- •1. Місцеві фінанси як складова публічних фінансів, їх особливості.
- •2. Економічні та історичні передумови виникнення місцевих фінансів.
- •7. Роль місцевих фінансів у забезпеченні економічного розвитку та фінансування суспільних послуг.
- •3. Необхідність місцевих фінансів в умовах ринкових відносин.
- •4. Специфічні ознаки місцевих фінансів.
- •8. Проблеми становлення і розвитку місцевих фінансів в Україні.
- •5. Склад, призначення і функції місцевих фінансів.
- •9. Централізація і децентралізація фінансових відносин: огляд переваг і недоліків.
- •11. Засади організації місцевих фінансів.
- •6. Місцеві фінанси як фіскальний інструмент перерозподілу валового внутрішнього продукту.
- •10. Основні напрями зміцнення фінансової незалежності місцевого самоврядування в Україні.
- •14. Державне регулювання фінансової діяльності органів місцевого самоврядування.
- •22. Шляхи оптимізації структури місцевих бюджетів в Україні
- •15. Роль місцевих фінансових органів у системі виконавчої влади.
- •16. Місцеві бюджети як складова бюджетної системи держави.
- •Рівні та види місцевих бюджетів
- •27.Податкові та неподаткові методи формування доходів місцевих бюджетів.
- •26. Методи мобілізації грошових коштів до місцевих бюджетів.
- •18/ Принципи формування місцевих бюджетів України
- •19/ Роль місцевих бюджетів у соціальному та економічному розвиткові регіонів
- •28. Види податкових надходжень.
- •20/ Місцеві бюджети як організаційна форма мобілізації частини фінансових ресурсів у розпорядження місцевих органів самоврядування.
- •21/ Необхідність розподілу місцевих бюджетів на “поточний бюджет” і “бюджет розвитку”, джерела та порядок їх формування
- •23/ Роль та значення Бюджетного кодексу України
- •24/ Склад місцевих фінансових ресурсів. Баланс фінансових ресурсів і витрат
- •25. Особливості формування доходів місцевих бюджетів
- •31 Формування доходів місцевих бюджетів за рахунок місцевих податків та зборів.
- •29. Закріплені за місцевими бюджетами загальнодержавні податки і збори, їх склад і характеристика.
- •32Склад доходів місцевих бюджетів, що враховуються / не враховуються при визначенні обсягів міжбюджетних трансфертів.
- •33.Облігації місцевої позики.
- •34. Переваги і недоліки боргового фінансування місцевих потреб
- •35.Проблемні питання формування та використання власних коштів у бюджетних установах.
- •36. Склад та структура видатків місцевих бюджетів.
- •37. Критерії розмежування видів видатків між місцевими бюджетами
- •38. Необхідність фінансового планування на різних рівнях місцевих органів влади та управління, методи фінансового планування.
- •39Особливості складання фінансових планів.
- •40 . Роль місцевих фінансових органів у регіональному фінансовому плануванні.
- •42Порядок фінансування з поточного бюджету та бюджету розвитку.
- •43. Склад і характеристика видатків, які враховуються / не враховуються при визначенні обсягу міжбюджетних трансфертів.
- •46. Поєднання бюджетного фінансування з розвитком платних послуг населенню, виконання робіт за договорами з підприємствами, організаціями, установами на госпрозрахункових засадах.
- •44. Порядок планування та фінансування соціально-культурних установ.
- •47. Специфіка планування і фінансування капітальних укладень у сферу матеріального виробництва, житлового будівництва, будівництва об’єктів соціально-культурного призначення.
- •45. Розрахунки основних показників кошторисного фінансування, види кошторисів.
- •58Необхідність і спрямованість фінансового і бюджетного вирівнювання в Україні.
- •48. Фінансування видатків з бюджету столиці України м. Києва.
- •1. Державне управління:
- •3. Охорона здоров'я:
- •4. Соціальний захист та соціальне забезпечення:
- •64/ Роль і значення трансфертів в формуванні дохідної частини місцевих бюджетів: економічні і політичні аспекти.
- •49.Сутність міжбюджетних відносин в Україні.
- •50.Склад і структура взаємовідносин місцевих бюджетів з Державним бюджетом, їх особливості.
- •55.Використання, в процесі виконання бюджету, різних форм взаємодії між Державним і місцевими бюджетами.
- •51.Розподіл видатків відповідно до розподілу повноважень між державною владою і органами місцевого самоврядування.
- •52.Забезпечення місцевих бюджетів доходними джерелами для виконання власних та делегованих державою фінансових зобов’язань.
- •53.Перерозподіл через Державний бюджет фінансових ресурсів.
- •54.Формування умов для збільшення зацікавленості органів місцевого самоврядування в мобілізації додаткових доходів.
- •56.Взаємовідносини в бюджетній сфері між різними рівнями місцевих бюджетів, їх особливості.
- •1) Передача видатків на викон-ня власних повноважень між місц. Бюджетами
- •2) Передача видатків на виконання делегованих держю повноважень
- •67.Головні розпорядники бюджетних коштів: їх права і обов’язки.
- •57. Порядок використання інструментів бюджетного регулювання між різними рівнями місвих бюджетів.
- •70. Особливості затвердження та виконання місцевих бюджетів у разі несвоєчасного їх прийняття.
- •59 Існуючі суперечності в побудові системи взаємовідносин місцевих бюджетів х Державним бюджетом.
- •86.Надходження від операційної діяльності, надходження від фінансової діяльності. Позареалізаційні доходи.
- •72. Специфічні ознаки, фінансів підприємств місцевого господарства як підсистеми місцевих фінансів.
- •60.Шляхи вдосконалення міжбюдж відносин в Україні
- •74.Розвиток форм власності та їх вплив на організацію виробництва та формування фінансових відносин
- •62. Види міжбюджетних трансфертів
- •63/ Розрахунок показників місцевого бюджету та дотації загального вирівнювання.
- •73. Основні напрямки діяльності підприємств місцевого господарства та форми їх організації.
- •65.Компетенція місцевих органів влади в галузі фінансів, їх участь у бюджетному процесі.
- •75.Природні монополії в місцевому господарстві їх вплив на формування ринкових відносин.
- •66.Права й обов’язки органів місцевого самоврядування і місцевих органів виконавчої влади на етапах складання, розгляду, затвердження і виконання бюджету.
- •69.Порядок складання проектів місцевих бюджетів, їх взаємозв’язок з проектом Державного бюджету та планами економічного і соціального розвитку регіонів.
- •76. Доходи від реалізації продукції, робіт та послуг підприємств місцевого господарства.
- •77. Затрати на виробництво підприємств місцевого господарства та планування собівартості товарів, робіт та послуг.
- •78. Визначення прибутку підприємств місцевого господарства. Управління використанням прибутку.
- •79. Оборотні кошти підприємств місцевого господарства та методи визначення їх потреби.
- •80. Управління оборотними коштами підприємств місцевого господарства.
- •81.Показники фінансової стійкості і стабільності підприємств місцевого господарства.
- •82.Поняття банкрутства та його правове забезпечення. Основні напрями запобігання банкрутства.
- •89/Ціноутворення і тарифи у водопост і водовідвед.
- •83.Організація фінансів комунальних підприємств та специфіка їх прояву.
- •84.Характеристика технічного стану мереж і споруд, які експлуатуються підприємствами комунального господарства та їх фінансовий стан.
- •87.Доходи від здачі майна в оренду. Доходи від дооцінки виробничих запасів і готової продукції. Асигнування із бюджету.
- •91.Затрати на проведення робіт та послуг в комунальних підприємствах.
- •88.Особливості планування доходів від реалізації води та відведення стоків.
- •95.Поточне та оперативне фінансове планування на підприємствах комунального господарства.
- •92.Формування собівартості робіт та послуг підприємств водопровідно-каналізаційного господарства.
- •93.Прибуток та рентабельність комунальних підприємств.
- •94.Дотації з місцевого бюджету комунальним підприємствам та порядок їх розрахунку
- •102. Особливості планування витрат на капітальний ремонт житлового фонду.
- •96.Особливості розвитку фінансових відносин в житловому господарстві. Готовність житлового господарства України до роботи в ринкових умовах.
- •97. Існуючи форми підприємств житлового господарства та їх вплив на організацію фінансових відносин.
- •101. Фінансування робіт по технічному обслуговуванню житлових будинків, проведення поточного ремонту та вивезення сміття.
- •100. Витрати житлово-експлуатаційних організацій по утриманню житлового фонду їх динаміка та структура.
- •103. Тарифна політика держави та місцевих органів влади в сфері житлового господарства.
- •104.Тарифні ставки плати за користування житлом та механізм їх регулювання.
- •109.Підстави для формування і проведення самостійної фінансової політики місцевими органами влади.
- •105.Прибуток житлових організацій та управління його використання.
- •106.Дотації з місцевого бюджету на покриття збитків житлових підприємствам та порядок їх розрахунку
- •107.Фінансування цільових комплексних програм покращення благоустрою житла, розроблених місцевими радами.
- •108.Проблеми та основні напрямки вдосконалення організації фінансів житлово-комунального господарства.
- •110. Зв’язок фінансової політики на місцевому рівні з регіональною політикою держави.
- •115. Забезпечення соціального захисту в незалежності від економічних можливостей регіону.
- •111. Сутність державної регіональної політики, її зв`язок з адміністративно-територіальною реформою в державі.
- •112. Цілі, завдання та пріоритети фінансової політики на місцевому рівні та державної регіональної політики.
- •113. Необхідність зростання та зближення рівнів економічного і соціального розвитку регіонів України.
- •114. Запровадження єдиних загальнодержавних мінімальних соціальних стандартів.
- •116. Фінансово-економічні засади регіональної політики, розширення повноважень місцевих органів влади.
- •117. Розмежув та збалансув повноваж і відповідальності центр та місц органів влади у сфері надання послуг.
- •119.Державне сприяння розвитку депресивних регіонів. Законодавче закріплення статусу депресивного регіону.
- •120.Спрямованість державної підтримки депресивної території. Головні напрями державного сприяння економічному та соціальному розвитку регіонів.
- •121.Програма економічного та соціального розвитку регіону.
- •122.Показники, які розробляються в процесі складання програми економічного і соціального розвитку в регіоні.
- •123.Структура програми економічного і соціального розвитку в регіоні, послідовність її розробки.
- •124.Основіні напрями удосконалення територіальної організації влади і місцевого самоврядування: конституційний, законодавчий, адміністративно-правовий, фінансово-економічний.
- •125. Державне регулювання фінансової діяльності органів місцевої влади та управління.
- •126. Системи касового виконання бюджету: банківська, казначейська та змішана. Їх характеристика, переваги та недоліки.
- •127. Необхідність фінансового контролю на рівні місцевих органів влади та управління, методи та види фінансового контролю.
- •128. Внутрішній та зовнішній фінансовий контроль на місцевому рівні. Органи, які здійснюють фінансовий контроль.
- •129. Організація фінансового контролю на місцевому рівні.
- •130. Контроль фінансових органів за формуванням та використанням коштів місцевих бюджетів і власних коштів бюджетних установ. Характерист органов
- •131. Європейська хартія місцевого самоврядування про основні принципи організації місцевих фінансів.
- •132. Бюджетний федералізм як принцип побудови фінансів місцевого самоврядування в розвинутих країнах.
- •133. Форми та методи фінансового забезпечення місцевого самоврядування в зарубіжних країнах.
- •134. Види, принципи та інструменти взаємодії державного та місцевих бюджетів у зарубіжних країнах.
- •135. Порядок «вертикального» та «горизонтального» бюджетного вирівнювання.
- •136. Світовий досвід надання бюджетних трансфертів місцевим органам влади.
- •137. Можливість застосування світового досвіду організації місцевих фінансів в Україні, з урахуванням її історичних, економічних та демографічних особливостей.
136. Світовий досвід надання бюджетних трансфертів місцевим органам влади.
Важливим показником децентралізації бюдж. системи є частка трансфертів бюджету централ. рівня в бюджетах місц. самовряд-ня. За їх питомою вагою в доходах місц. бюджетів можна констатувати ступінь залежності від держ. бюджету. Питома вага бюджетних трансфертів у структурі надходжень місц. бюджетів в унітарних країнах є вищою, тоді як у федеративних – вона значно менша. Так, в Нідерландах, Італії, Ірландії, Канаді, Португалії трансферти складають від 62 до 80% поточ. доходів місц. бю-ів. Трансфертне фін-ня місц. бю-ів свідчить про інтенсивний перерозподіл нац. доходу з метою усунення диспропорцій в розвитку регіонів. Головним питанням, що стоїть перед місц. органами у країнах, що викор-ть даний спосіб бюдж. регулювання, є підвищення ефективності перерозподілу коштів, а також зниження фін. залежності місц. самовряд-ня від центру й посилення його податкової автономії.
Світова практика виділяє наступні методи розподілу бюдж. трансфертів:
1) пропорційно фін. зусиллям (доходам) місц. колективу;
2) за допомогою багатофакторної формули;
3) у вигляді компенсації фактичних видатків місц. колективів;
4) як частина річн. бюджету місц. колективу.
Для розподілу бюдж. дотацій найчастіше застосовуються 2ий і 4ий методи; для зв’язаних бюдж. трансфертів – 1ий та 3ій. При розподілі дотацій більшість країн надає перевагу формульному підходу, оскільки він дає змогу об’єктивніше оцінити потребу місц. бюджетів у централізованій підтримці. Однак, сама по собі формула не вирішує проблем, оскільки дуже важливим є набір критеріїв, що враховується у ній.
Серед бюдж. трансфертів у західноєвроп. країнах найбільш поширеними є наступні види: в Нім – додаткові дотації, цільові трансферти на інвест. цілі, дотації на виконання спільних завдань; у Фр. – заг. дотації на фін-ня бюдж. видатків, дотації на компенсацію податкових пільг, спец. субвенції; у Швеції – незв’язані субсидії, цільові дотації; в Польщі – заг. субвенції, цільові дотації; в Латвії – бюджетні субсидії, субсидії з фонду вирівнювання, цільові трансферти; в Литві – бюдж. дотації, спец. субсидії. При цьому, джерелами фондів бюдж. трансфертів є: окремі податки або їх частина (напр., в Нім. – 2% обсягу надходжень ПДВ; в Латвії – частина поступлень прибуткового податку; у Фр. – щорічно індексована частка ПДВ); бюдж. асигнування (Фр., Швеція, Польща, Латвія, Литва), а також ін. джерела, залежно від видів трансфертних платежів.
Ступінь свободи місц. органів у використанні трансфертів визнач-ся співвідношенням між зв’язаними бюдж. трансфертами, які повинні витрачатися виключно на конкретно визначені цілі (субвенції та субсидії), і незв’язаними (дотації). Чим істотнішою є частка бюдж. дотацій у заг. обсязі трансфертів, тим більшу свободу мають місц. колективи. У країнах із стабільною ек-ою й розвинутими традиціями самовряд-ня саме бюдж. дотації відіграють головну роль (Нім., Фр., Швеція). Натомість у постсоціаліст. країнах широко викор-ся зв’язані міжбюдж. трансферти (Польща, Латвія).
В багатьох зар. країнах бюдж. дотації застосся як основний інструмент фін. вирівнювання. Найбільшого поширення вони набули у Нім. та Швеції. Загалом же, ефективність функціонування системи бюдж. трансфертів в зар. країнах пов’язана із ступенем досконалості нормативно-правової бази. Серед країн зі сформованою нормативної базою, яка переглядається дуже рідко, можна відзначити, насамперед, Фр. та Швецію. У країнах, що переживають період становлення нових засад місц. самовряд-ня, законод-во відрізняється більшою різноманітністю, яка не позбавляє їх необхідності по декілька разів переглядати одні й ті ж самі законодавчі акти.
На місц. рівні субсидії складають істотну частину фін. системи, зокрема у фінансуванні капіталовкладень в інфраструктуру. Вони є особливою формою зв’язку (фін. та ек.) між окремими ланками бюдж. системи і визначають напрями фін. ді-ті місц. органів. Частка субсидій у доходах місц. бюджетів коливається від 23% (в США) до 40% (в Японії).
В окремих зар. країнах (Австрії, Бельгії, Данії, Фр., Нім., Ірландії, Італії та Нідерландах) субсидії поділяють на дві основні групи:
1) субсидії на підтримку бази оподаткування (мають заг. призначення і можуть викор-ся як доповнення до місц. надходжень);
2) спец. субсидії та дотації (спрям-ся у сферу дорожньої інфраструктури, житл. буд-тва та санітарних служб).
Характеризуючи зар. досвід субсидування необхідно звернути увагу ще на 2 особливості: 1)для здійснення деяких капітальних витрат (на лікарні, громадський транспорт, станції очищення стічних вод) створ-ся спец. фонди, що фін-ся за рах. внесків органів усіх рівнів влади, і через які здійснюється розподіл спеціальних субсидій; 2)регіонал. уряди, як правило, не лише виділяють субсидії, але й фін-ть проекти органів місц.о самовряд-ня.