- •Тема 1. Джерела та історія розвитку валеології
- •1. Вступ до валеології
- •2. Джерела та історія розвитку валеології
- •Особливості сучасного розвитку цивілізації та необхідність нових підходів до збереження здоров’я
- •Розв’язання проблеми управління здоров’ям
- •5. Технології валеології та їх реалізація
- •Тема 2. Валеологія як наука про індивідуальне здоров’я людини
- •1. Предмет і структура валеології як науки
- •2. Категорії “здоров’я, хвороба, третій стан”, взаємозв’язок між ними
- •2. Об’єкт валеології. Методологічні основи валеології
- •3. Основні поняття валеології та її особливості стосовно гігієни.
- •Тема 3. Людина та її здоров’я з позиції системного підходу
- •1. Людина як система
- •2. Розуміння цілісності людини
- •3. Людина і світ
- •4. Особливості біосистеми організму людини
- •5. Стародавні холістичні системи
- •Здоров’я і його механізми з позицій системного підходу
- •Тема 4. Діагностика рівня індивідуального здоров’я
- •Класифікація діагностичних моделей
- •3. Визначення біологічного віку
- •Тема 5. Донозологічна характеристика функціональних систем організму
- •1. Діагностика рівня здоров’я за резервами біоенергетики
- •3. Інформативність рівня соматичного здоров’я, який визначається за резервами біоенергетики
- •Тема 6. Прогнозування здоров’я
- •Прогнозування здоров’я
- •2. Психосоматична конституція людини як прогностичний фактор
- •3. Тип кровообігу як критерій прогнозу
- •4. Фактори ризику виникнення захворювань
- •5. Про “безпечний рівень здоров’я людини”
- •2. Формування фізичного здоров’я в внутрішньоутробному періоді
- •3. Основні критичні періоди розвитку
- •4. Фактори ризику у внутрішньоутробному періоді розвитку
- •5. Основні принципи формування фізичного здоров’я
- •6. Основні принципи формування психічного здоров’я
- •Фактори формування здоров’я в дитячому і підлітковому віці
- •Тема 8. Інтегративний підхід до управління здоров’ям
- •1. Принцип цілісності організму
- •2. Оптимізація життєвого простору людини
- •3. Збереження і зміцнення біополя людини
- •4. Психосоматична гармонізація
- •Тема 9. Біологічний потенціал здоров’я: спадковість, конституція, ритми та їхній вплив на життя людини
- •Генетика і здоров’я
- •Біологічні ритми: вплив на життя і здоров’я людини
- •Тема 10. Валеологічні аспекти репродуктивного здоров’я
- •Репродуктивний потенціал
- •2. Генетична, сексуальна і психологічна сумісність
- •2. Статева культура
- •4. Психологічна підтримка батьків
- •2. Етапи формування психології статі у дітей і підлітків
- •3. Причини виникнення гомосексуальності
- •4. Нейрогормональна основа психічної діяльності людини
- •Психологія жіночності
- •Зародження емоційності
- •Тема 12. Психічне здоров’я
- •1. Визначення поняття “психічне здоров’я”, його структура і зміни
- •2. Акцентуації характеру
- •3. Стрес, його наслідки і шляхи оздоровлення
- •Тема 13. Роль вищих психічних аспектів у збереження і
- •1. Сучасне уявленя про поняття здоров’я
- •2. Надсвідомість і здоров’я.
- •3. Сила підсвідомості та наміру
- •Тема 14. Шляхи збереження здоров’я і психовалеологія як цінність
- •1. Цінність людського життя
- •2. Аксіоми здоров'я: валеологія радості й сміху, щастя, віри, надії й любові
- •4. Спокуса й валеология покаяння
- •Тема 14. Оздоровчий вплив фізичних вправ
- •1. Рухова активність і фізичне здоров'я
- •2. Механізми оздоровчої дії фізичних вправ
- •3. Роль фізичної активності в розвитку перехресної адаптації
- •4.Фізичні вправи та функціональні резерви організму
- •5. Вплив фізичних тренувань на систему імунітету
- •6. Оздоровчі фізичні фактори
- •7. Самоконтроль за фізичним навантаженням
- •8. Методи загартовування
- •Тема 16. Дихання як спосіб оздоровлення
- •1. Регуляція дихання
- •2. Дихання як спосіб оздоровлення
- •3. Парадоксальна дихальна гімнастика за о. М. Стрельніковою
- •4. Парадоксальна дихальна гімнастика за к. П. Бутейком
- •5. Оздоровча дихальна гімнастика за м. Г. Триняком
- •6. Дозована лікувальна ходьба
- •Тема 17. Багаторівнева система оздоровлення
- •1. Особливості системи
- •2. Напрями роботи з оздоровлення
- •4. Аутомануальний комплекс (масаж біологічно активних точок голови).
- •5. Вправи для хребта
- •Тема 18. Основи підтримки здорового стану хребта
- •1. Значення хребта у підтримці здоров'я
- •2. Функції хребта
- •3. Передумови розвитку патологічних змін у хребті
- •5. Причини та фон для розвитку остеохондрозу
- •6. Методики оздоровлення хребта
- •7. Профілактика патології хребта
- •Тема 19. Закономірності формування правильної постави засобами фізичної культури
- •1. Діагностика порушень та умови формування постави учнів
- •2. Сила життя в здоровому хребті
- •3. Юнацький кіфоз (горб на спині)
- •Правила проведення масажу
- •Тема 20. Лікувальний та гігієнічний масаж
- •1. Історія виникнення масажу
- •2. Масаж і його дія на організм людини
- •3. Види масажу: лікувальний, гігієнічний
- •Показання і протипоказання щодо застосування масажу
- •Лекція 21. Валеологічні основи сексологія
- •1. Кохання вчора, сьогодні і завжди
- •2. Десять секретів кохання
- •3. Шлях до щастя у сім’ї
- •4. Валеологія і сексологія
- •5. Психогігієна статі
- •6. Сексуальна культура
- •7. Сексуальне здоров’я
- •Сифіліс (люес)
- •2. Гонорея
- •3. Снід — синдром набутого імунного дефіциту
- •4. Генітальний герпес
- •5. Хламідіози
- •6. Трихоманози
- •7. Заходи боротьби із захворюваннями, які передаються статевим шляхом
- •1. Особливості інфекційних захворювань
- •2. Віспа та вакцинація
- •3. Холера та її профілактика
- •4. Історія боротьби зі сказом
- •5. Дифтерія
- •6. Кір і краснуха
- •7. Епідемічний паротит і вітряна віспа
- •8. Скарлатина, коклюш і грип
- •8. Скарлатина, коклюш і грип
- •1. Розумне харчування за г. Малаховим
- •2. Негативана дія переїдання
- •3. Регуляція вживання їжі
- •4. Захворюваність населення як наслідок неповноцінного харчування
- •5. Біологічно активні добавки (баДи) та оптимізація харчування
- •1. Здоров’я індивідуальне й популяційне
- •2. Творчість як атрибутивна властивість нормального життя
- •4. Спосіб життя і східні рецепти культури здоров’я
- •5. Сімейна валеологія
- •6. Мотивація одруження
- •1. Природне та соціальне у житті людини
- •2. Екологія та адаптація: проблеми екологічної валеології
- •Очищення організму від паразитів
- •3. Лікувальні харчі
- •Тема 29. Сенс життя людини
- •1. Сенс, цінність життя і здоров’я
- •2. Спокуса: паління й здоров'я
- •4. Здорові потреби й потреба у здоров’ї
- •2. Стилі виховання
- •Педагогіка авторитарна
- •3. Найскладніший період розвитку дитини
- •4. Соціальна ситуація у созалежній сім’ї
- •1. Гігієнічна культура, особиста гігієна
- •Гігієна розумової праці
- •Профілактика карієсу
- •2. Психогігієна дозрівання
- •3. Шкала розвитку дівчат і хлопців
- •4. Акселерація
- •Тема 32. Методика викладання валеології
- •1. Основи методики викладання валеології в школі
- •2. Проблеми формування валеологічної свідомості
- •3. Підготовка спеціалістів - валеологів
- •5. Психовалеологічні аспекти корекційної та рекреаційної роботи
- •6. Функції валеолога в школі
- •Лекція 33. Шляхи збереження й формування здоров’я учнів у навчально- виховному процесі
- •Вплив процесу навчальної діяльності на здоров’я учнів
- •2. Характерні ознаки уроків здоров’я
- •Методика пізнавального рухового навчання
- •5. Методика «гімнастики мозку»
- •Методика «кнопки мозку»
- •6. Методика сенсорно-координаторних тренажів за допомогою
Тема 4. Діагностика рівня індивідуального здоров’я
Класифікація діагностичних моделей.
Донозологічна діагностика здоров’я за функціональними і прямими показниками
Визначення біологічного віку.
Класифікація діагностичних моделей
Діагностика – це розділ медицини, що вивчає методи і принципи встановлення діагнозу (діагноз (старогрецьке) – розпізнавання або визначення). Установлення діагнозу хвороби – це справа лікарів. Тому діагноз – це короткий лікарський висновок про суть хвороби, стан хворого. У сучасній медицині розрізняють одну сторону альтернативи – «здоровий або хворий». Здоровий – це коли немає ознак хвороби і всі фізіологічні показники в нормі. Але насправді існує 4 стани здоров’я:
оптимальна стійкість до дії патогенних чинників, фізична, психічна і соціальна адаптованість до змінних умов життя);
передхвороба – коли можливий розвиток патологічного процесу без зміни сили дії патогенного фактора внаслідок зниження резистентності;
стан, який характеризується наявністю патологічного процесу без специфічних симптомів хвороби;
хвороба, тобто такий прояв патологічного процесу, який позначається на соціальному статусі хворого.
У зв’язку з цим валеологія розглядає три типи діагностичних моделей:
1) донозологічна діагностика;
2) донозологічна діагностика за функціональними показниками;
3) діагностиа здоров’я за прямими показниками.
Вибір моделі залежить від мети діагностики, тобто стан одного й того ж пацієнта може бути описаний різними моделями. При цьому головним буде не симптоматика, а інтерпретація та інтерграція при остаточному формулюванні діагнозу. З позиції валеології діагноз – це логічна формула, в якій відображено стан індивіда, виражений у поняттях сучасної медичної науки.
Донозологічна діагностика здоров’я за функціональними і прямими показниками
Ця діагностика ґрунтується на тому, що перехід від стану здоров'я до хвороби проходить через ряд послідовних стадій, протягом яких організм пристосовується до нових умов існування, змінюючи рівень функціонування та напруги регуляторних механізмів. Вони можуть характеризуватись як:
нормальні адаптаційні реакції;
напруга механізмів адаптації (короткочасна, або нестійка адаптація);
перенапруга та розлад у роботі механізмів адаптації.
Діагностика індивідуального здоров’я – методи і принципи установлення
здоров’я. Основним механізмом тривалої адаптації є енергетичний механізм (збільшення синтезу АТФ на одиницю маси клітини). Саме недостача енергії визначає подальшу ланку регуляторних, метаболічних і структурних змін. Спочатку адаптаційні реакції змінюються механізмами компенсації, а пізніше виникає пошкодження структур.
Стадію адаптації можна охарактеризувати такими трьома параметрами: рівнем функціонування системиї.
Найбільше розповсюдження отримав метод математичного аналізу серцевого ритму (Р. М. Бабаєвський, 1979). Середнє значення тривалості серцевого циклу обернено пропорціональне частоті пульсу й може розглядатися як показник рівня функціонування. Внаслідок математичного аналізу серцевого циклу розраховують індекс напруги (ІН). Після реєстрації не менше 100 кардіоциклів ЕКГ визначають такі показники:
мода (Мо) – найчастіше зустрічається тривалість інтервалу R-R;
амплітуда моди (АМо) – частка (у відсотках) моди стосовно всіх зареєстрованих кардіоінтервалів;
X – розкид інтервалів R-R.
Індекс напруги розраховується за формулою
А Мо
ІН = __________,
2Мо х X
де ІН – індекс напруги, у.о. ; АМо – амплітуда моди (%); Мо – мода, с ; Х –
розкид інтервалів R-R, с.
Фізіологічне значення цих параметрів у тому, що вони відображають вплив центрального контуру регуляції на автономний по нервах (А Мо) і гуморальний (Мо) канали. Централізація управління, що свідчить про напругу механізмів адаптації, веде до підвищення ІН, децентралізація – до зниження. Таким чином, збільшення ІН більше ніж 200 у. о. свідчить про розвиток напруги механізмів регуляції, а більше ніж 500 у. о. – на стан перенапруги.
Визначення індексу напруги полегшується при використанні комп’ютерних програм.
Другий спосіб донозологічної діагностики досить простий і може бути рекомендований для масових обстежень. За допомогою цього методу визначають адаптаційний потенціал системи кровообігу. Для його отримання реєструються такі показники: вік, маса тіла, ріст, частота пульсу, артеріальний тиск.
Розрахунок здійснюється за формулою
АП = 0,011 х ЧП+ 0,014 х АТс + 0,008 х АТд + 0,014 х В + 0,09 х МТ – (0,009 х Р + 0,27),
де АП – адаптаційний потенціал; В – вік, роки; МТ – маса тіла, кг; Р - ріст, см;
АТс – артеріальний систолічний тиск, мм. рт. ст; АТд – артеріальний
діастолічний тиск, мм. рт. ст.; ЧП – частота пульсу за 1 хв.
У випадку, коли є можливість реєструвати ЕКГ, адаптаційний потенціал
розраховується за формулою АП = 0,02 х ЧП + 0,01 АТ с + 0,008 х АТ д + 0,006 х В + 0,19 х ЕКГ – (0,001 х Р +1,17).
Позначення ті ж самі. Ступінь змін ЕКГ оцінюється за чотирибальною шкалою: нормальна ЕКГ – 1 бал; помірні зміни – 2 бали: фізіологічно значущі зміни – 3 бала; клінічно значущі зміни – 4 бали.
Загальна оцінка АП системи кровообігу оцінюється за такою шкалою:
2,1 бала і нижче – стан АП задовільний (задовільна адаптація);
2,11- 3,20 бал – напруга механізмів адаптації;
3,21- 4,30 бал – незадовільна адаптація;
4,31 бал і вище – зрив механізмів адаптації.
Перевага даного діагностичного підходу полягає в тому, що швидко і без великих затрат виявляються особи, відносно яких необхідні оздоровчі заходи або зміна умов навколишнього середовища.
Стан АП хоча й характеризує стан здоров’я, все ж, скоріше, є результуючим взаємодії організму й навколишнього середовища. З одного боку, можна уявити собі індивіда з високим рівнем здоров’я, але такого, що потрапив в екстремальну виробничу або побутову ситуацію, яка привела до зриву адаптації, незважаючи на значні резерви функцій.
З іншого боку, у хворого, який знаходиться в стадії ремісії хронічного соматичного захворювання (наприклад хронічної пневмонії), буде визначатися стадія задовільної адаптації, хоча рівень здоров’я у нього буде досить низьким.
Таких недоліків не ає група методів діагностики здоров’я за прямими
пказниками.