4. Спокуса й валеология покаяння

Спокуса — це вибір між Добром і Злом. Покаяння — це оцінкаДобра і Зла. Спокута — це шлях до Добра й відрив від Зла, зміна життєвих шляхів.

Проблема спокус - це більша психологічна й філософська, релігійна й медична проблема. Спокуса - це випробування людини, її тілесних і духовних, особистих або соціальних установок на оптимальне задоволення. Людина прагне до задоволення, але часто не досягає його. Спокуса завжди опирається на систему людських потреб і пов'язана з аномальним способом задоволення їх.

Об’єктами спокуси виступають або тілесні потреби й інстинкти або духовні

потреби й інтереси. Об’єктам спокуси є Правда. І тут пропонують наступну систему визначень:

• Наука — спокуса правди Розумом;

• Політика - спокуса правди Владою;

• Право — спокуса правди Законом;

• Мораль — спокуса правди Справедливістю;

• Мистецтво — спокуса правди Почуттями;

• Філософія — спокуса правди Мудрістю;

• Релігія — спокуса правди Вірою.

Людина може стати «рабом інстинкту» або «рабом ідеї» (правди). Здоров’я - це воля від рабства тілесних і духовних звичок (залежностей). Найстрашніша й майже невиліковна хвороба честолюбства), Закону, Справедливості, Почуттів (емоцій), Мудрості, Віри та совісті.

Все найкраще в нашому житті, втілюється у здатність творити. Але творення завжди тягне за собою непоправні затрати душі й тіла, енергії, життя, перетворення світу, освоєння планети й космосу. Виснажливі експерименти, роки, проведені за письмовим столом над книжкою, в архівах і бібліотеках - не по обов'язку, а за совість, відривають людей від родини або взагалі не дають можливості створити родину. Адже світ був би бідний без Коперника й Галілея, Ньютона й Ейлера, Колумба й Магелана, Пржевальського й Лівінгстона, Галуа й Пуанкаре, без Менделєєва, Менделя, Моргана, без Вейсмана й братів Вавілових, Сєченова й Павлова, Тимирязева і Орбелі, Грушевського й Гамалії.

Проблема заздрості. Подивитеся навколо себе й ви не помилитеся, якщо скажете: справді - Люцифери живуть серед нас.

Зло - це не проста відсутність Добра, це присутність Неправди, Ненависті,

Гордині, Марнославства, і все це поєднується в Заздрістю Люцифера.

Пізнати Добро - це означає прийняти Істину в себе, причаститися Істиною, жити в Істині й Красі. Людина повинна утихомирювати свою гординю Заздрості й Помсти - тому що людина не може бути Богом.

Тема 14. Оздоровчий вплив фізичних вправ

1. Рухова активність і фізичне здоров’я.

2. Механізм оздоровчої дії фізичних вправ.

3. Роль фізичної активності в розвитку перехресної адаптації..

4. Фізичні вправи та функціональні резерви організму.

5. Вплив фізичних тренувань на систему імунітету.

6. Оздоровчі фізичні фактори.

7. Самоконтроль за фізичним навантаженням.

8. Методи загартовування.

1. Рухова активність і фізичне здоров'я

Загальновідома роль фізичної культури в здоровому розвитку людини, і чим раніше ми почнемо формувати звичку в дітей починати день із фіззарядки, тим міцнішою воно стає. Приклад батьків - нічим не замінити. У Росії, наприклад лише 6 % родин починають день із гігієнічної зарядки, у США - 78 %, у Японії - 75 %, ФРН - 68 %. Лікар просто зобов'язаний довести до кожного свого пацієнта одну незаперечну істину: фізкультура, ранкова гігієнічна зарядка повинні «умити» кров'ю 639 м'язів, наявних у людини (кістякових м'язів). Як говорили лікарі древнього Сходу: у серця – «царственого м’яза» - є 639 помічників (кожна – «мале серце»). Правило «639 + 1» повинен знати кожна людина з дитинства: допоможи своєму серцю (1) роботою всіх кістякових м'язів (639). І ти проживеш довго.

При гіподинамії всі навантаження перекладаються на серце, що за цих умов швидше зношується і старіє. Виконання фізичної зарядки є запорукою довголіття й профілактики серцево-судинної патології.

Здоров'я людини визначається безліччю чинників, частина яких залежить від людини її наполегливості та ставлення до руховій активності.

Два діючі початки містять всілякі види рухової активності, використовувані в заняттях фізичними вправами, — інформацію й енергію. Робота м’язів — це не лише тільки механічна дія, що допомагає організму перебороти силу ваги. У кожній дрібній дії, у будь-якому скороченні волокон, з яких складаються скелетні м’язи, у кожному натягу зв’язок, сухожиль — джерело нервових імпульсів, що спрямовуються по нервах у центральної нервової системи, а звідти поширюються до всіх без винятку внутрішніх органів. Робота м’язів є джерелом інформації, що сприймається кожним органом і кожною тканиною організму. У результаті цих імпульсів поліпшується стан і підвищується їхня життєдіяльність. Рефлекторні впливи від м’язів, що скорочуються, та інших ланок рухового апарату – це моторно-висцеральні рефлекси. Вони роблять трофічний, тобто стимулюючий вплив, підвищують працездатність (від грецького trophe – харчування) тканин і органів. У цьому їх винятково важливе значення для організму.

Таким чином, м’язи й руховий апарат у цілому являють собою найбільший орган чуття – адже тільки м’язи становлять майже половину (близько 2/5) маси всього тіла, а якщо врахувати ще й кістки, зв’язки й сухожилля, то ця величина перевищить 50 %. Інформація, що виникає в процесі м’язової діяльності, дуже важлива для життя. Неправильно думати, що моторно-вісральні рефлекси не несуть змістовної інформації, а значення мають лише словесні, образні або музичні сигнали. Інформація, що надходить від м’язів, звя’зок і сухожиль, має біологічне значення, його читають тканини й органи. «Мова», на якій обмінюються інформацією із внутрішніми органами при виконанні фізичних вправ, насичена, причому це, поза всяким сумнівом, найважливіша із усіх видів інформації, це мова внутрішнього спілкування органів і тканин між собою. Важливе значення сигналів, що надходять від моторно-вісцеральних рефлексів, полягає в тому, що м’язи стимулюють обмін речовин і ергії, підвищують економічність життєдіяльності тканин, їх працездатність і., в кінцевому результаті, поліпшують стан здоров’я..

Окрім винятково важливої в біологічному відношенні інформації, яку виробляють м’язи, їхня діяльність є потужним претворювачем енергії. Відомо, що будь-яка механічна робота (а м’язи, як відомо, і є тими органами, які виконують таку работу) вимагає витрат енергії, що надходить до організму із їжею.

Енергія живильних речовин, звільняючись в організмі, дозволяє нам виконувати роботу. Така схема правильна, але вона відбиває лише однин, не найголовніший бік справи. Набагато важливіше те, що отримуючи й витрачаючи енергію, м’язи, що працюють, накопичують її в м’язових волокнах й у всьому організмі.

М’язи — це потужний генератор енергії, що організовує нагромадження енергії у всіх органах і тканинах організму. Моторно-вісцеральні рефлекси відіграють роль своєрідних «провідників», через які тканинам передаються стимули, які активізують енергетичні процеси. Працюючи, стомлюючись і відновлюючись, органи й тканини піднімаються на більш високий енергетичний рівень. В основі виходу на новий рівень енергії лежить стимуляція відбудовних процесів під впливом стомлення, яке виникає після фізичних навантажень.

"Освоєне" навантаження, тобто сприйняте без шкоди для організму, що буває в тому випадку, коли величина м’язової роботи не перевищує можливості організму, — приводить до підвищення його функціонального стану. Рушійною силою цього підвищення є приплив енергії.

Рухова активність стимулює саме основи життєвих процесів. «В основі життя лежить сполучення трьох потоків: потоку речовини, потоку енергії й потоку інформації, — зазначав біохімік академік В.А. Енгельгард, — вони якісно дуже різні, але зливаються в єдність вищого порядку, яку можна б охарактеризувати як «біотичну триєдність», що становить динамічну основу життя».

Усі три потоки як складові життя підкоряються впливам засобів фізичної культури. Рухова активність сприяє повноцінному використанню речовин, що потрапляють до організму з їжею, фізичні вправи забезпечують використання цих речовин для підвищення енергетиного рівня, на якому реалізується життєдіяльність організму, і нарешті, вправи разом із факторами, що гартують, надають організму найціннішу в біологічному відношенні інформацію, що стимулює життєдіяльність усіх органів і тканин.

Таким чином, під контролем і керуванням рухової активності перебувають усі три основні компоненти біотичної триєдності, що є динамічним фундаментом життєвих процесів. Це, однак, не означає, що кожне із засобів фізичної культури однаково стимулює певний потік енергії, навпаки, кожна група цих засобів відрізняється істотною своєрідністю свого впливу. Так, фізичні вправи забезпечують енергетичні й пластичні надбання, внаслідок яких зростає енергетичний рівень організму, тобто його здатність протистояти руйнівним впливам, зміцнюються клітинні структури тканин і органів. Вправи виявляються також своєрідними "каталізаторами" нагромадження цінних і виведення небезпечних речовин в організмі. Загартування та інші фізичні фактори являють собою потужні потоки інформації, які підвищують організованість, тобто впорядкованість, якість взаємодії між окремими органами й системами організму.

Отже, вплив засобів фізичної культури й спорту на організм веде до збільшення життєздатності організмуё, опірності будь-яким несприятливим впливам.