4. Нейрогормональна основа психічної діяльності людини

Протягом усього життя для будь-якої людини сексуальність залишається надзвичайно значющою та емоціогенною.

Специфічного засобу від небажаного потягу немає, тому потрібно думати про широку профілактику, яка дає можливість кожному індивіду розвиватися відповідно до його неповторної особистісної організації.

Психологічна допомога повинна бути спрямована на полегшення проходження підліткового періоду і розв’язання проблем спілкування, особливо з протилежною статтю у тих, хто має статево-рольові відхилення й порушення статевої ідентичності. При цьому ні про який тиск або залякування не може бути й мови. Особливу роль відіграють статеве виховання й просвітницька робота, боротьба з гомофобією. Треба не “лікувати “ гомосексуалізм, а дати можливість людині подивитися на себе з точки зору індивідуального оптимуму, зняття надуманих заборон відкриває шлях до щастя через орієнтацію на власні схильності, потреби й можливості.

Психологія жіночності

Чоловіки мріють не про ідеал жінки, а про жіночність. Це делікатність, чутливість, такт, дар розуміння інших, терпимість, вірність, м’ягкість, cпокій. Якщо жінка втрачає жіночість, то в цьому може бути винен чоловік, який із давніх-давен віків несе відповідальність за жінку. Відмова жінки від материнства і від професіональності ніколи не може бути легким, нехворобливим процесом. Материнство вимагає від жінки великих знань і духовних сил. Саме тоді ми досягнемо справжньої емансипації жінок, коли відродим в них почуття власної гідності, полегшимо їхнє “двойне буття”.

Зародження емоційності

Внутрішньоутробно дититна вже реагує на біль, захищається руками і т.ін. Існує взаємна любов матері й дитини ще в ембріональному періоді його розвитку. Але в той період дитя виступає споживачем, а мати дарує свою любов. Протягом життя це співвідношення змінюється то в одну, то в іншу сторону. Ще Бальзак писав, що “в любові обов’язково є той, хто цілує, і той, кого цілують”.

Вагітність для жінки – це школа безкорисного почуття, що впливає на весь уклад її життя. Уже в цей період майбутня мати може показати, на що вона здатна. Заради дитини, яка є в утробі, як найдорожча цінність, вона робить все, що необхідно: дієта, прогулки, проявляє витримку, підтримує хороший настрій.

У сприятливому, спокійному оточенні дитя нормально росте й розвивається і, навпаки, хворіє в нервозному оточенні. Отже, перша фаза любові – любов матері до виношуваного плоду, тож значення ембріонального періоду для подальшого нормального розвитку дитини є надзвичайно важливим і часто недооцінюються.

Новонароджений постійно відчуває, що його люблять тілько тому, що він є. Тепло й ніжність материнських почуттів наповнює життя дитини і робить основу, на якій потім зароджується інстинкт любові, потреба в союзі та інтимному контакті з іншою людиною. Велике значення періоду дитинства в житті людини для нормального розвитку емоційності в зрілому віці підтверджується.

Материнська любов підтримує здоров’я і розвиток дитини, вона безкорисна. Мати – втілення свого дому, своєї природи, а батько – вчить дитину, вказує йому дорогу у світ. Його любов треба заслужити, оправдати його очікування, треба завоювати зусиллями своєї волі.

У віці від 7 до 17 років налагоджується дружба, яка формує уміння дарувати і отримувати, вчить робити взаємні послуги на рівних партнерських началах, породжує у молодих людей потребу співпереживати важливі події у житті. Дружба формує також почуття товаристкості та відповідальності за іншу людину. Батьки в цей період повинні бути тактовними з дітьми, спостерігати за ними на відстані, надавати їм більше свободи і самостійності.

Пізніше виникає бажання кохати представника іншої статі. Кохання чоловіка й жінки – це синтез усіх емоцій, почуттів і переживань, вінець їх потаємних мрій, реалізація фізичної та емоційної спільності.

У душі кожного із нас живе стремління до материнського кохання “за те, що я існую”. Але це інфантільна форма для дітей грудного віку.

Зріле кохання ближче до батьківського кохання, тому що кожний із закоханих має свій власний світ інтересів і поглядів. Партнер повинен їх розуміти, пізнавати і робити так, щоб бути достойним кохання, постійно розвивати і удосконалювати своє почуття, брати повну відповідальність за його життєстійкість і міцність, за те, якими вони будуть. Знаходячи методи і форми, що збагачують взаємні почуття, ми одночасно набуваєм впевненості, що зведення “дому” кохання залежить від нас самих.

Фром у своїй книзі “Искусство кохання” пропонує формулу: “Ми необхідні одне одному, тому що кохаємо”.

У даний час встановлена залежність між статевим дозріванням, рівнем у крові статевих гормонів і статевим потягом. Описуючи методи вимірювання рівня гормонів в організмі людини, Альфред Кінзі наводить графіки виділення 17 - кетостероїдів протягом життя чоловіка і жінки. Кетостероїди – це продукти розпаду гормонів, які виділяються наднирниками яєчниками і сім’яниками. Кінзі створив графік кривих, які демонструють рівні сексуальної напруги протягом життя чоловіків та жінок, а також використав статистичні дані про кількість статевих стосунків за тиждень при обстеженні великої кількості людей. Він показав, що найбільша сексуальна напруга у чоловіків спостерігається в період від 20 до 25 років, після чого поступово знижується до 0 у похилому віці. У жінок вона піднімається не так високо після 18 років, тягнеться більш – менш горизонтально і спадає в старості. Виділення гормонів майже відповідає цим кривим. Отже, ступінь сексуальної напруги залежить від кількості гормонів, які виділяються наднирниками та статевими залозами.

Пізніше (М. Вислоцька) вивчала рівень естрогенів у сечі жінок, а також рівень ректальної температури зранку. Було встатовлено, що криві сексуальної напруги у чоловіків і жінок значно відрізняються за формою, пересікаються у зрілому, але дуже віддаляються в юнацькому та передклімактеричному періодах. Тому Вислоцька назвала вік 12-25 років першою конфліктною фазою, а період після 45 років – другою конфліктною фазою. Це дало можливість зрозуміти причини непорозумінь і конфліктів саме в ці періоди.

З початком статевого дозрівання сексуальний потяг у хлопця швидко досягає максимального рівня. Уже з 12-16 років полюції і анонізм стають мимовільними, а потім і свідомими пошуками шляхів зменшення сексуальної напруги. Майже 100% юнаків у 15-18 років піддаються онанізму. Прояви лібідо супроводжуються активними пошуками партнерші, і в 17 років юнаки починають статеве життя. А оскільки їх ровесниці до цього байдужі, то знаходяться жінки, які досягли сексуальної зрілості. Емоційно-психічний розвиток підлітків у цей час не встигає за фізичним.

У дівчаток у віці 12-16 років сексуальна напруга порівняно низька і статева збудливість порівняно невелика. Чутливість сексуальних рецепторів ще невелика. Компенсується ця недорозвинутість сексуальної чутливості інтенсивним розвитком емоційності, у стремлінні перетворити хлопця у свою власність. У зв’язку з невисоким рівнем сексуальної напруги всього 20% дівчат займаються мастурбацією.

Період сексуальної гармонії (25-45 років) – у чоловіків у цей період сексуальна напруга трохи зменшується, а у жінок поступово зростає до максимуму. В цілому це період найбільш повної емоційної і сексуальної гармонії, а джерело конфліктів перш за все слід шукати в небажаній вагітності і труднощях життя.

Друга конфліктна фаза наступає після 45 років. Сексуальна напруга у чоловіків після 35 років поступово зменшується, досягаючи середнього рівня на рубежі 45-55 років. У жінок у цей період сексуальні можливості досить високі, тому у цей період можливі конфлікти і розторгнення шлюбів. Жінки в цьому віці схильні приймати молодих партнерів. А чоловіки виявляють інтерес до молоденьких дівчаток, для яких характерні порівняно скромні сексуальні запити.

У чоловіків і жінок, яким за п’ятдесят, сексуальна напруга знижується до середнього рівня, а конфлікти на сексуальній основі поступово втрачають свою актуальність.

Чому важливо не перевиховувати свого коханого?

Тому, що зустрінете різку відсіч. Весь фокус сімейного життя в тому, що воно здатне виявити заложені в партнерах якості, а не кардинально змінити їх, або породити нові, зовсім невідомі досі. Навчіться в першу чергу поважати один в одному особистість, що виховує вікова література, історія, філософія. Зламати ці традиції в один день ще нікому не вдалося. З часом дружина запозичить багато чого від чоловіка, а чоловік від дружини. Але якщо вони намагатимуться зробити свого партнера схожим на себе, вони ризикують залишитися в “розбитого корита”. Ще стародавній китайський філософ Кофуций вважав, що подружнє життя, окрім власної самоцінності, надає людині поле діяльності для найвищого розвитку особистості в гармонійній єдності з партнером протилежної статі.

Біологічні почуття у жінки розвинуті більш глибоко й тонко, ніж у чоловіків. Жінка за своєю біологічною організацією в першу чергу мати, а потім коханка. Тому в жінок розвиваються такі якості, як почуття реальності, розсудливості, терпіння, турбота про слабших і безпомічних. Тому жінки у шлюбі не будуть щасливвими, якщо пригнічується хоч одна із цих якостей. Один сучасний американський дослідник писав: “Успіх у шлюбі грунтується більшою мірою на здатності бути хорошою партнеркою, ніж на пошуках відповідного (підходящого) партнера”.

Причини конфліктів і помилок людей треба шукати в тому середовищі, де вони живуть і відбуваються. Ось тому успіх шлюбу залежить від можливості пристосуватся, вжитися в почуття й думки, від терпимості й уміння спілкуватися й прощати. Тому з перших днів життя ми свідомо повинні виховувати в собі ці якості, а пізніше вони надійно захистять нас від усього неочікуваного й непередбаченого.