76. Специфіка pr у сфері культури

У сфері культури володіння PR технологією стає однією з основних вимог до компетентності сучасного управлінця. PR включає в себе різноманітні форми роботи зі споживачами, інвесторами, ЗМІ, владою, населенням, громадськими організаціями, власним персоналом. При цьому заклади культури мають ряд переваг для налагодження зв’язків з громадськістю. Розглянемо їх детальніше.

Багатий досвід організації і проведення культурно-масових заходів. В силу професійних особливостей саме заклади культури володіють необхідним набором засобів для успішної PR діяльності: творчим потенціалом, матеріально-технічною базою, адміністративним та організаційним досвідом.

Цільова аудиторія. Успіх будь-якої, а тим більше комерційної програми залежить від якості послуг і їх конкретного адресату. Товар чи послуга пропонується конкретній (цільовій) соціальній групі, з урахуванням її інтересів, потреб, необхідності, проблем, можливостей. Для цього потрібно знати реальний попит населення на різні види діяльності і планувати саме ті послуги, за які населення готове сплачувати.

Можливості зацікавити сфери бізнесу. В такому співробітництві зацікавлені не тільки заклади культури. Заклади культури допомагають реальним і потенційним фінансовим донорам формувати і просувати їх імідж і репутацію, набувати відомості, отримувати додаткові можливості реклами.

Тісне співробітництво зі ЗМІ. Це немало важливий, якщо не основний спосіб виходу до «широкого загалу».

На практиці таких можливостей може бути значно більше, адже в кожному закладі культури спеціаліст з PR формує власну PR-діяльність, як художник створює свій індивідуальний стиль на основі власного розуміння мистецтва.

В найзагальнішому вигляді технологію PR для закладу культури можна уявити наступним чином:

• Формулювання позиції свого закладу;

• Моніторинг позицій людей, закладів чи організацій, з якими необхідно встановити зв’язки;

• Аналіз інтересів всіх сторін і формулювання єдиної для всіх позиції ( тото пошук компромісу);

• Реалізація поставленої мети.

77. Поняття «громадськість», «думка», «громадська думка»: їх розкриття та аналіз.

Громадськість - це група людей які мають спільні інтереси та потреби і об'єдналися для вирішення загальних проблем. «Конвекція про доступ до інформації» - участь громадськості у процесі прийняття рішень та доступ до правосуддя з питань, що стосуються довкілля – 1999р. – ратифікація Україною.

Думка – є свідоме визнання чогось істинним, не достатнє з об’єктивного і з суб’єктивного боку. Якщо визнання істинності суджень достатнє із суб’єктивного боку і не достатнє з об’єктивного воно називається вірою. Нарешті і суб’єктивного і об’єктивного достатнє визнання істинності суджень називається знаннями.

Об'єкти громадської думки – це явища, події та факти реального життя які відповідають знанням та розумінню громадськості, її пізнавальним можливостям, а також є дискусійними та актуальними.

Об'єкт громадської думки повинен відповідати таким принципам:

4. Принцип необхідності – визначається критеріями громадського інтересу, актуальності, дискусійності та компетентності.

5. Принцип доступності – полягає у пізнавальній здатності населення (населення розуміє, про що його питають).

6. Принцип доцільності – означає, що громадська думка не завжди компетентна у певних питаннях, а тому робота з громадськістю може бути не ефективна.

Суб'єкти громадської думки – консентні ( не ідуть на конфлікт), опозиційні (завжди проти нас), маргінальні ( не конфліктні і не мають власної думки).