2. Гонорея

Відома протягом кількох тисячоліть, ще з часів Давнього Єгипту та Китаю. Гіппократ знав, що хвороба пов'язана зі статевими відносинами. Сучасну назву хво­робі дав Гален, а збудник (гонокок) відкритий у 1879 р. А. Нейсером.

Передається з виділенням статевих органів, тому пе­реважає статевий шлях зараження, а також інфікують­ся діти під час пологів хворих матерів. Інколи заражен­ня відбувається побутовим шляхом, через воду та пред­мети туалету, на яких гонокок може зберігати життєз­датність до 2 годин. Після першого ж статевого контак­ту із хворим партнером ризик зараження в чоловіків ста­новить 20% , у жінок до 50% .

Інкубаційний період малий, у чоловіків через 2-5 днів виявляється поліурія, біль і різь при сечовиділенні, а згодом з’являються жовтуваті гнійні виділення з уретри. У 10% чоловіків хвороба протікає приховано. Якщо чоловік не лікується, то через 2-3 тижні розвивається хронічне запалення простати та придатків сім’яників.

У більшості жінок хвороба протікає без ознак, або з незначними жовтуватими виділеннями з піхви та болями при сечовиділенні. За відсутності лікування виникають хронічні запалення статевих органів — шийки матки (90% випадків) та сечовивідних шляхів — уретрит, цистит (у 70% захворілих). Особливо небезпечною є гонорея у вагітних, тому що зумовлює зараження дітей особливо очей (так звана бленорея).

У 60-ті р. XX ст. хвороба набула форми пандемії через появу гонококів, стійких до існуючих антибіотиків. Своєчасне лікування ефективне в разі використання новітніх протимікробних засобів.

3. Снід — синдром набутого імунного дефіциту

У червні 2001 р. людство відзначило незвичну дату: 20 років від дня реєстрації перших випадків ВІЛ-інфекції/СНІДУ, що протягом короткого часу набула характеру пандемії, охопила всі континенти Земної кулі. За свою коротку історію вірус вразив 60 млн. людей і зайняв перше місце серед причин смертності молодих людей. Основним шляхом інфікування є парентеральний, зокрема під час ін’єкції наркотиків, а також статевий шлях, частка якого становить майже 25% усіх інфікованих (комерційний секс).

Особливість ВІЛ-інфекції – здатність збудника протягом 8 – 12 років перебувати в організмі людини без клінічних ознак хвороби. Значна частина інфікованих не знає про свій стан і є джерелом інфекції для сексуальних партнерів чи партнерів по шприцу. Біологічна мінливість ВІЛ є перешкодою для створення вакцини. У даний час Україна є на стадії концентрації епідемії. Широке розповсюдження інфекції серед жінок фертильного віку пов’язане з особливостями сексуальної поведінки (позашлюбні стосунки, численны статеві контакти, вільний спосіб життя, практика незахищеного сексу, груповий секс, статеві контакти з іноземцями).

Уперше повідомлення про нове захворювання з’явилось у США, а потім воно поширилось по всіх континентах. За п'ять років від виявлення в 1981 р. захворіли 16000 осіб, у 1988 налычцвалося понад 100000 хворих та до мільйона інфікованих, і з кожним роком ці цифри зростають. Так, у 1994 р. було 18 млн. заражених, у тому числі мільйон. хворих, а в 2000 р. зараженими виявилися понад мільйон.осіб, у тому числі 10 тисяч дітей.

До жовтня 1994 р. в Україні було зареєстровано 392 людини-вірусоносіїв, у тому числі 185 громад України, 30 із них захворіли, а 15 померли. Зараз в Україні СНІД поширюється найшвидше серед країн СНД. Особливо тривожний стан у Донецькій, Дніпропетровській, Львівській областях та Республіці Крим.

Збудника виявили з Т- лімфоцитів людини у 1983 р. Л. Монтеньє та Р. Галло. Інкубаційний період може тривати від 6 міс. до 10 років, хворіють майже 50% інфікованих вірусом. Зара­ження відбувається через кров та сперму — при статево­му контакті, при переливанні донорської крові або ко­ристуванні зараженим інструментарієм, при передачі дитині від інфікованої матері.

Вірус дуже нестійкий поза організмом людини, тому не відбувається зараження повітряно-крапельним шля­хом при кашлі, чханні, через продукти харчування, по­тискання рук, погано вимитий посуд, купання в басейні, користуванні загальним туалетом, при укусах комах. Спілкування з носіями вірусу є безпечним у школі, на роботі, та в побуті.

Переважно причиною появи клінічних ознак є те, що вірус СНІДу пошкоджує клітини Т-хелпери, необхідні для синтезу антитіл, завдяки яким організм захищаєть­ся від збудників заразних захворювань і власних зміне­них клітин.

Захворювання починається ураженням лімфовузлів, легень, слизових оболонок, очей, нервової системи внас­лідок нездатності організму протистояти будь-яким мікроорганізмам, вірусам, розвитку пухлин.

Для запобігання зараженню необхідно використову­вати при статевих контактах презервативи. Перевірку на наявність вірусу в крові можна пройти в медичних закладах області з гарантією дотримання медичної таємниці. Дослідження проводять через 6 тижнів після можливого зараження, а повторну перевірку – через 6 місяців.