7.Метод максимальних витрат

Метод максимальних витрат передбачає, що на маркетинг необхідно витрачати якомога більше коштів. При всій видимій"прогресивності" такого підходу, його слабість у нехтуванні способами оптимізації витрат. Більше того, з урахуванням досить значного часового інтервалу між здійсненням витратна маркетинг і досягненням результатів використання цьогометоду може занадто швидко привести фірму до важкопереборним фінансових ускладнень, і, як наслідок, до відходувід маркетингової концепції

68. Основні статті рекламного бюджету туристичного підприємства.

Основними статтями рекламного бюджету залежно від функціонального призначення є наступні:

адміністративні видатки - заробітна плата працівників рекламної служби, накладні видатки й ін.;

видатки на придбання рекламного простору (одна із самих великих статей) - закупівля місця на газетних полосах і сторінках журналів, ефірного часу на ТВ і радіо, площ на спеціальних стендах, місця під розклеювання листівок і розміщення різних рекламних носіїв на транспорті й т.д.;

матеріальні витрати на виробництво рекламоносіїв: відеороликів, плакатів, інших засобів друкованої реклами, носіїв зовнішньої реклами;

гонорари рекламним агентам;

інші рекламні витрати (наприклад, на закупівлю інформаційних баз, поштові видатки, транспорт).

Формування рекламного бюджету

На рекламний бюджет впливають такі фактори:

— обсяг, розмір і потенціал цільового ринку (сегмент);

— роль реклами в реалізації маркетингової стратегії. Різні маршрути і види туризму вимагають більшої чи меншої рекламної підтримки;

— тривалість життєвого циклу турпродукту. Наприклад, реклама кон-гресних, фестивальних турів має більш епізодичний характер і вимагає менших витрат порівняно з пізнавальним масовим туризмом;

— диверсифікованість турпродукту (реклама комплексних турів, додаткових послуг);

— обсяг продажу та планований прибуток;

— витрати конкурентів на рекламу;

— фінансові можливості.

Хоча розробка рекламного бюджету — справа суто суб'єктивна і якихось загальних формул не існує, опираючись на досвід, можна сформулювати загальні принципи планування рекламних асигнувань:

— визначення рекламних асигнувань у відсотковому відношенні до суми доходів (витрат) турфірми;

— визначення розмірів асигнувань із урахуванням мети і завдань маркетингу. В цьому разі бюджет розраховують за кошторисом планованих рекламних витрат;

— планування рекламних асигнувань за залишковим принципом чи "скільки може собі дозволити турфірма";

— приріст (у відсотках) до підсумків рекламних витрат попереднього року.

З метою залучення додаткових коштів для рекламної діяльності турфірми нерідко використовують спільну рекламу, кооперуючись з іншими турфірмами, готельними чи транспортними компаніями.

Розподіл рекламного бюджету. Для цілеспрямованого й ефективного використання рекламних асигнувань необхідно планувати їхній розподіл за основними статтями витрат, наприклад, за:

• — функціями рекламної роботи (оплата рекламоносіїв, виготовлення рекламних звернень, адміністративні витрати, резерв);

• — каналами просування і рекламоносіями;

• — напрямками і маршрутами турів, видами туризму;

• — періодами рекламних кампаній.