3. Групова динаміка в менеджменті.

Група – це дві чи більше особи, які взаємодіють таким чином, що кожна особа чинить вплив на інших і водночас перебуває під впливом інших осіб.

Процес керівництва передбачає створення та роботу формальної організації. У кожній формальній організації можуть існувати неформальні організації. Останні виникають спонтанно всупереч бажанню керівництва, але кожний керівник повинен розуміти, що неформальні організації справляють досить сильний вплив на поведінку співробітників. Керівник, щоб контролювати ситуації на виробництві, повинен знати, яку роль у конкретній ситуації відіграє неформальна організація та як нею керувати.

Групи існують:

-недовгострокові (студенти на час сесії для підготовки екзаменів: мета досягнута - група розпалася),

-більш тривалі (друзі по школі).

На виробництві групи утворюються, коли відбувається поділ праці по горизонталі (підрозділи) та по вертикалі (рівні керівництва).

Групи, створені за бажанням керівництва для організації виробничого процесу, називають формальними, їх функцією є виконання конкретних цілей та досягнен ня визначених конкретних задач

В організації існує три типи таких груп:

• групи керівників, складаються з керівника та його безпосередніх підлеглих, які, у свою чергу, також можуть бути керівниками;

• виробничі групи, складається з осіб, які разом працюють, вирішуючи одне й те саме завдання;

• комісія (комітет, рада) – це група, якій делеговані повноваження для виконання певного завдання чи сукупності завдань.

Неформальні організації, їх характеристики. Керівництво неформальною організацією.

Неформальні організації створюються не за бажанням керівництва, але за відповідних умов вони можуть впливати на результати праці організації, стати домінуючою організацією та зводити нанівець усі зусилля керівництва.

З метою використання потенційних можливостей неформальних організацій та зменшення їх негативного впливу керівництво повинно підвищити ефективність командних груп та комітетів. Як і для всіх організацій, для ефективної роботи групи необхідні планування, організація, мотивація та контроль діяльності.

Група може ефективно працювати залежно від розміру, складу, групових норм, згуртованості, статусу і функціональної ролі її членів.

Розмір групи від 5 до 11 осіб дозволяє приймати більш точні рішення, ніж ті, в яких менш як 5 осіб чи понад 11 осіб.

Склад групи. Вчені рекомендують склад групи з несхожих особистостей через те, що це обіцяє високу ефективність, ніж якщо всі члени групи мають схожі точки зору. Майєр зауважив «Коли групи підібрані таким чином, що в них входять або дуже схожі, або зовсім різні люди, то групи з різними точками зору виробляють більш якісні рішення. Чисельність точок зору та сприйняття перспектив дає свої наслідки»

Групові норми: гордість за організацію, досягнення цілей, прибутковість, колективна праця, планування, контроль,професійна підготовка кадрів, нововведення, відносини із замовником,захист чесності.

Керівник повинен обережно ставитися до норм. Наприклад, якщо група вважає правильним завжди погоджуватись з керівником, така норма на справді призведе до придушення ініціативи та думок, знижуватиметься ефективність прийнятих рішень, тому що думка групи замовчуватиметься.

Слід зауважити, що більшість американських керівників виконують цільові ролі, а японські менеджери - цільові та підтримуючі. Формальна організація створюється за бажанням керівництва, неформальна - спонтанно.

Основним мотивом є задоволення потреби в приналежності:

-підлеглі повинні мати можливість звернутися до свого керівника по допомогу (керівник здобуває престиж та повагу, а підлеглий -керівництво до дії);

-потреба в захисті (спільна боротьба проти шкідливих умов праці);

-щільне спілкування та симпатія. Співробітники одного відділу відвідують разом кав'ярню, обмірковують загальні справи. Людей звичайно тягне до тих, хто, на їх погляд, може задовольнити їх потребу в приналежності, компетентності, захисті, повазі і т. Ін.

Неформальні організації характеризуються такими факторами:

• соціальний контроль за своїми членами (встановлення та закріплення норм поведінки, виду й одягу, характер робіт);

• опір змінам (загроза Існуванню неформальної організації в разі реорганізації, запровадження нової технологи, утворення нових робочих місць, поява нових людей або скорочення робочих місць, тобто ліквідація неформальної організації);

• неформальні лідери суттєво не відрізняються засобами для утворення тиску лідерів на членів формальної та неформальної організацій Опора неформального лідера - визнання його групою. Можливість стати лідером визначають вік, посадовий стан, професіональна компетентність,

• чуйність (залежить від системи цінностей в групі). У неформального лідера дві функції: допомагати групі в досягненні мети, підтриму вати та укріплювати її існування.

Неформальні організації взаємодіють з формальними. Джорт Хоманс вважає, що неформальними організаціями необхідно керувати. Існує думка, що ефективному керівництву організацією заважає невисока думка керівників про неформальні організації.