9. Стратегічні зміни в організації

1. Виникнення необхідності в проведенні змін

2. Рівні стратегічних змін

1. Одним з кінцевих продуктів стратегічного менеджменту є проект структури організації і зміни, що дозволяють їй адаптуватися до зовнішнього середовища. Проведення змін створює умови, необхідні для реалізації обраної стратегії. Необхідність і характер стратегічних змін залежать від здатності організації ефективно працювати в нових умовах, що визначаються станом галузі, ринку, організації, продукту. Стратегічні зміни стосуються багатьох сторін діяльності організації й елементів її структури. Вони носять комплексний характер. Найбільші труднощі виникають при проведенні змін в організаційній структурі й організаційній культурі. Зміни в організаційних структурах управління фірмами і створення структур стратегічного менеджменту здобуває форму пошуку оптимального співвідношення між централізацією і децентралізацією владних функцій.

2. Виділяють три рівні стратегічних змін в організації:

• корінна реорганізація. Необхідність виникає, наприклад, коли фірма залишає одну галузь і переходить в іншу. При цьому змінюється номенклатура її продукції і ринки збуту, відбуваються зміни в технології, складі ресурсів; змінюється місія організації. При корінній реорганізації в керівництва виникають найбільші труднощі з реалізацією стратегії;

• радикальні зміни. Зміни, як правило, зв'язані з глибокими структурними перетвореннями усередині організації, обумовленими поділом чи злиттям з іншою аналогічною організацією. Об'єднання різних колективів, поява нових продуктів структурних підрозділів викликає необхідність проведення змін в організаційній структурі і відповідного коректування організаційної культури;

• помірні зміни. Найчастіше стратегічні зміни, що зустрічаються. Необхідність у них виникає всякий раз, коли організація виводить новий продукт на освоєний чи новий ринок. Зміни, як правило, зв'язані з маркетингом і організацією виробництва. Тому як основні зусилля керівництво направляє на залучення уваги покупців до нового товару, ведеться активний пошук нових каналів збуту і роз'яснювальна реклама.

10. Концепція стратегічних господарських підрозділів: загальна характеристика

1. Особливості структури організації, орієнтованої на стратегічний менеджмент

2. Характеристика стратегічного господарського підрозділу

3. Відділ стратегічного планування в структурі управління організацією

4. Центри прибутку в структурі управління організацією

1. Для посилення функції стратегічного управління в організації використовують концепцію стратегічних господарських підрозділів (СГП) при проектуванні організаційних структур. У ній найбільше повно реалізуються принципи: централізації розробки стратегії і децентралізація процесу її реалізації, забезпечення гнучкості й адаптивності управління, залучення в процес управління широкого кола менеджерів усіх рівнів.

2. СГП являє собою напрямок чи групу напрямків виробничої діяльності з чітко вираженою спеціалізацією, своїми ринками, конкурентами. Кожний СГП має власну генеральну мету, незалежну від цілей інших СГП, здійснює комплексне стратегічне планування. СГП може являти собою відділення, філію, цех. Створюється для цілей стратегічного управління.

3. Функцію стратегічного управління виконує відділ стратегічного планування (існує на вищому рівні й у складі СГП). Існує три види служб планування:

• сильна централізована служба, що розробляє стратегії для всієї організації і її підрозділів;

• центральна служба, що здійснює методичну допомогу і координує діяльність планових служб СГП;

• децентралізована служба, у якій повноваження і відповідальність цілком покладаються на керівників СГП.

4. На нижньому рівні управління знаходяться ЦП, створювані на базі виробничих і функціональних підрозділів організації. Через них реалізується оперативне управління виробництвом. ЦП, включені до складу СГП, як правило, являють собою виробничі підрозділи, тісно зав'язані в технологічні ланцюжки по одному зі своїх напрямків діяльності. ЦП, що не ввійшли до складу СГП поділяють на дві групи:

• дочірні фірми різних організаційно-правових форм, що володіють юридичною самостійністю;

• підрозділи, безпосередньо підпорядковані керівництву організації, які діють на умовах господарського розрахунку.