3. Парадоксальна дихальна гімнастика за о. М. Стрельніковою

Полягає в тому, що вдих виконують не при розши­ренні грудної клітини, а при її стисненні, тому при вди­ху повітря надходить у нижню частину легень, тобто здійснюється абдомінальний тип дихання. Для виконан­ня такого вдиху потрібно додаткове підсилення діафраг­ми. Таке дихання сприяє розширенню функціональних можливостей організму, збільшенню життєвої ємності легень, кращому засвоєнню організмом кисню. Вдих має бути коротким, активним, із стисненням крил носа, але глибоким. Видих здійснюється без зусиль, пасивно. Вправи виконуються при частоті пульсу до 100 ударів за хвилину, у темпі, який відповідає руху зі швид­кістю 80 кроків за хвилину. Оздоровлююча гімнастика використовується під час лікування бронхіальної астми, бронхітів, але нею не можна займатись при глаукомі, міопатії, гіпертонії.

4. Парадоксальна дихальна гімнастика за к. П. Бутейком

Грунтується на вольовій ліквідації глибокого дихан­ня. На думку автора, глибоке дихання є джерелом бага­тьох захворювань, тому що клітини організму недостат­ньо забезпечуються киснем через суттєве зменшення у тканинах вуглекислого газу.

У здорових людей дихання під час сну стає повільним, поверхневим, а у хворих — прискореним, глибоким. На думку К. П. Бутейка, бронхіальна астма, емфізема легень, гіпертонія, стенокардія, хронічний нефрит виникають при надмірному диханні внаслідок вимивання із тканин необхідного для них вуглекислого газу.

Нормальне дихання здорової людини — це повільний неглибокий вдих (2-3 с), повільний видих (3-4 с), потім пауза (3-4 с). Астматики та гіпертоніки дихають без пауз, глибокий вдих змінюється на швидкий видих, що зумов­лює втрату вуглекислого газу в організмі. Іншими причинами втрати вуглекислого газу є нега­тивні емоції, гіподинамія, звичка до вживання кофе, паління, м'ясна та жирна їжа.

За К. П. Бутейком, кількість кисню у тканинах не зале­жить від його вмісту в навколишньому середовищі, але без­посередньо пов'язана з рівнем вуглекислого газу. Тому підвищити вміст кисню в тканинах можливо через збільшення рівня вуглекислого газу в крові. Якщо люди­на завдяки затримці дихання навчиться підтримувати в альвеолярному повітрі вміст вуглекислого газу на рівні 6,5%, вона зможе вилікуватись від багатьох хвороб.

Збереженню вуглекислого газу сприяють фізичні вправи, спокійний сон, медитація, голодування, рослин­на їжа.

При затримці дихання потрібно затискувати ніс і слідкувати за тим, аби вдих після затримки був негли­боким. Тривалість перших затримок — 10 с, потім у про­цесі тренування вони подовжуються до 180-240 с. Зат­римка дихання проводиться на вдиху та видиху, із на­ступним ритмом: 10 кроків — вдих, 20 кроків — затрим­ка, 20 кроків — видих, 10 кроків — затримка. Час вико­нання вправи 15-20 хв.

Дихальна гімнастика зміцнюєє здоров'я через зба­гачення тканин вуглекислим газом.

Варто зазначити, що багато вчених критично став­ляться до парадоксальної дихальної гімнастики.

Таким чином, повне дихання йогів збагачує організм киснем і підвищує його максимальне споживання, що оздоровлює людину. Парадоксальне дихання, розробле­не О. М. Стрельніковою та К. П. Бутейком, спрямоване про­ти глибокого дихання, їхні погляди на фізіологію дихан­ня суперечать традиційним уявленням, що організм для кращого стану мусить мати більше кисню. Гімнастика за О. М. Стрельніковою робить акцент на вдиху, а за К .П. Бутейком — на затримці дихання. Тому оцінку стану здо­ров'я за показником МКС слід доповнювати індексом рівня вуглекислого газу, який можливо нормалізувати як за допомогою фізичних вправ, так і дихальної гімнасти­ки. Використовувати кожну методику можливо з обов'яз­ковим урахуванням індивідуальних особливостей та пси­хофізіологічного стану й віку людини.