Тема 5. Донозологічна характеристика функціональних систем організму

1. Діагностика рівня здоров’я за резервами біоенергетики.

2. Оцінка енергопотенціалу (резервів біоенергетики) на рівні організму.

3. Інформативність рівня соматичного здоров’я, який визначається за

резервами біоенергетики.

1. Діагностика рівня здоров’я за резервами біоенергетики

Поняття здоров’я тісно пов’язане з поняттям життєздатність організму, тобто його властивостями до виживання у змінних умовах виживання, протидіяти патогенним чинникам, компенсувати зміни функцій, які виникають під їх впливом. Щодо людини, то вона повинна мати здоров’я для виконання своїх біологічних і соціальних функцій, тобто мати енергію життя. Фізики назвали енергію царицею світу, а ентропію її тінню. Поняття ентропії має двояку природу. З одного боку, ентропія – це розсіювання системою тепла, а з іншого – міра упорядкування системи. Чим більша ентропія, тим менш упорядкована система. У процесі еволюції зростала упорядкованість структур. Але ентропія демонструє лише потоки вільної енергії.

Основною умовою існування всього живого на Землі є можливість поглинати енергію із навколишнього середовища, акумулювати її й використовувати для здійснення процесів життєдіяльності. Життя підтримується витрачанням енергії: це робота клітин, процеси всмоктування, виділення синтезу, регенерації, скорочення м’язів, енергія нервових імпульсів. При цьому спостерігалась одна важлива закономірність: чим сильніший аппарат мітохондрій, які утворюють енергію, тим більший діапазон зовнішніх впливів система здатна витримати й відновити свою структуру. Здатність швидко мобілізувати ресурси органів, систем і всього організму – перша умова швидкої адаптації до дії екстремальних чинників. Усі основні фактори реакції стресу – посилення секреції кортикотропіну гіпофізом, кортикостероїдів наднирниками, гіперплазії їх кори і навіть утворення виразок у шлунково-кишковому тракті (мобілізація білків з метою утворення глюкози) – є ланками термінової адаптаційної реакції, спрямованої на мобілізацію енергетичного потенціалу. І чим більше утворюється енергії на одиницю маси організму, тим ефективніше здійснюється біологічна функція. Енергія, яка утворюється при біологічному окисненні, частково розсіюється у вигляді тепла, а частково акумулюється шляхом фосфорилування з утворенням АТФ – аденозинтрифосфорної кислоти, яка зосереджує велику кількість енергії. Для утворення енергії потрібний кисень. Тест Купера дозволяє реально визначити функціональний клас аеробної здатності за відстанню, яку пробігає людина за 12 хв, і скільки максимально поглинає кисню (МПК). Наприклад менше 1,6 км пробігає, менше 25 мл кисню поглинає. Кореляція між показаним результатом і МПК становить 0,897.

Водночас доведено, що МПК – показник, який характеризує стійкість організму до різноманітних факторів – від гіпоксії й крововтрати до радікативного опромінення. Але використання проби з фізичним навантаженням “до відмови”, як і тест Купера не може широко використовуватися через можливість латентних форм серцево-судинних захворювань. Тому використовують інші методи (табл. Апанасенко, Науменко, 1988).

Починаючи з 25 років, у людини відбувається зниження питомої швидкості теплопродукції на 3,0 – 7,5 % за кожні 10 років. В основі цього явища лежить зміна активності ферментів, концентрації мітохондрій у клітинах і т.і. З цього випливає закономірність зниження рівня здоров’я з віком і вихід за межі “безпечної зони”, коли розвиваються хронічні хвороби. Додержання принципів здорового способу життя індивідуумом дає можливість йому до 60 – и річного віку бути в “безпечній” зоні.

2. Оцінка енергопотенціалу (резервів біоенергетики) на рівні організму.

У формуванні здоров’я відіграють роль: 1. спадковість; 2. спосіб життя сім’ї, в якій росте дитина; 3. наявність і вираженість екзогенних факторів ризику в період росту і розвитку організму, що зумовлено соціальним середовищем, де виховується дитина: харчування, рухова активність, шкідливі звички та ін. Високий рівень екзо- та ендогенних факторів ризику ведуть до більшої вірогідності захворювань у дорослому стані.

Існує сімейна агрегація рівнів ризику – це спадковість, умови життя, які мають домінуюче значення. Так, паління, вживання алкоголю, риси особистості типу А і низька фізична активність впливають на рівень ліпідів у дітей і підлітків, як і у дорослих. Аеробні можливості підростаючого покоління за останні 10 років знизились на 25-30 %.

Вплив факторів ризику відбивається на антропометричних показниках, тобто на фізичному розвитку, який є єдиним позитивним показником здоров’я.

Фізичний розвиток – це комплекс морфофункціональних властивостей організму, які визначають запас його фізичних сил і характеризують віковий рівень біологічного розвитку дитини (В. В. Гориневський, 1927; В. Г. Штефко, 1920; В. Г. Властовський, 1976). Перевищення норми показників найчастіше пов’язано з підвищенням кількості жирової тканини в загальній масі тіла. Але збільшення росту і маси – це лише зовнішні прояви процесу розвитку, який має свої закономірності й властивості.

Ознакою живої системи, яка відрізняє її від неживої, є “стійка нерівновага”. Чим вищий енергопотенціал системи, тим вища життєздатність організму (Е. С. Бауер, 1935). Вивільнення енергії і трансформація її в різні фізіологічні процеси здійснюються завдяки нейроендокринній регуляції організму. В процесі філо- і онтогенезу відбувається підвищення складності й надійності системи.