епохи: Декларації прав людини і громадянина, Декларації незалежності, Конституції США, польської Конституції 3 травня 1791.
Суттєвою відмінністю епохи Проствітництва від попередніх було те, що в цей час почало складатися громадське життя. Надалі питання суспільства обговорювалися в пресі, дискусійних клубах, кав'ярнях, салонах на асамблеях, у масонських ложах. Хоча держава та церква намагалися стримувати вільнодумство, часто зробити це було неможливо, оскільки заборонені цензурою праці часто можна було опублікувати за кордоном, у країнах із ліберальнішими поглядами, таких як Англія та Нідерланди.
В економіці Європи теж відбувалися докорінні зміни, формувалися капіталістичні виробничі відносини, зростала й зміцнювала свої позиції буржуазія. Економічний центр Європи змістився з півдня, де раніше основну роль відігравали Венеція та Генуя, на північ, в Амстердам, де вже відбулася буржуазна революція. В другій половині 18 ст., з початком промислової революції, головним центром економіки Європи став Лондон.
Ідею освіченого абсолютизму висловив французький філософ Вольтер. Чимало європейських монархів XVIII ст. підтримували її хоча б почасти. До них належали цариця Російської імперії Катерина II, імператор імперії Габсбургів Йосип II та інші. Відкидаючи ідеї суспільного контракту і не схвалюючи вільнодумство, ці можновладці піклувалися про освіту й науку в своїх державах, були меценатами мистецтв.
Для епохи Просвітництва властиве нове суспільне явище - виникнення сфери громадського життя, тобто інституцій, де відбувалися дебати щодо важливих для суспільства проблем. До таких інституцій належали новостворені академії та наукові товариства, гуртки, салони, кав'ярні, масонські ложі тощо.
В Європі й Америці сформувалося міжнародне «віртуальне» товариство, яке отримало назву «Республіка листів» (Respublica literaria). Члени цього товариства обмінювалися думками через кордони держав, листуючись один із одним.
Літературні салони зародилися у Франції в епоху правління Людовика XIV. Зазвичай господиня салону запрошувала до себе якусь знаменитість, письменника або філософа, який розпочинав дискусію на цікаву для гостей філофську, суспільну або політичну тему. Господарями салонів були й чоловіки. Найвідоміший із них салон барона Гольбаха, в якому збиралися Дідро, д'Аламбер, Гельвецій, Мармонтель, Реналь, абат Гальяні та інші.
Кава з'явилася в Європі в 17 ст. На початку 18 ст. кав'ярні Оксфорда, Лондона і Парижа стали виконувати роль наукових і літературних клубів. В паризькому «Café Procope» зародилася ідея «Енциклопедії». Кав'ярні Лондона та Оксфорда стали свого роду «грошовими університетами», де в атомосфері, вільній від університетської строгості, читалися лекції і проводилися демонстрації наукових експериментів. Однак, до кінця століття кава стала дешевшою і доступнішою ширшим колам буржуазії, і кав'ярні втратили просвітницький статус. Найкращі з них, втім, перетворилися в закриті клуби з обмеженим членством.