2. Формування фізичного здоров’я в внутрішньоутробному періоді

Внутрішньоутробний період розвитку має такі особливості:

1. Дуже високий темп формування усіх структур організму, що потребує захисту з боку організму матері. Саме в цей період за короткий час формуються усі структури організму, відбувається становлення реактивності, пристосувальних і відновних механізмів. Для повної й правильної реалізації генетичної програми розвитку потрібні умови особливого захисту. Саме ці умови створює материнський організм.

2. Запальні процеси протікають за типом альтерації, а проліферація формується на пізніх етапах ембріогенезу. Механізми ексудації розвиваються тільки після народження. Тому внутрішньоутробна патологія супроводжується утворенням дефектів у структурних зачатках, що веде до формування вад розвитку.

3. Максимум пошкоджень тканин і органів припадає на критичні періоди їх розвитку, коли вони найбільш чутливі до дії шкідливих чинників.

3. Основні критичні періоди розвитку

а. Перший тиждень розвитку, який завершується імплантацією.

б. Закладання органів і плаценти (3-12 тиждень).

в. Пологи – стрес народження.

Більшість вад розвитку формується в період великого органогенезу. Пізніше можуть виникати вади в тих органах і системах, в яких ще продовжується процес формування – це ЦНС, статева, серцево-судинна системи.

4. Характер пошкодження плода визначається неспецифічністю

шкідливої дії чинників, дія їх на тканини в принципі однотипна - токсична або гіпоксична. Усе визначається, на якій стадії розвитку вони діють. Порушується розвиток перш за все тих органів, які в момент пошкодження були в критичному періоді. Чим ближче до пологів, тим менше чутливість плода до пошкоджуючого впливу чинників.

5. У залежності від сили впливу патогенного чинника плід реагує на нього по-різному:

а) якщо сильнодіючий чинник – відбувається загальне гальмування розвитку, що приводить до загибелі плода або появи грубої патології;

б) за дії чинників середньої сили – відбувається перезрівання функціональних систем плода, які компенсують навантаження й недорозвиненість інших; (фізіологічна незрілість );

в) при слабких впливах – “фізіологічний стрес”, відбувається тренування адаптаційних можливостей плода.

6. Формування функціональної системи “мати – дитина”, завданням

якої є створення оптимальних умов для розвитку організму. При цьому на розвиток впливає стан організму матері й плаценти. У межах цієї системи однорідні органи матері й плода доповнюють один одного, тобто знаходяться в реципрокних відносинах. Тому для збереження системних зв’язків між матір’ю і плодом треба, щоб мати хотіла мати дитину (домінанта вагітності) й уникала стресів.

4. Фактори ризику у внутрішньоутробному періоді розвитку

Їх можна об’єднати в три групи:

1. Гаметопатії (порушення структури і функції гамет). Участь у

заплідненні неповноцінних статевих клітин спричиняє утворення зиготи, яка найчастіше гине або дає аномальний плід. Неповноцінність статевих клітин може бути результатом спадкових дефектів, впливу патогенних факторів навколишнього середовища й змін в організмі матері, зокрема патологічних змін в яєчниках, пов’язаних зі старінням; “перезрівання” гамет внаслідок зростання інтервалу між їх дозріванням і заплідненням через зниження прохідності маткових труб; імунних впливів і, особливо, хромосомних аномалій.

2. Патогенетичні фактори навколишнього середовища: нестача кисню,

іонізуюча радіація, неякісне харчування матері, інфекційні, хімічні і термічні агенти, лікарські препарати, психоемоційні стреси, порушення адаптації організму матері до вагітності. Вони впливають на всіх стадіях внутрішньоутробного розвитку.

До хімічних факторів належать:

1) нікотин, який викликає спазм судин матки, і таким чином спричиняє гіпоксію і гіпотрофію плода, пригнічення імуногенезу;

2) алкоголь може викликати алкогольний синдром плода: затримку росту і розвитку, енцефалопатію, численні дисморфози, алкогольну залежність і т.п.

3) пестициди та деякі лікарські препарати.

Біологічні фактори - це віруси (краснуха, кір, грип), котрі проникають через плаценту й викликають тератогенні та мутагенні ефекти (вади розвитку). Особливо токсоплазмоз у матері викликає вади розвитку у плода.

3. Хвороби матері, котрі супроводжуються патологією конкретних органів матері та розвитком недостатності плаценти. Первинна недостатність плаценти є наслідком гальмування розвитку плаценти. Це може бути при недостатності розвитку яєчників і пошкодження ендометрію через аборти, зниження синтезу естрогенів. Ослаблення впливу гормонів яєчника на матку порушує сам процес імплантації та плацентації.

Отже, основні принципи формування фізичного здоров’я дитини – це профілактика гаметопатій, оздоровлення батьків, особливо матері, захист від шкідливих чинників навколишнього середовища, збереження настрою до вагітності, відсутність стресів у батьків, здоровий спосіб життя матері та профілактика порушень у здоров’ї.