10. Розвиток функцій менеджменту зі зміною зовнішнього і внутрішнього середовища

Певний перелік функцій є обов'язковим для кожного під­приємства незалежно від його особливостей — наприклад, за­гальне (лінійне) керівництво, бухгалтерський облік і фінан­сова діяльність, техніко-економічне планування. Водночас такі фактори, як розміри виробництва, місцезнаходження гос­подарства, його спеціалізація, впливають на співвідношення функцій менеджменту, а інколи й на їх склад. У різних господарствах вони неоднакові.

Реформування економіки України призвело до зміни функцій господарюючих суб’єктів:

• підприємства самостійно визначають напрями господарювання, обсяги виробництва, ринки збуту продукції, форми організації праці та виробництва;

• основним в діяльності органів управління вищого рівня стає створення умов для господарювання, підготовка та підвищення кваліфікації персоналу, координація процесів, пов'язаних з розвитком інноваційних процесів, управління природокористуванням, стимулювання ресурсозбереження, впровадження безвідходних технологій;

• з роз­ширенням комерційної та зовнішньо­економічної діяльності підприємства збільшується обсяг планово-економічних робіт, а також функцій, пов'язаних з техніко-технологічною підготовкою виробництва, його мате­ріально-технічним забезпеченням.

• на підприємствах зменшується тру­домісткість функцій менеджменту за рахунок комп’ютеризації управлінської діяльності, спрощення планування, обліку тощо.

Самостійного значення набувають функції консалтингу, логістики, контролінгу, інформаційного обслуговування, управління інноваційним процесом, якістю праці та продукції, юридичні послуги тощо.

Багаторічний досвід господарювання показує, що будь-яка спільна робота людей дає найкращі результати, якщо вона грунтується на чіткому поділі праці. Розчленування праці на функції та операції всередині апарату управління дає змогу краще використовувати кваліфікацію і здібності працівників, підвищувати їх відповідальність.

Тема 3. Організаційний розвиток фірми

План

1. Управління організаційними змінами

1. Подолання опору персоналу фірми змінам.

2. Менеджмент і організаційний розвиток.

3. Управління неформальними організаціями.

4. Влада і вплив в організації.

5. Типи організаційних структур управління.

6. Співвідношення централізації і децентралізації в структурі органів управління фірмою.

7. Організаційно-правові форми юридичних осіб в Україні. Нові організаційні форми в структурі економіки України.

1. Управління організаційними змінами

1. Визначення організаційних змін

2. Види змін в організаціях

3. Управління змінами

1. Під змінами в організаціях розуміють рішення керівництва змінити одну чи більше внутрішніх складових організації, що відносяться до цілей, завдань, структури, технології, людського фактора, викликані змінами в зовнішньому чи внутрішньому середовищі.

2. Для виживання організації керівництво повинно періодично оцінювати і змінювати свої цілі відповідно до змін зовнішнього середовища і самої організації. Часто необхідність змінювати цілі виявляється за допомогою системи контролю.

Структурні зміни відносяться до змін у системі розподілу повноважень і відповідальності, у координаційних і інтеграційних механізмах, управлінській ієрархії, ступені централізації. Це одна з найпоширеніших форм змін в організаціях. Зміни в технології стосуються впровадження нового обладнання (інновації), змін нормативів, характеру роботи тощо. Зміни в персоналі мають на увазі модифікацію можливостей, установок чи поведінки співробітників організації.