4.Сучасні школи менеджменту: загальна характеристика.

Формування школи науки управління пов'язане з виникненням кібернетики і досліджень операцій. Спочатку дослідження операцій зводилося до розробки способів кількісного аналізу задачі як цілого без виділення її частин.

Після постановки проблеми група фахівців з дослідження операцій розробляє модель ситуації. Модель – форма уявлення реальності, яка спрощує цю реальність, що полегшує розуміння її складностей. Після створення моделі перемінним задаються кількісні значення.

Ключовою характеристикою науки управління є заміна словесних міркувань моделями, символами і кількісними значеннями.

Надалі в межах школи сформувалася теорія прийняття рішень. У даний час дослідження в галузі управлінських рішень спрямовані на розробку:

-методів математичного моделювання процесів вироблення і прийняття рішень в організаціях;

-алгоритмів вироблення оптимальних рішень із застосуванням теорії статистичних рішень, теорії ігор і ін.;

-кількісних прикладних і абстрактних моделей економічних явищ, у тому числі моделей відтворення (у масштабі суспільства і на окремих фірмах), моделей балансу витрат і випуску продукції, моделей прогнозування науково-технічного й економічного розвитку.

5. Нова парадигма організації управління в Україні

Управлінська наука розвивала фундаментальні положення, що обґрунтовують необхідність централізації управління, моноцентричної системи господарювання (держава була єдиним центром управління), прямого управління підприємствами з боку держави, обмеження господарської самостійності, твердої системи розподілу і зв'язків між підприємствами. Управління економікою СРСР будувалося за типом однієї великої фабрики з підрозділами і філіями.

Проведення ринкових реформ в Україні виявило потребу у формуванні нової управлінської парадигми. Її основні положення:

-децентралізація системи управління на базі сполучення ринкового і державного регулювання соціально-економічними процесами. Держава повинна встановлювати загальні правила функціонування ринку, використовуючи такі форми втручання, як законодавство, держзамовлення, система оподаткування, ліцензування експорту й імпорту, установлення кредитних ставок;

• перехід до поліцентричної системи господарювання. З однієї сторони, це призводить до збільшення кількості і складності розв'язуваних у регіонах задач, з іншого боку - спрощує систему управління народним господарством;

• сполучення ринкових і адміністративних методів управління підприємствами. Перевага тієї чи іншої групи методів залежить від статусу підприємств в економічній системі країни;

• формування і функціонування ринкових суб'єктів господарювання,. Кожна організація повинна вирішувати питання, що стосуються взаємодії з зовнішнім середовищем. Соціальна орієнтація розглядається в двох аспектах:

• орієнтація на споживача, задоволення потреб суспільства;

• рішення соціальних проблем трудового колективу і середовища, в якому існує організація.