7. Сексуальне здоров’я

Молодість – це прекрасна пора у житті кожної людини і те, наскільки цікавою, різноманітною й повноцінною вона буде, залежить тільки від самої людини, від того, наскільки відповідально вона буде ставитися до себе, до своєї поведінки. Коли молода людина обирає відповідальний стиль поведінки, вона робить більш щасливою й успішною себе, своїх близьких.

Відповідальна поведінка – це безпечна поведінка, яка відображає відповідальне ставлення людини до свого життя, вчинків, дій. Вона передбаёчає здоровий спосіб життя, розуміння ризику ранніх статевих стосунків, відмову від вживання наркотичних речовин.

Сексуальні стосунки є важливою частиною нашого життя. Це шлях до співпереживання й взаємної ніжності, хвилювання й насолоди. Випадкові сексуальні зв'язки асоціюються з ризиком передачі різноманітних захворювань.

За останній час в Україні спостерігається різкий ріст чисельності захворювань, які передаються статевим шляхом, особливо серед молоді. Через відсутність достовірної інформації, більшість молодих людей думають, що небезпека заразитися під час випадкового статевого акту перебільшена.

Хвороби, що передаються статевим шляхом, – це хвороби, які виникають після статевого контакту з людиною, яка вже хворіє на будь-яку з них. Збудником таких хвороб є найдрібніші організми (віруси або бактерії), які живуть у різних рідинах людського організму, таких як кров, сперма і вміст вагіни.

Найхарактернішими спільними симптомами більшості хвороб є: свербіння, незвичні виділення зі статевих органів, часте й болюче сечовипускання. Інколи захворювання протікає безсимптомно. Деякі симптоми хвороб проходять без лікування, але це не означає, що хвороба минула, оскільки збудник залишається в організмі, й людина стає джерелом зараження інших людей. Водночас захворювання може відновитися знову і протікати набагато важче.

Лекція 22. Венеричні хвороби як фактор ризику репродуктивного здоров'я

1. Сифіліс.

2. Гонорея.

3. СНІД — синдром набутого імунного дефіциту.

4. Генітальний герпес.

5. Хламідіози.

6. Трихоманози.

7. Заходи боротьби з захворюваннями, які передаються статевим шляхом.

1. Сифіліс (люес)

Тепер ці захворювання називають сексуально-транс­місійними (СТЗ), тому що вони переважно передаються статевим шляхом. До них належать як давно відомі (сифіліс, гонорея), так і нові (СНІД та інші).

Збудника сифілісу завезено до Європи з Америки. Уже через три місяці після тріумфального повернення Колумба та уро­чистостей у Барселоні стався перший випадок нового захворювання, що передається гетеросексуальним шля­хом. Хвороба поширилась до Італії, яка була під владою Іспанії. У 1498 р. війська короля Франції Карла VIII завоювали Неаполь, а з ним одержали і сифіліс. Най­манці після Італійських війн XVI століття між Францією та Іспанією з Німеччиною рознесли хворобу по всій Європі та Середземномор’ю, а через шовковий шлях – на Схід, і за 20 років після повернення Колумба вона досяг­ла Китаю, забравши понад 10 млн. осіб.

Спочатку хворобу називали іспанською, неаполі­танською, французькою, аж поки у 1530 р. поет і ку­пець Фракастро не написав поему. В ній він описав хво­робу, яку називали «гниття палиці». Героя поеми, який хворів, звали Сифіліс, його ім’я і закріпилось як назва хвороби.

Швидке розповсюдження сифілісу в Європі поясню­валось незнанням причин та наявністю великої кількості проституток. Лише в одній Венеції їх було 12000 при населенні міста у 300000 осіб.

У 1499 р. Карл VIII видав указ, за яким сифілітиків виганяли з міста в імпровізований концтабір. Була ви­дана також заборона на спільні бані та басейни.

Шотландці вперше виявили венеричний характер зараження сифілісом, тому заборонили проституцію, щоб зупинити розповсюдження французької хвороби.

Лікар А. Бенвієні (1440-1502 р.р.) передбачив передачу сифілісу від жінки до плоду.

Як виявили у 1905 р. Е. Гофман та Ф. Шаудін, збудником сифілісу є спірохета (бліда трепонема), бактерія, яка має вигляд тонкої та ніжної спіралі. Розмножується спірохета швидко, особливо в сухому швидко гине.

Джерелом хвороби є хвора людина. Збудника вияв­ляють у всіх уражених органах — шкірі, крові, лімфо­вузлах, слині хворих (тому передається з поцілунком), пошкоджених очах, нервовій системі. Зараження відбу­вається статевим та побутовим шляхами, особливо при санітарній неграмотності.

Проникає збудник в організм через тріщини на сли­зових або шкірі. Надалі заноситься у лімфовузли, швид­ко розмножується, надходить до крові й заражає весь організм.

Хвороба характеризується розмаїттям проявів. На початку ніяких ознак, інкубаційний період триває про­тягом місяця, і лише потім на місці проникнення збуд­ника з’являється первинна ознака хвороби — твердий шанкр.

Надалі розвивається первинний сифіліс протягом 45 днів: збільшуються лімфовузли, з’являється загальна слабкість, гарячка, біль у голові і кінцівках, анемія, втрата сну.

Якщо хворий не лікується, то за первинним почи­нається вторинний період, що супроводжується висипа­ми різної форми, величини й кольору на шкірі та слизо­вих оболонках.

У цей період хворий дуже небезпечний для оточую­чих, його хвороба не турбує, він не відчуває болю, тому ненавмисне заражає інших. Прояви вторинного сифілі­су можуть зникнути, не залишаючи ознак на кілька років, але потім раптово знову повертаються, і так к­ілька разів.

За відсутності лікування через 5-6 років починаєть­ся третій період, який характеризується розпадом тка­нин, появою рубців. Може бути ушкоджений будь-який орган, у тому числі мозок.

При своєчасному лікуванні настає видужання.

Вроджений сифіліс

Хвороба передається від матері, тому що сифіліс не викликає неплідності, хоча у хворих вагітних жінок плід переважно гине до народження. Але якщо збудників не дуже багато в організмі матері, то дитина може народи­тися здоровою. Після народження діти, які в утробі ма­тері заразилися на сифіліс, можуть захворіти і через до­сить тривалий час.