2. Діяльність менеджера та вимоги до особистості сучасного менеджера

Одна з проблем управління - підвищення результативності праці менеджерів. Розв’язується ця проблема насамперед на основі поділу праці менеджерів, тобто спеціалізації їх на виконанні певних видів діяльності, розмежуванні повноважень, прав і сфер відповідальності.

Види поділу праці менеджерів:

-функціональний поділ праці. Поділ ґрунтується на формуванні груп працівників управління, що виконують однакові функції менеджменту (планування, організацію, координування, мотивацію, контроль). Відповідно, в апараті управління є фахівці, що займаються своїми конкретними питаннями.

-структурний поділ управлінської праці виходить з таких характеристик керованого об'єкта, як організаційна структура, масштаби, сфери діяльності, галузева, територіальна специфіка. У силу розмаїтості факторів, що впливають на структурний поділ праці, він є специфічним для кожної організації. Можна виділити загальні риси, що стосуються вертикального і горизонтального поділу праці менеджерів.

-вертикальний поділ праці побудовано на виділенні трьох рівнів управління – низового, середнього і вищого.

До низового рівня відносяться менеджери, що мають у своєму підпорядкуванні працівників переважно виконавської праці. Здійснюють управління такими первинними підрозділами, як бригади, зміни, дільниці.

Середній рівень (50 - 60% загальної чисельності управлінського персоналу) включає менеджерів, відповідальних за хід виробничого процесу в підрозділах. Сюди входять менеджери штабних і функціональних служб апарату управління фірми, її філій, відділень, а також керівництво допоміжних і обслуговуючих виробництв, цільових програм і проектів.

Вищий рівень (3 - 7 %) – адміністрація підприємства, що здійснює загальне стратегічне управління організацією, її функціональними і виробничо-господарськими комплексами.

-горизонтальний поділ праці менеджерів по функціях.

-технологічний і професійно-кваліфікаційний поділ праці. Враховує види і складність виконуваних робіт.

Наука управління містить у собі: економічну теорію ( макро-, мікроекономіку ); економіку й організацію виробництва;психологію управління; загальну теорію управління. Використовує науки: дослідження операцій, кібернетику, загальну теорію систем, системний аналіз, системотехніка, і т.д.

У теорії менеджменту існують такі школи управління:

-Класична (традиційна) школа управління: робітник рекомендувався як знаряддя праці з метою максимизації прибутку;

-«Доктрина людських відношень» (30-40 р.). Враховуються психологічні чинники робітника, його почуття, емоції, взаємовідносини з колективом. У цьому стали вбачати резерви продуктивності праці;

-«Емпірична школа управління». Грунтувалася на практиці управління. Представники – значні бізнесмени, менеджери, що одержали визначений результат у своїй діяльності;

-«Школа соціальних систем». Увага акцентується на взаємовідносинах людини в колективі. Досліджується процес формування робочих груп оптимальної чисельності. Досліджується кореляція - статистичний зв'язок між етнічними, психологічними, віковими, статевими чинниками і продуктивністю праці;

-«Нова школа управління» характеризується впровадженням математичних методів в управління економікою.

Розуміння менеджменту як мистецтва управління ґрунтується на тім, що організації – це складні соціально-технічні системи, на функціонування яких впливають численні фактори зовнішнього і внутрішнього середовища. Мистецтво менеджера полягає в тому, щоб при зміні зовнішніх чинників одержати заздалегідь запланований результат. Важливо, щоб мета була конкретною у кількісному виразі.

Персонал організацій є головним фактором, врахування якого вимагає не тільки використання наукового підходу, але і мистецтва його застосування в конкретних ситуаціях. Менеджмент спирається на теорію і практику управління, але є більше мистецтвом, чим знанням, тому що являє собою перш за все спосіб використання знань у конкретних раціональних формах і модифікаціях, чим саме знання, якому можна навчитися тільки через досвід і яким у досконалості опановують люди, що мають талант.

Основні ролі, виконувані сучасними менеджерами:

1. Міжособистісні ролі. Менеджер – символ влади, до обов'язків якого входить виконання звичайних обов'язків соціального та правового характеру. До міжособистісних належать такі ролі менеджерів:

- голова, (або головний керівник), тобто його діяльність полягає в проведенні церемоній, зустрічі гостей, підписанні юридичних документів. - лідер (керівництво і мотивація підлеглих, навчання, консультації, комунікація з працівниками). -зв’язуюча ланка (підтримка інформаційних зв’язків, пошта, телефонні розмови, зустрічі).

2. Ролі, зв'язані з прийняттям рішень. Менеджер визначає стратегію розвитку організації. До таких ролей менеджерів відносять:- підприємець- ініціює нові проекти, займається пошуком нових ідей. - «пожежник»- регулює спори, розв’язує конфлікти між підлеглими, адаптує організацію до криз у зовнішньому середовищі. - розпорядник ресурсів- приймає рішення про виділення ресурсів, складає бюджети тощо. - учасник переговорів.

3. Інформаційні ролі. Менеджер збирає як зовнішню, так і внутрішню різноманітну інформацію, яку використовує в інтересах своєї справи; виступає як нервовий центр внутрішньої і зовнішньої інформації, що надходить в організацію. Такими ролями можуть бути:- спостерігач- займається пошуком і отриманням інформації. - провідник- передає інформацію іншим членам організації. - оратор- інформує зовнішніх суб’єктів шляхом здійснення доповідей, надання звітів, повідомлень.

Характер праці і вимоги до професійної компетенції менеджерів.

У порівнянні з іншими видами праці в організації, управлінська праця має ряд специфічних особливостей:-вона являє собою розумову працю, що складається з трьох видів діяльності: організаційно-адміністративної і виховної, аналітичної і конструктивної, інформаційно-технічної;-бере участь у створенні матеріальних благ і наданні послуг опосередковано, через працю інших працівників; -предметом праці є інформація;-засобом праці – організаційна й обчислювальна техніка; результатом праці – управлінське рішення.

Щоб виконувати свої функції, менеджери повинні мати спеціальні знання і здатність використовувати їх у повсякденній роботі з управління підприємством. Вимоги до їх професійної компетенції можна умовно розділити на дві групи. Першу складають знання й уміння виконувати професійну роботу в управлінні.

Друга група вимог пов'язана із здатністю менеджерів працювати з людьми і керувати самими собою. Менеджери повинні мати особистісні якості, що підсилюють довіру і повагу з боку інших.