2. Механізми оздоровчої дії фізичних вправ

Оздоровчий і профілактичний вплив масової фізичної культури пов’язаний із впливом підвищеної фізичної активності на тренування дихальної, серцево-судинної, нервової, ендокринної та імунної систем організму. При цьому поліпшується обмін речовин, збільшуються енергетичні резерви організму, що приводить до самозахисту від багатьох захворювань. Механізм оздоровчої дії фізичних вправ пов’язаний із роботою скелетних м’язів людини, загальна маса яких складає 40% від маси тіла.

Найкращий вплив на організм справляє робота середньої важкості, що не викликає сильної втоми. Кожна людина в залежності від свого фізичного стану може дозволяти собі відповідні фізичні тренування, які повинні поступово збільшуватися за часом і навантаженням.

Фізична зарядка – це шлях до довголіття і профілактики захворювань, таких як серцево-судинні, діабет, ожиріння, атеросклероз.

Серед усіх чинників, які найефективніше зміцнюють організм, є рухова активність, але при цьому людина повинна проявити характер, волю та наполегливість. Ліниві люди не можуть змусити себе займатися руховими вправами.

Рухова активність забезпечує повноцінне використання їжі і перетворення її в енергію, а також дає інформацію, яка стимулює життєдіяльність органів. Фізична активність активізує енергетичний обмін організму і його здатність до протидії руйнації, зміцнює і посилює утворення нових клітинних структур. М’язова робота упорядковує взаємодію між органами і системами організму.

Ранкова гімнастика формує у людини потребу у фізичній активності, яка витісняє інші потреби, наприклад, у курінні, яке призводить до захворювань (хронічний бронхіт, емфізема та рак легень, серцево-судинні хвороби, остеопороз). Кожні 10 с у світі вмирає одна людина від куріння, відмова від нього – це зміцнення сили волі і профілактика захворювань.

Фізичні вправи позитивно впливають на роботу серця, підвищують його силу та економічність, знижують ризик розвитку захворювань, які викликаються підвищеним рівнем холестерину в крові, розвитком атеросклерозу, ожиріння, гіпертонії. Серцево-судинна патологія стоїть на першому місці серед причин смертності.

3. Роль фізичної активності в розвитку перехресної адаптації

Різка зміна умов зовнішнього середовища, що несе загрозу організму, запускає його складну адаптивну реакцію. За дії фізичних вправ відбувається розвиток адаптації до змін умов життя.

Працюють механізми, що забезпечують адаптацію функціональних систем, тобто збільшення споживання організмом кисню, підвищення інтенсивності обмінних процесів, збільшення швидкісті кровообігу, підвищення артеріального тиску, збільшення дихального об’єму легень, дихання стає частішим і більш глибоким. Ці зміни відбуваються на органному рівні і організму в цілому. Загальні адаптаційні реакції організму є неспецифічними, тобто організм аналогічно реагує у відповідь на дію різних за якістю й силою подразників.

Організм постійно зберігає необхідну для життя відносну динамічну сталість внутрішнього середовища як основний шлях пристосування, адаптації живого. Кожному з діючих факторів властиві якість і кількість. Якість відрізняє даний подразник від безлічі інших, визначає специфіку його дії. Кількість і міра його біологічної активності – це загальне, що властиве будь-якому подразнику й визначає неспецифічну сторону його впливу на організм.

М’язове навантаження не є винятком. При м'язовому навантаженні, як і при дії будь-якого подразника, в організмі відбувається ряд специфічних змін і розвивається неспецифічна реакція, пов'язана з кількісною мірою навантаження. Зрозуміло, поняття «кількість», «міра», «сила», «доза» стосовно організму досить відносні. Ступінь біологічної активності діючого фактора визначається не лише абсолютною величиною цього фактора, але й чутливістю до нього організму.

М'язове навантаження має особливе значення, тому що за допомогою тренувань можна керувати чутливістю й стійкістю організму. Добре підготовлений спортсмен може перенести таке м'язове навантаження, що для нетренованого виявиться непосильним. Незважаючи на це, кожний організм буде по-різному реагувати на навантаження залежно від зміни його величини, тобто збережеться кількісно-якісний принцип: залежність відповідної реакції організму від величини навантаження.

Будь - які фактори, що діють на організм, викликають розпад макроергів, а це веде до посилення процесу фосфорилування, мобілізації запасів, зокрема глікогену. Це є сигналом для генетичного апарату клітин до збільшення синтезу нуклеїнових кислот і білків, утворення мітохондрій і ферментів та збільшення синтезу АТФ і розмноження клітин. При цьому зростає енергетичний потенціал організму, що є основою для підвищення його неспецифічної резистентності.

Тому фізично треновані люди більш стійкі до дії різних негативних факторів впливу на організм: гіпоксії, перепаду температури, крововтрати, радіації, інфекції.