2. Творчість як атрибутивна властивість нормального життя

Це єдине, що завжди протистоїть смерті. Здоров'я – це витвір життя: креативная медицина — це лікування творчістю. Творче довголіття — це завжди фізичне довголіття. Якщо людина відмовилася від творчого життя, значить вона віддала себе стихії зовнішніх сил, вона перестає бути активною особистістю, перестає бути мудрою, сильною, здоровою.

Давно відомо, що людину гублять надмірності — обжерливість, перевтома, статева нестриманість. Від надмірної перенапруги люди хворіють, а потім у пошуках полегшення йдуть на різні крайнощі. У Стародавньому Римі ослаблені й кволі громадяни, щоб покращити самопочуття кидалися на арену Колізею пити кров повалених гладіаторів. Але й це мало допомагало. Біблейский цар Давид кращими ліками вважав подих молодих дівчат, від яких випромінюється "живлюща еманація".

Для поліпшення самопочуття за старих часів вживали жовч пантери, м’ясо жаби, витяжки із статевих залоз тигра, пили собаче молоко й грудне молоко жінок. Для хтивого подразнення застосовували спирт із кокаїном, для "буйства сил" — сире м'ясо гадюки. Ахіллес, щоб відчути невтримну відвагу, їв кістковий мозок ведмежат. Так говорять легенди й стародавні перекази.

У наш час молодь у багатьох країнах у пошуках повнення свого емоційного заряду звертається до наркотиків, паління тютюну, міцних напоїв.

Засоби масової інформації (радіо, телебачення, кіно, газета та інші) в гонитві за додатковим фінансуванням активно пропагують у нашій країні багато шкідливих звичок, що згубно впливають на розвиток людини і її здоров'я. Оберігаючи здоров'я кожної людини й усього населення країни, неприпустимо наслідувати проповіді середньовічного празького професора медицины С. Альбикуса: "Немає їжі, крім м'яса; немає напою, крім вина, немає радості, крім жінки!"

Неправильне поводження людей — більш часта причина хвороб, ніж зовнішній вплив або природна слабкість організму. За даними ВООЗ, у світі палять більше половини чоловіків і не менше чверті жінок. У тих, хто палить, інфаркт міокарда трапляється у 2 рази частіше, а раптових смертей, викликаних справжніми захворюваннями, у 3 рази більше, ніж серед тиї, хто не палив. Куріння погіршує плин таких хвороб, як атеросклероз, гіпертонічна хвороба, гастрит, виразкова хвороба, тромбофлебіт і ін.

Мікробіологічними дослідженнями також доведений прямий зв'язок розвитку ракових захворювань легенів, гортані, стравоходу та інших локалізацій із палінням тютюну. Викликає серйозне занепокоєння викликаєь тенденція до зростання частоти паління серед дітей і підлітків.

В останні роки особлива увага приділяється проблемам паління тютюну жінками як факторові, що шкодить організму майбутньої дитини.

Так, при обстеженні 5500 жінок у тих, хто палить, безплідність спостерігалося в

41,5%, а в тих, хто не палив — лише в 4,5 % випадків.

Установлено, що у випадках паління вагітними жінками у їхніх новонароджених спостерігається тривале порушення фізичного розвитку, знижуються інтелектувальні функції, часто змінюється реактивність організму, вони відрізняються нестійкістю й слабкістю основних нервових процесів.

Погано впливає на здоров'я й сприяє розвитку хвороб у тих, хто не палить, так зване пасивне або примусове паління. Треба пам'ятати, що організм людини, що не палить, набагато чутливіший до табачному диму порівняно з організмом курців.

За даними американських учених, більше 60 % дорослого населення, що не палить, як мінімім одну годину на тиждень змушені вдихати тютюновий дим при контакті з курцями. Аналіз результатів епідеміологічних досліджень дозволив висунути думку, що дружини активних курців у середньому вмирають на 4 роки раніше, ніж дружини некурців. У тому ж випадку, коли чоловіки випалюють вдома щодня 20 і більше сигарет, у багатьох із дружин реєструють ракові пухлини, переважно органів дихання.

У 1988 р. у Мадриді була проведена перша Європейська конференція відносно тютюну, що розробила план дій, які дозволяють забезпечити положення, що відмова від паління буде нормою людини.

Слід пам’ятати, що, як зазначає ВООЗ здроров’я, якби людство покінчило з палінням, то можна було б знизити смертність від бронхіту й емфіземи легенів на 10 %, від раку — на 30 %, від хвороби серця — на 31 %, від інших серцево-судинних захворювань — на 21 %, від усіх інших хвороб — на 19 %.

Розвитку ракових пухлин сприяє поєднання паління із прийомом алкоголю, особливо міцних спиртних напоїв.

Світова статистика свідчить, що споживання алкоголю завдає величезного морального й матеріального збитоку. У всіх розвинених країнах робітники, що зловживають алкоголем, користуються листками непрацездатності у 2,5-3 рази частіше, ніж непитущі.

Вартоо зазначити, що перехід від побутового пияцтва до хронічного алкоголізму в юнаків відбувається в 3-5 разів швидше, ніж в осіб, що почали вживати алкогольні напої в зрілих літах.

У більшості наукових праць алкоголізація підростаючого покоління розглядається як суттєвий індикатор психічного здоров'я нації.

Неприпустимий прийом алкоголю вагітними жінками у зв'язку з можливістю виникнення так званого алкогольного синдрому плода. Маса тіла в таких немовлят у середньому на 350-500 г менше, пізніше в 35,3 % з них відзначається затримка в мовному розвитку, в 35 % — у розвитку ходьби; розлад розумових здібностей, за даними різних досліджень, відмічається у 26-53% таких дітей, у них же в 50-80 % випадків спостерігаються психопатологічні симптоми.

Алкоголь дезорганізує психічний світ особистості, приводить її до деградації. У зловживаючих алкоголем зі слабким типом вищої нервової діяльності спостерігаються погіршення пам'яті, прагнення використовувати в роботі лише старий запас знань, збіднення духовного життя, зупиняється професійний ріст. Розвиваються риси психічної астенії: зниження активності, ініціативи, росте емоційна нестійкість.

У людей із сильним типом вищої нервової діяльності все чіткіше проявляється погіршення психічного й фізичного здоров'я, зниження інтелектуальних потреб, ростуть помилкові домагання залежно від особистих здібностей, вони вперті в досягненні поставленої мети, котра, як правило, має антигромадський характер. Такі почуття, як справедливість, любовь до близьких, подяка, борг, патріотизм, являють для них все більш абстрактні поняття. Під впливом алкоголю змінюється відношення людини до суспільства, близького оточення, самого себе.

Подолання пияцтва й алкоголізму — тривалий процес. Більше 90 % людей у нашій країні через різні причини — психологічні, культурно-моральні, соціально-побутові — у даний час не готові повністю відмовитися від алкоголю. Тільки тривалий комплексний підхід із застосуванням соціально-економічних, виховних, психологічних та інших заходів у поєднанні з медико-біологічними методами можуть дати позитивний результат у розв’язанні даної проблеми.

Сучасне життя, значною мірою звільнивши людину від виснажливої м'язової роботи, привело до перенапруги психічних сил, виникнення стресів, викликаних негативними або конфліктними ситуаціями, що часто погіршують фізичне й психічне здоров'я.

Дорожньо-транспортні пригоди, причиною яких може бути поганий стан дорожнього покриття, небезпечне поводження за кермом, особливо під впливом алкогольного сп'яніння, зневага до захисних ременів безпеки й шоломів для мотоциклістів, часто є причиною інвалідізації й смертельних наслідків. "Всі прогреси реакційні, якщо руйнується людина". У цьому рядку А. Вознесенського звучить гірка правда сьогодення, коли націоналізм, регіональні конфлікти, війни в ряді країн ведуть до смерті, травм, порушень психічного й фізичного здоров’я людини.

Погіршення умов життя в країні, криза в міжнаціональних відносинах підняли хвилі насильства, що спричиняють непоправну шкоду здоров'ю й загибель людей.

Світ, як і саме здоров'я, є позитивним станом культури, якості життя й благополуччя, забезпечення здоров'я й добробуту дорослого, підростаючого й майбутнього поколінь на планеті Земля.

Потрясіння, нездатність упоратися зі стресовими ситуаціями ведуть в ряді випадків до антигромадського поводження, що проявляється часто в завищених вимогах і грубому поводженню з дітьми, обмеженні почуттів їхньої гідності. Все це може порушити їхній розвиток, психічне здоров'я, створювати труднощі в спілкуванні в школі з однолітками.

Виховання суспільної свідомості відносно здоров'я людини не тільки як особистої цінності, але і як надбання суспільства, пов'язане із проблемою напрацювання правових норм, юридичних гарантій гармонійного розвитку людини, охорони її життя й здоров'я, формування концепції здорового способу життя.

3. Розвиток особистості — принцип профілактичної медицини

У наш час людина ще не до кінця усвідомила, що досягнення лише в галузі матеріальної культури не здатні дати відчуття повного щастя. Це лише тло, на якому грунтується щастя, а саме щастя будується на основі пізнання самого себе й інших, поглиблення й розширення міжлюдських зв'язків, самореалізації, за рахунок підвищення рівня соціально — психологічної культури.

Відомо, що насолода життям припускає наявність здоров'я. Зміцнення здоров'я населення (стратегічна мета) через удосконалення психологічної складової спирається на ствердження й застосування принципів самопсихогігієни (тактична мета).

До завдань аутопсихогігієни можна віднести наступні положення:

* підвищення рівня психологічної грамотності (компетенції) особистості;

* підвищення рівня соціальної компетенції (рівня культури спілкування);

* визначення шляхів і умов для самореалізації особистості;

* визначення й утвердження моральної (духовної) позиції особистості.

Як відомо, порушення нервово-психічного балансу, викликане найчастіше психотравмуючими ситуаціями, можуть протікати за трьома напрямами:

• невротизація;

• соматизація;

• девіація поведінки.

Можна сказати, що прагнення до вдосконалення в галузі психогігієнічної культури і є той неспецифічний (базисний) фактор профілактики будь-якого захворювання. Під психологічною культурою треба розуміти ступінь досконалості, досягнуту в оволодінні галуззю психологічних знань і психічною діяльністю. Інтерес до психологічної сторони етіопатогенетичних факторів пов'язаний із тим, що вони більшою мірою піддаються контролю й багато в чому залежать від самої людини. Отже, одним із основних принципів профілактичної медицини може є установка на пошук і корекцію (аутокорекцію) психологічного стану, рис особистості, що підвищують ймовірність виникнення захворювань. Створюючи можливі умови для саморозвитку й самовираження особистості, первинна профілактика увіллється в "каузальне" русло. Саме здоров’я у такому випадку буде виступати як оптимальна передумова для поповнення людиною визначених цілей і завдань, що є фундаментальною складовою розуміння й реалізації сенсу життя.

Психологічне превентивне втручання може здійснюватися практично на всіх рівнях життєдіяльності людини:

• окремого індивідуума;

• соціальної мікросистеми (родина, шкільний клас, група);

• мезосистемы (окрема організація, установа);

• макросистеми (популяція, етнос, суспільство).

Робота на кожному рівні повинна здійснюватися з використанням спеціальних форм і методів психологічного впливу.

Психічне здоров'я розглядається не просто як відсутність недоліків, а як наявність певного ряду достоїнств у структурі особистості. Такий підхід передбачає тенденції до розвитку, росту, самореалізації, самодостатності людини, свідому здатність керувати своїми діями й вчинками, бути відповідальним за них, мати розвинену систему цінностей, здатність адекватно сприймати самого себе й оточуючих. Особистісна зрілість характеризується, головним чином, розвитком самоконтролю й засвоєнням реакцій, адекватних різним ситуаціям, з якими вона зіштовхується. Основою ж адекватної поведінки в життєвих ситуаціях служить уміння визначати реальні й ідеальні цілі. Стрижневим, головним критерієм зрілості людини є його духовна орієнтація, яка входить до системи загального духовного начала всього людства. Рух людини до меж можливої досконалості неодмінно проходить через "чищення" свого щиросердечного "Я" за допомогою особливого контролю, самоспостереження. "Зрілість" особистості виражається в дисципліні розуму, емоцій і вчинків ("благі думки породжують благі слова, благі слова породжують благі вчинки"). Така особистість має здатність врівноважувати свої думки, почуття й дії, спонтанно приймати рішення, які почуття випробовувати, в який спосіб їх виражати. Консолідація особистості, її максимальна погодженість зі своїм внутрішнім світом (конгруентність особистості) має сутьттєве значення для оцінювання психічного здоров'я людини. Не менш важливою характеристикою зрілості особистості є прагнення її до аутентичності, природності вираження самої себе.

Моральна позиція людини багато в чому залежить від її ставлення до себе, інших людей і навколишнього світу — у цілому від його ставлення до життя.

Важливим еволюційним завоюванням людини в розвитку високих моральних якостей буде зміна позицій від "Що я хочу від життя?" до "Чого життя хоче від мене?" Таким чином, фундаментальною установкою на шляху вдосконалювання особистості є самовдосконалення. У наш час багатьма фахівців працюють над розробкою принципів і критеріїв формування здорового способу життя. Становить інтерес спроба Л. Г. Матрос (1992) систематизувати критерії ЗСЖ. Вони передбачають:

• забезпечення міцного миру й виключення страху війни;

• розробку й реалізацію міжнародної системи заходів правової охорони здоров'я людини;

• високу моральність, що базується на гуманізмі, взаємній відповідальності, співробітництві всіх держав стосовно всебічного розвитку населення своєї країни й усього людства;

• міжнародне співробітництво в протидії негативним пове­дінковим факторам; розробку й реалізацію загальнопланетарних принципів медичної експертизи при створенні нових промислових комплексів, освоєнні нових видів енергії, використанні атомної енергії, хімії в сільському господарстві, харчовій промисловості;

• розробку загальних принципів природокористування й охорони природи;

• проведення періодично в рамках ВООЗ загальнопланетарних конфе­ренцій під рубрикою "Здоров'я людини як індикатор соціального розвитку".

Отже, проблема збереження здоров'я, формування здорового способу життя тісно переплітається з відродженням культури. Відродити культуру — означає відродити здоров'я людини, здоров'я націй, народів країни, відродити саму країну.