Ситуаційна модель керування ф.Фідлера. Фідлер виділив 3 системи, що фактично впливають на поведінку керівника:

1Взаємовідносини між керівником і підпорядкованими (визначається довірою, привабливістю спілкування, повагою, авторитетом).

2Структура завдання робітника (визначається привабливістю завдання, чіткістю постановки завдання, зрозумілістю). Завдання структуроване (чітко поставлено), або не структуровано.

3Посадові повноваження керівника (визначається обсягом законної влади).

Виявилося, що комбінації цих чинників визначають стилі поведінки керівників, його вимогливість, рівень критики підпорядкованій, жорсткість у роботі. Поведінка керівника змінюється часто не усвідомлено в залежності від зміни цих ситуаційних чинників. Фидлер виявив залежність зміни поведінки керівника в залежності від ситуації. Поведінка керівника він виміряв через показник - найменш кращий колега. Рівень критики, вимогливість до колег, уявлення про своїх підпорядкованих виявилися в прямої залежності від цих трьох чинників.

Способи спонукання:

Довірче роз’яснення цілі (пояснення, навіщо потрібно це зробити);

Надання підтримки в роботі (наставництво);

Напрямок ініціативи підлеглих;

Створення нових потреб підлеглих;

Задоволення потреб підлеглих (грошова винагорода, підвищення по службі).

Теорія «життєвого циклу» Поля Херсі і Кена Бланшара.

Суть теорії складається в тому, що найбільша ефективність стилю лідерства (керівництва) залежить від зрілості виконавця.

Під зрілістю потрібно розуміти:

а) спроможність брати відповідальність на себе;

б) уміти розумно ризикувати; в) досвід у роботі;

г) рівень інтелекту.

Освіта і досвід є повторними чинниками зрілості.

Поведінка керівника може бути орієнтована на людські відношення і на роботу.

У залежності виконавців можна вибрати за графіком найбільш кращий стиль.

S1: при низький зрілості робітників керівнику доцільно поводитися формально, давати чіткі, зрозумілі вказівки і контролювати їхнє виконання, орієнтуватись на задачу, не надаючи особливої ролі роботі з людьми.

S2: у міру росту зрілості виконавця керівник повинний поступово переорієнтуватися з задачі на людину. Керівництво полягає в роз’ясненні, інструктажу підлеглих.

Межа S2 і S3: при середній зрілості необхідна інтенсивна робота з людиною.

S3: стиль керівника орієнтований на участь підлеглих у прийнятті рішень.

S4: при високій зрілості робітників доцільно делегування їм відповідальності і переорієнтування своєї поведінки з задачі і людини на розвиток організації.

Модель прийняття рішень Врума-Йеттона.

У моделі Врума-Йеттона є 5 стилів керівництва:

1. Ви самі вирішуєте проблему або приймаєте рішення на основі наявної у Вас інформації;

2. Інформацію одержуєте від підлеглих, а потім самі вирішуєте проблему;

3. Викладаєте проблему деяким підлеглим індивідуально, а потім, вислухавши їхні ідеї і пропозиції, приймаєте самостійні рішення;

4. Викладаєте проблему іншим підлеглим, а потім, після колективного обговорення, самостійно приймаєте рішення;

5. Викладаєте проблему групі підлеглих, а потім, після колективного обговорення приймаєте колегіальне рішення без Вашого впливу.