2. Джерела та історія розвитку валеології

Прогрес людства визначається його духовним, інтелектуальним і фізичним потенціалом. Роль кожного із них однаково велика, приниження значимості будь-якого із них – помилка, що спричинює непоправні наслідки. Для збереження й розвитку духовного, інтелектуального та фізичного потенціалів людство протягом усього свого розвитку формує відповідні соціальні інститути. У збереженні духовності людини важко переоцінити роль релігії, мистецтва та літератури. Інтелектуальний потенціал зберігається й розвивається системою освіти й виховання, наукою. За фізичний потенціал відповідальні фізичне виховання і спорт, охорона здоров’я, система рекреаційних заходів і т.п. Між різними видами потенціалу людини є не завжди усвідомлені зв’язки. Одним із критеріїв потенціалу людини є його здоров’я.

Здоров’я - це найбільша соціальна цінність. Хороше здоров’я – це основна умова для виконання людиною його біологічних і соціальних функцій, фундамент самореалізації особистості.

Головним соціальним інститутом, що відповідає за здоров’я людини, є охорона здоров’я – система державних і суспільних заходів щодо попередження захворювань і лікування хворих. Науково - практичною основою охорони здоров’я є медицина. Але при цьому слід пам’ятати, що проблема збереження здоров’я людини – прерогатива не тільки (і не стільки) охорони здоров’я, скільки усієї держави.

Сучасний розвиток цивілізації призвів, з одного боку, до різкої зміни умов існування людини, а з іншого до розвитку складних технологій, які висувають високі вимоги до здоров’я людини.

Медицина й суспільство в цілому прийшли до розуміння того, що стратегія досягнення здоров’я людини через лікування не може розв’язати проблем і є “тупіковою”. За даними Асамблеї ВООЗ 1992 р., з 1980 по 1990 р. кількість хворих та інвалідів на Землі зростає. Смертність від злоякісних захворювань зросла до 2000 р майже на 80%. кількість хворих цукровим діабетом кожні 20 років збільшується удвічі. Тому ставити розвиток охорони здоров’я на перший план є безпеспективним. Мова йде не лише про неможливість радикального виліковування й використання дорогих діагностичних і лікувальних методів, а й про те, що виникає так звана лікарська патологія.

3. Особливості сучасного розвитку цивілізації та необхідність нових підходів до збереження здоров’я

У другій половині XX століття, коли виникла й отримала широкого розповсюдження епідемія хронічних неінфекційних захворювань, стає усе більш явним те, що здоров’я населення досягається шляхом охорони здоров’я практично здорової людини. Але гігієна, яка очолює цю стратегію, також не в змозі розв’язати цю проблему. Це пов’язано з тим, що в центрі уваги гігієни виявляється не сама людина і її здоров’я, а умови, в яких вона існує. Водночас проблема здоров’я невід’ємна від проблем самої людини, вона виникає разом із людиною і видозмінюється відповідно до розвитку людської культури.

Здоров’я – це результат взаємодії індивіда й навколишнього середовища – умов його існування, головних мотивів його життєдіяльності й світовідчуття в цілому.

Людина є предметом вивчення багатьох природничих і суспільних наук. Але проблема здоров’я до сьогодні монополізована медициною, яка, по суті, є наукою про патологію людини.