1. Управління розвитком виробництва в сучасних умовах

Управління розвитком виробництва - це вид діяльності по регулюванню процесу виробництва з метою підвищення його ефективності, росту продуктивності праці, поліпшення якості продукції. Основна мета менеджменту в управлінні виробництвом полягає в тому, щоб домогтися раціонального функціонування виробничих підрозділів через керівництво "зверху" шляхом створення адаптивних інформаційних систем, використання складного набору оптимізаційних моделей і кількісних методів, здатних швидко знайти і запропонувати варіант ліквідації незапланованого відхилення на будь-якому етапі виробничого циклу.

У рамках цілей, що розроблені для фірми в цілому, ставляться конкретні задачі, що можуть визначатися в такий спосіб:

• постійне впровадження у виробництво нових, більш досконалих виробів;

• систематичне скорочення усіх видів витрат на виробництво продукції;

• підвищення якісних і споживчих характеристик при зниженні цін на продукцію, що випускається;

• зниження витрат у всіх ланках виробничо-збутового циклу при постійному впровадженні в серійне виробництво нових виробів, розширенні номенклатури продукції, що випускається, і зміні її асортименту.

Сучасні ринкові умови зажадали створення більш простих і гнучких систем управління виробництвом, що повинні характеризуватися:

-наявністю невеликих підрозділів з меншим числом, але більш високим рівнем кваліфікації працівників;

-наявністю невеликого числа рівнів управління;

-створенням організаційних структур, заснованих на групах фахівців;

-складанням графіків і виробничих програм, орієнтованих на запити споживачів;

-наявністю на складах фірми мінімальних обсягів запасів;

-негайним реагуванням на зміни, які відбуваються у внутрішньому і зовнішньому середовищі;

-наявністю гнучко переналагоджуваного устаткування;

-високою продуктивністю праці і низькими витратами;

-високою якістю продукції, що випускається, і орієнтацією на міцні зв'язки зі споживачами.

Принципи створення ефективних структур управління зводяться до наступного:

-орієнтація структурних підрозділів на товари, ринок, споживача, а не на виконання функцій;

-основу організаційної структури складають цільові групи фахівців чи команди, а не функції і відділи;

-орієнтація на мінімальне число рівнів управління і широку сферу контролю;

-відповідальність кожного працівника за кінцеві результати і можливість прояву ініціативи.

2. Управління якістю продукції в сучасній фірмі

Якість - це сукупність властивостей і характеристик продукту, що надають йому здатність задовольняти існуючі чи передбачувані потреби. Якість продукції (включаючи новизну, технічний рівень, відсутність дефектів при використанні, надійність в експлуатації) є одним з найважливіших засобів конкурентної боротьби, завоювання й утримання позицій на ринку.

Управління якістю в масштабах усієї фірми покладено на центральну службу якості, у функції якої входить розробка показників якості по усіх видах продукції, що випускається, методів перевірки якості і порядку проведення випробувань, аналіз рекламацій і порядок їх врегулювання, з'ясування причин виникнення дефектів і браку й умов їх усунення.

Основні принципи управління якістю, що склалися у світовій практиці, можна сформулювати в такий спосіб:

• робота, спрямована на підвищення якості, повинна виступати обов'язковою складовою частиною стратегії фірми;

• в управлінні якістю головне не контроль готової продукції, а бездефектна робота. Усі можливі дефекти повинні усуватися на проміжних стадіях виготовлення продукту, а не в готовому виробі;

• постачальники повинні бути партнерами. Специфікою роботи закордонних фірм є наявність декількох конкуруючих між собою постачальників однакових деталей чи напівфабрикатів. При цьому постачальники часто залучаються до спільної роботи на ранніх етапах створення продукту, з ними складають довгострокові контракти на різні постачання;

• підвищення кваліфікації працівників.