Опять к малороссийской литературе. Она движется и будєт жить. Журнали (не к Вашому речь) не сотрут ее с лица земли, одолеет протнвннков її гоннтелсй, в продолже- ние года вьійдет кое-что. Ви можете содействовать ей. Дай­те ей законний прнют в Вашем журнале между обозрени- ями других лнтератур. Пусть патриот Гребенка один судит н ряднт в ием. Хоть чрез три месяца вьійдет статья, ио Вьі увидите, что она принесет и как одушевятся наши и, ей-бо- гу, язик и литература русская вииграют... Ну, вниграют. Причтите и нашу литературу к басурманским и, не вклю- чая обозрения книг наших в российские, сделайте особое отделение между немцами, французами и др.

N. В. Не смотрите на язик, на изложение, на удачное или неловкое сцепление приключений, но, главное, смотри­те на цель и в какой степени она достигнута.

Об зтом прошу Вас вспомнить скоро-скоро. Овому та­лант, овому ничего. Как ни рассказано, но для чего расска- заио им и отчего так рассказано, пожалуйста, вникните, а зто редко наблюдают все гг. судьи. [...]

До т. Г. Шевченка

23.10.1840

[...] От такая-то кумедія лучилася Вашими письмами! А книжку, як розгорнув — дивлюсь—Кобзар, та вже дуже вичитаний. Дарма! Я його притулив до серця, бо ду­же шаную Вас і ваші думки кріпко лягають на душу. А що Катерина, так що Катерина! Гарно, батечку, гарно! Більш не вмію сказати. От так-то москалики-воєнні обду­рюють наших дівчаток! Списав іяСердешну Оксану, от точнісінько як і Ваша Катерина. Будете читати, як пан Гребінка видрюкує. Як то ми одно думали про бідних дівчаток та про бузовірових москалів...

Ні, вже так, що Ваші думки! Прочитаєш і по складам, і по верхам, та вп’ять спершу, а серце так і йока! Що б то, паночку-голубчику, як Ви так гарно складаєте вірші, що б то, якби Ви мою П а и н у С о т н и к і в н у (в 3 кн [ижке] Современника сего (1840) года) та розказали по- своєму, віршами: тогді б вона була дуже гарно розказана, і яка була добра, і як постраждала. Та ще б і змалювали її патрет,— бо чую, що Ви лучче малюєте, чим Борисівсь- кий іконописець, що Салдата колись списав. [...]

До Т. Г. Шевченка

1841. В

[...] Гайдамаки ваші добра штука буде. Читав я декому з наших. Поцмакують. А що вже Гулак-Лртемовсь- кий, коли знаєте, той дуже вас улюбив за Кобзаря. Дрю- кунте швидше лишень. Нехай вам бог иомага. А що ваш Євгеній Павлович з своїм альманахом? Чи воно ж буде що? І швидко? Нічого до мене вже давно не пише. Коли ще не опізнюся, то от посилаю йому дві гарненькі штучки у його альманах, нехай притулить, як зна. Вони вже були раз у Петенбурсі, то пан Лобасов, що їх скоипоновав, не так написав до пана Гребінки, не у тую хату надписав, так йому і вернули, а він до мене вже прислав та і просив ві­діслати. Будьте ласкаві, віддайте йому, попросіть, щоб при­тулив де у альманасі. Коли ж вже пізно, що альманах от- друкованний, то нехай ткне або у Літературну га­зету, або [в] Маяк. Там наше приймається. Та якого гаспида він надувся та ні словечка до мене не напише?

І чому се так завередовав? [...]

До т. Г. Шевченка

22.ХІ.1841

Будьте з пнлипівкою здорові, мій любезний паночку! Спасибі Вам за Ваше письмо і усяку добру мову, написа­ну гам. Читав у, Л и т [е р а т у р н о й] газет е, що Ваша дівчина, що через тин ворожила у циганки, продалась, та і зрадовався, бо я так і надіявся. Спасибі Вам, що не ди­витесь у вічі оттим дурням, кацапам, що не вмівши нашої мови і не розібравши у неї нічого, кричать, мов жиди у ша­баш: «штіо, да штіо зта навернякано? Мьі не понимаем- ста ничаво!» Спасибі, що плюєте на се та не перестаете пи­сати. Пишіть, пишіть, нехай Вам господь поможе. Велике спасибі скажу, коли пришлете хоч подивитись, а вже не втерплю,— прочитаю. Та де ж Ваші білети? Пишете, що посилаєте єсте, та й нема. Чурхніть, кете, їх до нас. Може, таки який-небудь десяток збудемо. Аж тричі спасибі по­переду кажу за обіцянку намалювати мою сотниківну, се як змалюєте та пришлете, то ще дуже дяковати буду за добру Вашу пам’ять і, дивлячися і любуючися на неї, буду завсегда дяковати Вам.

Ануте, тепер є пильнеє діло до Вас. Глядіть же, зробіть по-нашому, а не по-кацапському: скажіть «добре» та й зро­

4*

99