5. Стародавні холістичні системи

Цілісний підхід до людини розроблявся у світовій філософії і медицині здавна. Так, давноіндійська система уявляє людину як Мікрокосм відносно Макрокосму, тобто навколишнього світу. Згідно з цим вченням, світ складається з матерії різного ступеня щільності. Матерія тіла людини - це ряд: фізичного (найщільніше), ефірного (енергетичне), астрального (емоційне), ментального (розум конкретний – Кама манас або “ум бажань”) і абстрактного – просто Манас.

Сенс життя людини – в еволюції її свідомості. Кожне тіло, згідно з давньо індійськими поглядами, має свій енергетичний центр – чакри (чакру). П’ять нижчих чакр являють собою сенсоріум, оскільеи пізнання відбувається за допомогою органів чуття. Шоста чакра відповідає за інтуїцію. Освоюючи енергію чакр, людина розширює й підвищує свою свідомість. Остання чакра відповідає цілісному стану свідомості – Нірвана.

Найкраще чакри проглядаються в ефірному тілі: стебло (три канали, які йдуть уздовж хребта з чакрами), коріння й листочки (ножні й ручні канали) і віночок над головою (тисячепелюстковий лотос). Працюючи з енергетичною структурою, можна прискорити свою еволюцію, управляти процесами життєдіяльності, зміцнювати здоров'я.

Філософською основою давньоокитайського вчення про людину і її здоров’я є уява про два світових начала – Інь і Янь, п’ять першоелементів і життєву енергію Чи. Інь і Ян – це два протилежних принципи, що взаємопов’язані й переходять один в один. П’ять першоелементів – це дерево, вогонь, вода, метал і земля, для яких началом є повітря “життєтворне дихання” Чи.. Усе це розуміється як зовнішнє середовище.

Енергія Чи є однією із матеріальних основ функціонування організму й

усі зміни в організмі є наслідком руху і змін Чи. Джерелом Чи є дихання та харчування. Чи піддається змінам в організмі й буває різної якості. Її можна нарощувати й гармонізувати і за рахунок цього керувати своїм здоров’ям.

Для слов’янської традиції також характерний холістичний підхід до людини. Життя людини, символом якого є хрест, уявляється в ній як завершений динамічний цикл, за яким іде продовження (точка над хрестом).

Таким чином, принцип холізму, що прийшов до нас із давніх часів, є найрозумнішим підходом до пояснення феномена людини.

6. Здоров’я і його механізми з позицій системного підходу

Щоб зрозуміти систему, слід розглядати як внутрішні, так і зовнішні аспекти її функціонування. Зовнішнє – це довкілля, в якому людина проживає, а внутрішнє – це гармонійність системи, що підтримується генетичним кодом та нейроендокринно-імунним комплексом (для фізичного тіла) і для психіки – архітипова структура та механізм усвідомлення.

Чим гармонійніші психіка і тіло, тим легше проходять через їх структуру інформаційно-енергетичні “потоки життя”, тим легше життя й більше енергії на виході. Про зв’язок енергетичності та життєздатності писав ще в 1922 р. В. І. Вернадський.

Передхвороба і хвороба ведуть до порушення внутрішньосистемного порядку, гармонійності і до погіршення якості життя.

Найкраще стан системи можна оцінити за результатом її дії, на виході. На виході перш за все виявляється енергія, за рахунок якої здійснюється вплив на навколишнє середовище. Енергетичний потенціал - це інтегральний показник здоров’я.

7. Поняття про саногенез

Здоров’я – це гармонія, внутрішньосистемний порядок, що забезпечує такий рівень енергетичного потенціалу, який дозволяє людині добре відчувати себе і оптимально виконувати біологічні й соціальні функції.

Саногенез - походження здоров’я – це автоматичні механізми самоорганізації людини, які забезпечують формування, збереження і зміцнення здоров’я.

Механізми саногенезу забезпечують підтримку гомеостазу – стан динімічної рівноваги всередині організму. Під впливом різних навантажень відбуваються коливання регуляторних параметрів. Чим ширший розмах цих коливань із поверненням до початкових величин, тим краща система. Це стосується як фізичного, так і психічного рівнів.

На соматичному рівні найбільш вивченими механізмами саногенезу є регенерація, фізіологічна адаптація й компенсація. Пластичні прояви всіх цих механізмів (накопичення маси тканин, їх оновлення або відновлення цілісності після пошкодження, формування структурного сліду адаптації у вигляді гіпертрофії й гіперплазії органів, які піддаються навантаженню, розвиток компенсаторної гіпертрофії) в основі своїй пов’язані з регенеративним потенціалом тканин. Потенціал цей залежить від віку і має різні величини в різних тканинах.

Компенсація – це заміщення недостаючої, втраченої або ослабленої функції. В організмі більшість функцій багатократно підстраховані, тому недостатність однієї компенсується за рахунок розширення обсягу даної функції. Ця компенсація може бути на рівні збільшення кількості мітохондрій, гіпертрофії та гіперплазії клітин.

На психічному рівні теж спрацьовують компенсаторні реакції

(витіснення психотравмуючої ситуації у підсвідомість, сублімація і регресія), які дозволяють людині залишатися адекватним до навколишнього середовища.

Завдання валеолога – зупинити патологічний процес на ранніх етапах його компенсації.

У зв’язку з цілісністю людини механізми саногенезу соматичного й психічного рівня взаємодіють, пов’язані, причому провідним є психічний план.

Механізм зв’язку – інформаційно-енергетичний, широко представлений у давніх медичних системах, але слабко розроблений у сучасній науці. Це так званий поклик життя, воля до життя, Ерос (за

З. Фрейдом) підвищує функціональні резерви системи, їх стійкість, допомагає їх самоорганізації. Але в кожній людині закладені і саморуйнуючі тенденції, які з віком посилюються, це так званий поклик смерті – Танатос (за З. Фрейдом). Від співвідношення Ероса й Танатоса залежить неентропія системи, її здатність до збереження себе, свого здоров’я.

Активність механізмів здоров’я можна підтримувати, активізувати, спрямовувати й тренувати, створювати умови для їх прояву, у цьому суть роботи валеолога.

У даний час людство переживає підвищення інтересів до вивчення людини як феномена, її взаємостосунків із природою, розкриття тайн психічної діяльності. ХХ1 століття буде століттям психології, створення єдиної планетарної культури і науки про здоров’я людини.