5.Загальна характеристика сучасних інтегрованих підходів до менеджменту

Такими сучасними інтегрованими підходами до менеджменту є:

1. Процесний підхід до менеджменту. Процесний підхід був уперше запропонований прихильниками школи адміністративного управління, що намагалися визначити функції менеджменту. Однак вони розглядай ці функції як незалежні друг від друга. На противагу цьому процесний підхід розглядає функції управління як взаємозалежні. Управління розглядається як процес, як робота з досягнення цілей за допомогою інших – це серія безупинних взаємозалежних дій.

А. Файоль виділяв п'ять функцій управління. За його словами, "керувати означає прогнозувати і планувати, організовувати, розпоряджатися, координувати і контролювати".

Функції: планування, організація, мотивація, керівництво, контроль, координація, комунікація, дослідження, оцінка, прийняття рішень, регулювання.

2. Системний підхід до менеджменту. Теорія систем уперше була застосована в точних науках і в техніці. Застосування теорії систем у менеджменті наприкінці 50-х рр. з'явилося найважливішим внеском школи науки управління. Системний підхід - це не набір яких-небудь принципів для керуючих, а спосіб мислення стосовно організації і управління.

Система - це деяка цілісність, що складається з взаємозалежних частин, кожна з яких вносить свій внесок у характеристики цілого. Всі організації є системами. Існує два основних типи систем: закриті і відкриті.

Організація одержує з зовнішнього середовища інформацію, капітал, людські ресурси, матеріали. Ці компоненти називаються входами.

У процесі своєї діяльності організація обробляє ці входи, перетворюючи їх у продукцію чи послуги. Ця продукція і послуги є виходами організації, які вона виносить у навколишнє середовище.

Якщо система управління ефективна, то в процесі перетворення утвориться додаткова вартість входів. У результаті з'являється багато додаткових виходів, таких як прибуток, збільшення частки на ринку, збільшення обсягу продажів, ріст організації.

3. Ситуаційний підхід до менеджменту вніс великий доробок у теорію управління, використовуючи можливості прямого додатку науки до конкретних ситуацій і умов. Центральним моментом ситуаційного підходу є ситуація, тобто конкретний набір обставин, що безпосередньо впливають на організацію тепер.

Використовуючи даний підхід, керівники можуть краще зрозуміти, які прийоми будуть значною мірою сприяти досягненню цілей організації в конкретній ситуації. Як і системний, ситуаційний підхід не є простим набором вказівок це насамперед спосіб мислення про організаційні проблеми і рішення. У ньому також збережена концепція процесу управління. Отже, ситуаційний підхід намагається пов’язати конкретні прийоми і концепції з визначеними конкретними ситуаціями для того, щоб досягти цілей організації найбільш ефективно.

Методологію підходу можна пояснити як процес, що складається з чотирьох кроків:

• менеджер повинен бути знайомий із засобами професійного управління, що довели свою ефективність. Це передбачає знання процесу управління, індивідуальної і групової поведінки, системного аналізу, методів планування і контролю і кількісних методів прийняття рішень;

• менеджер повинен уміти передбачати ймовірні наслідки (як позитивні, так і негативні) від застосування даної методики чи концепції в конкретній ситуації;

• менеджер повинен уміти правильно інтерпретувати ситуацію. Необхідно правильно визначити, які фактори є найбільш важливими в даній ситуації і який ймовірний ефект може викликати зміну однієї чи декількох перемінних;

• менеджер повинен уміти відбирати конкретні прийоми, що викликали б найменший негативний ефект, для конкретних ситуацій, тим самим забезпечуючи досягнення цілей організації найефективнішим шляхом.