
- •Тема 1. Джерела та історія розвитку валеології
- •1. Вступ до валеології
- •2. Джерела та історія розвитку валеології
- •Особливості сучасного розвитку цивілізації та необхідність нових підходів до збереження здоров’я
- •Розв’язання проблеми управління здоров’ям
- •5. Технології валеології та їх реалізація
- •Тема 2. Валеологія як наука про індивідуальне здоров’я людини
- •1. Предмет і структура валеології як науки
- •2. Категорії “здоров’я, хвороба, третій стан”, взаємозв’язок між ними
- •2. Об’єкт валеології. Методологічні основи валеології
- •3. Основні поняття валеології та її особливості стосовно гігієни.
- •Тема 3. Людина та її здоров’я з позиції системного підходу
- •1. Людина як система
- •2. Розуміння цілісності людини
- •3. Людина і світ
- •4. Особливості біосистеми організму людини
- •5. Стародавні холістичні системи
- •Здоров’я і його механізми з позицій системного підходу
- •Тема 4. Діагностика рівня індивідуального здоров’я
- •Класифікація діагностичних моделей
- •3. Визначення біологічного віку
- •Тема 5. Донозологічна характеристика функціональних систем організму
- •1. Діагностика рівня здоров’я за резервами біоенергетики
- •3. Інформативність рівня соматичного здоров’я, який визначається за резервами біоенергетики
- •Тема 6. Прогнозування здоров’я
- •Прогнозування здоров’я
- •2. Психосоматична конституція людини як прогностичний фактор
- •3. Тип кровообігу як критерій прогнозу
- •4. Фактори ризику виникнення захворювань
- •5. Про “безпечний рівень здоров’я людини”
- •2. Формування фізичного здоров’я в внутрішньоутробному періоді
- •3. Основні критичні періоди розвитку
- •4. Фактори ризику у внутрішньоутробному періоді розвитку
- •5. Основні принципи формування фізичного здоров’я
- •6. Основні принципи формування психічного здоров’я
- •Фактори формування здоров’я в дитячому і підлітковому віці
- •Тема 8. Інтегративний підхід до управління здоров’ям
- •1. Принцип цілісності організму
- •2. Оптимізація життєвого простору людини
- •3. Збереження і зміцнення біополя людини
- •4. Психосоматична гармонізація
- •Тема 9. Біологічний потенціал здоров’я: спадковість, конституція, ритми та їхній вплив на життя людини
- •Генетика і здоров’я
- •Біологічні ритми: вплив на життя і здоров’я людини
- •Тема 10. Валеологічні аспекти репродуктивного здоров’я
- •Репродуктивний потенціал
- •2. Генетична, сексуальна і психологічна сумісність
- •2. Статева культура
- •4. Психологічна підтримка батьків
- •2. Етапи формування психології статі у дітей і підлітків
- •3. Причини виникнення гомосексуальності
- •4. Нейрогормональна основа психічної діяльності людини
- •Психологія жіночності
- •Зародження емоційності
- •Тема 12. Психічне здоров’я
- •1. Визначення поняття “психічне здоров’я”, його структура і зміни
- •2. Акцентуації характеру
- •3. Стрес, його наслідки і шляхи оздоровлення
- •Тема 13. Роль вищих психічних аспектів у збереження і
- •1. Сучасне уявленя про поняття здоров’я
- •2. Надсвідомість і здоров’я.
- •3. Сила підсвідомості та наміру
- •Тема 14. Шляхи збереження здоров’я і психовалеологія як цінність
- •1. Цінність людського життя
- •2. Аксіоми здоров'я: валеологія радості й сміху, щастя, віри, надії й любові
- •4. Спокуса й валеология покаяння
- •Тема 14. Оздоровчий вплив фізичних вправ
- •1. Рухова активність і фізичне здоров'я
- •2. Механізми оздоровчої дії фізичних вправ
- •3. Роль фізичної активності в розвитку перехресної адаптації
- •4.Фізичні вправи та функціональні резерви організму
- •5. Вплив фізичних тренувань на систему імунітету
- •6. Оздоровчі фізичні фактори
- •7. Самоконтроль за фізичним навантаженням
- •8. Методи загартовування
- •Тема 16. Дихання як спосіб оздоровлення
- •1. Регуляція дихання
- •2. Дихання як спосіб оздоровлення
- •3. Парадоксальна дихальна гімнастика за о. М. Стрельніковою
- •4. Парадоксальна дихальна гімнастика за к. П. Бутейком
- •5. Оздоровча дихальна гімнастика за м. Г. Триняком
- •6. Дозована лікувальна ходьба
- •Тема 17. Багаторівнева система оздоровлення
- •1. Особливості системи
- •2. Напрями роботи з оздоровлення
- •4. Аутомануальний комплекс (масаж біологічно активних точок голови).
- •5. Вправи для хребта
- •Тема 18. Основи підтримки здорового стану хребта
- •1. Значення хребта у підтримці здоров'я
- •2. Функції хребта
- •3. Передумови розвитку патологічних змін у хребті
- •5. Причини та фон для розвитку остеохондрозу
- •6. Методики оздоровлення хребта
- •7. Профілактика патології хребта
- •Тема 19. Закономірності формування правильної постави засобами фізичної культури
- •1. Діагностика порушень та умови формування постави учнів
- •2. Сила життя в здоровому хребті
- •3. Юнацький кіфоз (горб на спині)
- •Правила проведення масажу
- •Тема 20. Лікувальний та гігієнічний масаж
- •1. Історія виникнення масажу
- •2. Масаж і його дія на організм людини
- •3. Види масажу: лікувальний, гігієнічний
- •Показання і протипоказання щодо застосування масажу
- •Лекція 21. Валеологічні основи сексологія
- •1. Кохання вчора, сьогодні і завжди
- •2. Десять секретів кохання
- •3. Шлях до щастя у сім’ї
- •4. Валеологія і сексологія
- •5. Психогігієна статі
- •6. Сексуальна культура
- •7. Сексуальне здоров’я
- •Сифіліс (люес)
- •2. Гонорея
- •3. Снід — синдром набутого імунного дефіциту
- •4. Генітальний герпес
- •5. Хламідіози
- •6. Трихоманози
- •7. Заходи боротьби із захворюваннями, які передаються статевим шляхом
- •1. Особливості інфекційних захворювань
- •2. Віспа та вакцинація
- •3. Холера та її профілактика
- •4. Історія боротьби зі сказом
- •5. Дифтерія
- •6. Кір і краснуха
- •7. Епідемічний паротит і вітряна віспа
- •8. Скарлатина, коклюш і грип
- •8. Скарлатина, коклюш і грип
- •1. Розумне харчування за г. Малаховим
- •2. Негативана дія переїдання
- •3. Регуляція вживання їжі
- •4. Захворюваність населення як наслідок неповноцінного харчування
- •5. Біологічно активні добавки (баДи) та оптимізація харчування
- •1. Здоров’я індивідуальне й популяційне
- •2. Творчість як атрибутивна властивість нормального життя
- •4. Спосіб життя і східні рецепти культури здоров’я
- •5. Сімейна валеологія
- •6. Мотивація одруження
- •1. Природне та соціальне у житті людини
- •2. Екологія та адаптація: проблеми екологічної валеології
- •Очищення організму від паразитів
- •3. Лікувальні харчі
- •Тема 29. Сенс життя людини
- •1. Сенс, цінність життя і здоров’я
- •2. Спокуса: паління й здоров'я
- •4. Здорові потреби й потреба у здоров’ї
- •2. Стилі виховання
- •Педагогіка авторитарна
- •3. Найскладніший період розвитку дитини
- •4. Соціальна ситуація у созалежній сім’ї
- •1. Гігієнічна культура, особиста гігієна
- •Гігієна розумової праці
- •Профілактика карієсу
- •2. Психогігієна дозрівання
- •3. Шкала розвитку дівчат і хлопців
- •4. Акселерація
- •Тема 32. Методика викладання валеології
- •1. Основи методики викладання валеології в школі
- •2. Проблеми формування валеологічної свідомості
- •3. Підготовка спеціалістів - валеологів
- •5. Психовалеологічні аспекти корекційної та рекреаційної роботи
- •6. Функції валеолога в школі
- •Лекція 33. Шляхи збереження й формування здоров’я учнів у навчально- виховному процесі
- •Вплив процесу навчальної діяльності на здоров’я учнів
- •2. Характерні ознаки уроків здоров’я
- •Методика пізнавального рухового навчання
- •5. Методика «гімнастики мозку»
- •Методика «кнопки мозку»
- •6. Методика сенсорно-координаторних тренажів за допомогою
3. Шкала розвитку дівчат і хлопців
З моменту народження людини годинники життя починають свій відлік. З першого вдиху й до останнього він проробляє шлях довжиною в життя. Як будь-яка жива істота має свій цикл життя - народження, молодість, старість і смерть, так і людина живе за своїм біологічним розкладом. Багатьом видам метеликів природа відводить на все життя одну добу, а людині відпущені роки — вона може жити до ста й більше років.
Відповідно до Піфагора, людське життя поділяється на 4 періоди, що відповідають чотирьом порам року. Весна — період росту й становлення (до 20 років), літо — молодість (до 40 років), осінь — розквіт сил (до 60 років), зима — старість і вгасання (до 80 років і більше). За Гіппократом, життя людини поділяється на 10 періодів — по 7 років кожен, починаючи від народження. Сучасні англійські фізіологи виділяють 5 періодів життя: раннє дитинство (до 7 років), пізнє дитинство (до 14 років), молодість (до 25 років), зрілість (до 50 років), старість (після 50 років). Спрощено життя людини можна поділити на 3 основних періоди: молодість (до 25 років), зрілість (до 45 років) і зів’янення (після 45 років). Цього піділу дотримуються сучасні косметологи.
Прагнення до здоров’я й краси властиво людині, особливо — жінці. Щоб звертати на себе увагу чоловіків і завойовувати їхні серця, жінка завжди повинна виглядати неперевершеною. Історія свідчить, що можна бути гарною і в 40, і в 50, і навіть у 70 років. Відомо, що Олені Прекрасній, дружині Спарти, було далеко за 40, коли в неї закохався й викрав син легендарної Трої Парис. Цей любовний інцидент послужив, за епосом, причиною Троянської війни (XIII століття до н.е). Давньогрецький полководець Перикл (V століття до н.е.) одружився з прекрасною Аспазією, коли їй було 36 років; але й після цього вона біля сорока років ще славилася своєю красою. Єгипетській цариці Клеопатрі (I століття до н.е.) було за 30 років, коли вона завоювала серце знаменитого римського полководця Марка Антонія. Племінник Цезаря, молодий римський імператор Август (I століття н.е.) закохався в 33-літню красуню Лілію й залишався їй вірним до кінця свого життя. Прекрасній Діані де Пуатьє було 48 років, коли вона скорила серце французького короля Генріха II (XVI століття н.е.) Запевняють, що знаменита французька красуня Нінон де Ланкло на 72-му році життя залишалася настільки чарівною, що молоді люди через неї позбавляли себе життя.
Для того щоб протягом всього життя виглядати привабливою, жінка повинна берегти своє здоров'я й красу, починаючи з дитинства. Повинна вона й правильно доглядати за своєю маленькою дитиною — майбутньою дорослою жінкою.
У немовляти шкіра ще не сформувалася: сальні й потові залози, волосяні фолікули недорозвинені, верхній шар шкіри (епідерміс) дуже тонкий (товщина його у 2,5-3 рази менша, ніж у дорослих), еластичні й колагенові волокна в дермі розвинені мало. Водночас підшкірна жирова клітковина в немовлят розвинена більше, ніж у дорослих; це надає їхньому тілу округлість і обтічність. Шкіру новонароджених і маленьких дітей відрізняє достаток води й велика кількість кровоносних судин. Оскільки потові залози в дитини ще не сформовані, виділення поту відбувається за рахунок випаровування його безпосередньо через стінки поверхневих кровоносних і лімфатичних судин. Таким шляхом маленька дитина втрачає за добу від 300 до 800 мл поту. З потом, так само як і з сечею, виділяється велика кількість кінцевих продуктів обміну: сечовина, сечова кислота, аміак та ін. Через поверхню шкіри дитина губить води у 2-3 рази більше, ніж через легені. Реакція поверхні шкіри в немовлят нейтральна або слабколужна, тому шкіра погано захищена від мікробів і легко піддається інфікуванню. Крім того, епідерміс у дитини пухкий, що ще не ороговів, і легко проникний для бактерій, вірусів і хімічних речовин. Проникність епідермісу збільшується при запаленні шкіри. Поверхневий шар шкіри дуже активний, енергійно лупиться й швидко оновляється. Захисного пігменту меланіну в ньому мало, тому маля слабко захищене від дії ультрафіолетових променів.
У віці 12-14 років відбувається статеве дозрівання організму; воно завершується в 16 -18 років. У цей період у кровоносній, гормональній та нервовій системах відбуваються глибокі зміни. Серцевий м'яз енергійно розвивається, але кровоносні судини у своєму перетворенні трохи відстають. Тому серце витримує підвищене навантаження й іноді виникає так звана підліткова та юнацька гіпертонія. Через недостатній розвиток судин руки в підлітковому віці нерідко набувають синюшнього відтінку, холодіють. Ріст кінцівок, як правило, випереджає ріст тулуба й пропорції тіла порушуються. Рухи підлітка стають розмашистими, неспритними.
Для нормальної перебудови всіх систем організму в підлітковому віці потрібне повноцінне харчування. Корисні часте перебування на свіжому повітрі, помірні заняття спортом.
В юнацькому віці завершується формування всіх елементів шкіри: потових і сальних залоз, волосяних фолікул, еластичних і колагенових волокон дерми. Епідерміс стає більш товстим, щільним і менш проникним. Шар підшкірної жирової клітковини зменшується, і тіло за рахунок цього здобуває менш округлі, ніж у дитинстві, обриси. Потові й сальні залози починають функціонувати дуже активно, часто виникає себорея. При себореї водно-жирова захисна мантія шкіри порушується, поверхня шкіри стає лужною і створюються сприятливі умови для виникнення в шкірі інфекції. З'являються гнійні вугри, чорні точки — комедони. Вугрові висипання замолоду можуть бути на обличчі, верхній частині грудей і спини.
Лікування себореї повинне здійснюватися комплексно. Рекомендується: дієта з обмеженням вуглеводів, тваринних жирів, солінь, пряностей; заняття спортом; опромінення всього тіла ультрафіолетовими променями, сонцем. З місцевих засобів — протирання шкіри камфорним або борним спиртом (5-10 % - ним); розчинами антибіотиків; синтоміциновою або стрептоцидною емульсією; настоями із сіркою; водяним розчином борної кислоти (1 ч. л. — на 1 склянку теплої води). Корисно на шкіру обличчя, грудей і спини робити примочки із соку квашеної капусти або розведеного сухого кислого вина. Для зменшення запалення добре також протирати шкіру настоями трав: хвоща, календули, ромашки, звіробою, деревію.