2. Етапи формування психології статі у дітей і підлітків

У 2 роки дитина усвідомлює свою стать, у 2-3 роки виявляє статеве цікавість до геніталій своєї і протилежної статі, що може викликати страх у батьків. Це не дозволяє нормально будувати відносини з особами своєї і протилежної статі.

Пізніше після усвідомлення своєї статі – дитина веде себе відповідно. Вибирає стилі поведінки, ігри, ролі (матері чи батька), спілкування з представниками свої статі, займаєтья домашнім господарством і т.і.

Статева поведінка дітей проявляється:

• у виборі ігор та іграшок – ігри в дочки - матері, в лікаря, в учительку або у войну;

• у ролевих перевагах в іграх – хоче бути матір’ю, учителькою, командиром, батьком;

• у виборі спілкування – тягнеться до чоловіків чи жінок, демонструє ніжні почуття чи ні;

• у переважаючій діяльності – подобається займатися домашнім господарством, тренуванням сили, витривалості;

• у ставленні до зовнішного вигляду – використання жіночого чи чоловічого одягу;

• у фантазіях в думках – бажання бути подібним до кіногероя чоловічої чи жіночої статі;

• у задоволенні соціальної ролі - схвалювання стилю життя, бажання змінити ім’я, стать;

• у стилі поведінки – округлість і плавність ходи, м’якість жестикуляції, міміки й мови чи розмашистість, різкість, напористість і угловатість.

До 5-6 років формується й закріплюється єдина система статевої ролі та ідентичності, яка функціонує в системі зворотних зв’язків. Це стійка система, вона є одним із важливих компонентів ядра особистості, безпосередньо впливає на сприйняття, навчання й научення, на побудову відносин з оточуючими, формування переваг, симпатій, ідеалів. Якщо дитина демонструє поведінку, не властиву її статі, це викликає хвилювання дорослих і потребує обережного кваліфікованого підходу.

Особливу увагу викликають фенімізація хлопчиків. “Хлопчикоподібна” поведінка дівчаток частіше всього збігається з орієнтацією суспільства на нормативність емансипаційних установок жінок і може навіть схвалюватися.

Бувають випадки, коли за своїм складом дитина тягнеться до спокійних ігор, до хлопчиків до дівчаток, але ці прояви вирівнюються в підлітковому віці, коли він намагається відповідати чоловічому ідеалу, в який вплітаються еротичні та сексуальні переживання. У цей період наново переосмислюються тіло і повендінка оцінюється з точки зору гіпотетичного об’єкта кохання.

Підліток хворобливо реагує на зауваження на свою адресу, на реальні або надумані відхилення, котрі виявляються. Необхідність у консультації психотерапевта може виникати, якщо стає очевидним, що поведінка дитини зумовлена не лише її характером, а й змінами статевої ідентичності. Про це може свідчити:

• відмова від одягу своєї статі;

• уява про жіноче ім'я, негативне ставлення до своєї статевої приналежності.

У підлітковий вік сильний викид статевих гормонів запускає процес тілесного дозрівання, пробуджує сексуальний потяг, появу юнацької гіперсексуальності, яка характеризується озабоченістю питаннями статі, інколи тотальною еротизацією навколишнього світу з тими чи іншими сексуальними проявами. Власна сексуальна активність має експериментальний характер: підліткова мастурбація, бурхливі фантазії на еротичні теми, легкість входження в “бездуховні” сексуальні контакти, можливість участі в незвичайних (девіантних) діях: груповий секс, контакти з особами своєї статі, розпусні дії, навіть сексуальне насилля). Дорослі про це не знають, а потім виникає ефект бомби, що завдає значної душевної травми юнаку чи дівчині. Тому необхідна максимальна делікатність в обговоренні цих питань, консультація психолога надзвичайно корисна.

У підлітковому віці вперше стають очевидними сексуальні девіації – атипічна поведінка.

Тривалий час проблема гомосексуальності замовчувалася. Але розповсюдженість її в різних країнах світу становить 3-4 % серед чоловіків і 1-2% серед жінок. У Санкт-Петербурзі внаслідок телефонного опитування 6 % чоловіків зізналися в гомосексуальних контактах, а 3% вказали на те, що мали контакти з особами своєї статі часто. Серед жінок часті гомосексуальні контакти мали 2% опитаних.