3. Основні поняття валеології та її особливості стосовно гігієни.

Основні поняття валеології. Валеологія як і будь-яка інша наука має свій понятійний апарат (глосарій) і основні дефініції (тезаурус). Основна категорія – індивідуальне здоров’я. Здоровою може вважатися людина (ак. Г. Сігеріст, 1941 р.), яка відрізняється гармонійним фізичним і розумовим розвитком і добре адаптована до фізичного і соціальних середовищ, які змінюються.

Із сьогоднішніх уявлень здоров’я - це цілісний динамічний стан організму, який визначається резервами енергетичного, пластичного йрегуляторного забезпечення функцій, характеризується стійкістю до впливу патогенних факторів і здатністю компенсувати патологічний процес, а також є основою існування біологічних і соціальних функцій.

Трьом рівням особистості (соматичному, душевному і духовному) відповідають і три аспекти здоров’я: соматичний, психічний і духовний. Відхилення в будь-якому із цих аспектів можуть вплинути на стан резервів організму і на його здоров‘я. Треба виділяти негативний аспект соматичний, душевний чи духовний і враховувавти при плануванні оздоровчих заходів.

“Третій стан” - перехідний між здоров’ям і хворобою. З одного боку, він обмежений рівнем резервів організму, а з іншого – ознаками порушення функцій. Резерви здоров’я залежать від фізичного стану та способу життя.

Фізичний стан - це здатність людини виконувати фізичну роботу.

Спосіб життя – соціальна категорія, яка містить якість, уклад і стиль життя. За визначенням ВООЗ, спосіб життя - це спосіб існування, заснований на взаємодії між умовами життя й конкретною поведінкою індивіда. Таким чином, “здорова” модель поведінки індивіда для даних умов зменшує ризик виникнення захворювань. Спосіб життя формується суспільством або групою, в якій живе індивід.

Якість життя визначає ступінь соціальної і духовної свободи індивіда в широкому значенні слова. Це такі умови, як освіта, середній дохід, забезпеченість житлом, наявність побутової техніки, автотранспорту та ін.

Формування здоров’я – комплекс заходів, спрямованих на оптимізацію відновлення, росту і розвитку підростаючого покоління.

Збереження здоров’я – комплекс заходів щодо підтримки, зміцнення й відновлення здоров’я індивідуума.

Саногенез – це фізіологічні механізми, що забезпечують формування й збереження здоров’я особистості. Це гомеостатичні, адаптаційні, регенераторні механізми, вони реалізуються як у здоровому, так і у хворому організмі.

Санітарна освіта – це свідоме формування знань із метою зміни поведінки відповідноі до кінцевої мети.

Медико-санітарні переконання - це інформаційна модель, в основі якої лежить переконання індивіда щодо фактів і подій, які формують індивідуальне здоров’я.

Від індивідуального здоров’я слід відрізняти популяційне або суспільне здоров’я. Воно характеризується системою статистичних показників, а саме:

1. Показники, які належать до політики в галузі охорони здоров’я:

• виділення ресурсів для первинної медико-санітарної допомоги на одного жителя;

• ступінь рівномірності розподілу доходів у суспільстві;

• рівень участі населення у збереженні здоров’я;

• наявність відповідних органів і управлінських структур.

2. Соціально - економічні показники:

• рівень приросту населення;

• валовий національний приріст;

• рівень безробіття;

• адекватність житлових умов;

• вироблення енергії на душу населення.

3. Характер медичного обслуговування, його доступність.

4. Показники охоплення населення первинною медико-санітарною допомогою.

5. Показники здоров’я популяції, куди входять: рівень дитячої й материнської смертності, тривалість життя.

Глобальні процеси в економіці, екології, демографії, інформатизації, комп’ютеризації відбиваються на різних областях життєдіяльності людей (Л), їх інтелектуальному, духовному та емоційному й фізичному станах.

В багатьох країнах світу різко погіршилося здоров’я населення, зросла захворюваність (у даний час існує більше 20000 нозологічних одиниць), надзвичайно низька культура знань індивіда про своє здоров’я, перебування людини в умовах невизначеності, криз, швидких соціальних змін. Від людини вимагають зміни ментальності, фізіологічної активності для адаптації до нових умов життя.

Виникла необхідність розвитку резервів активної, творчої прогностичної діяльності, саморозвитку й активізації власних психофізіологічних резервів, оцінка і прогноз яких – завдання валеології.

Розв’язання цих завдань ускладнюється сучасним станом суспільства, в якому спостерігається нестійкість економічного, соціального та екологічного станів, дискредитація й невизначеність моральних устоїв та орієнтирів. Усе це відбивається на психофізіологічному статусі індивідів, особливо молоді.

Нестійкість, невизначеність суспільства веде до агресивності, злочинності, зростання кількості осіб з девіантною поведінкою, збільшення шкідливих звичок і т.п., зростання пасивності, депресивних станів, депресивно-агресивних синдромів.

Валеологія оцінила загрозу здоров’ю, визначила методи прогнозу, діагностики й корекції донозологічних дисфункцій організму, в тому числі й педагогічними засобами.

Валеологія піднімає питання оптимізації навчальних навантажень, виховання культури здоров’я і мотивації на збереження психічного і фізичного здоров’я.

Валеологія має великий потенціал змінити парадигму показу по телебаченню негативних сторін життя людини на парадигму інтересу пізнання життя в усіх проявах (клітинний, субклітинний і т.д.).

У полі зору валеології знаходяться питання взаємостосунків матері й плода, дитини, підлітка з батьками й ровесниками, вчителями, що необхідно для попередження навантажень, розширення простору бачення, спілкування, розвитку свідомості, освіти і самоосвіти.

Одним із завдань валеології стало подолання уяви про необхідність адаптації до складних виробничих умов. Замість цього створювати такі технології виробництва, які б враховували можливості адаптації.

У наш час завдання валеологів не лише оздоровчі. Головне – це на основі діагностики резервів систем організму й організму в цілому вести моніторинг, прогноз і донозологічну корекцію щодо оптимізації донозологічного стану людини. Це багатопланове поле діяльності валеології виявляється в наступних напрямках:

*Теоретичні основи і передумови валеології.

*Теорія здоров’я.

*Філософія валеології.

*Методи і засоби діагностики, прогнозу, корекції донозологічних станів, методи і засоби діагностики рівня здоров’я.

*Валеопедагогіка.

*Вікова валеологія. Онтогенез формування, розвитку, збереження психофізіологічного здоров’я індивіда.

*Генетичні, антропометричні, екологічні і соціальні фактори впливу на здоров’я людини в його онтогенезі.

*Медична валеологія.

*Валеологія адаптації.

*Валеологія сну.

*Біоритми.

*Валеологія типів вищої нервової діяльності.

*Психічне здоров’я і фактори, які його визначають.

*Фізичне здоров’я. Фізична культура як фактор формування, розвитку, збереження і реабілітації здоров’я.

*Здоровий спосіб життя, шкідливі звички.

*Статеве виховання.

*Тривалість життя.

*Хвороби цивілізації.

*Екологічна валеологія.

*Валеологія сім’ї.

*Соціальна валеологія.

*Професійна валеологія.

*Етнічна валеологія.

*Валеологічні служби, центри здоров’я системи освіти та ін.