109.Підстави для формування і проведення самостійної фінансової політики місцевими органами влади.

Фінансова політика — це визначення цілей, завдань, на вирішення яких спрямовується процес формування, розподілу та перерозподілу фінансових ресурсів. 

Фінансова політика, яку проводять місцеві органи самоврядування, має враховувати потребу в коштах для розвитку регіону, його реальні економічні і фінансові можливості, а також завдання, що стоять перед регіоном.

Важливо зазначити, що фінансова політика держави і місцевих органів самоврядування реалізується через фінансовий механізм, який пронизує всі рівні місцевого самоврядування — від сільських до обласних рад, і держадміністрацій. Він являє собою сукупність методів і форм, інструментів і важелів впливу на економічний і соціальний розвиток регіонів у процесі розподільних і перерозподільних фінансових відносин.

Особливістю дії фінансового механізму на рівні місцевого самоврядування є те, що він пов’язаний з формуванням та використанням цільових централізованих та децентралізованих фондів грошових коштів і дає змогу місцевим органам самоврядування на практиці реалізувати стратегію та тактику фінансової політики.

Функціонування фінансового механізму забезпечується через певні організаційні структури, а саме: фінансове планування, управління фінансами, фінансовий контроль і правову регламентацію фінансової діяльності.

Підстави - Місцеве самоврядування у будь-якій країні неможливе за відсутності хоч би однієї з умов: законодавчого забезпечення компетенції органів місцевого самоврядування; належної кількості фінансових ресурсів, необхідних для виконання своїх функцій місцевим самоврядуванням; державної політики підтримки місцевого самоврядування через перерозподіл фінансових ресурсів. Кожний орган місцевого самоврядування бере участь у здійсненні державних повноважень у межах і формах, визначених Конституцією та Законом України "Про місцеве самоврядування в Україні".

105.Прибуток житлових організацій та управління його використання.

Прибуток житлово-комунальних підприємств зазвичай визначається при складанні розрахунків до проектів місцевих бюджетів як різниця між сумою валових доходів, які містять у собі суму отриманої дотації з місцевого бюджету, і видатками. При плануванні прибутку застосовують метод прямого обчислення.

У житловому господарстві визначаються доходи за всіма джерелами надходжень:

• квартирна плата;

• орендна плата за нежитлові приміщення;

• цільові збори за комунальні послуги;

• внески орендаторів на покриття експлуатаційних витрат з утри­мання та обслуговування житлового фонду;

• кошти, які одержують від електроенергетичних підприємств на від­шкодування витрат з обслуговування внутрішньобудинкових мереж електропостачання;

— інші доходи.

До інших доходів підприємств житлового господарства належать:

• орендна плата за житлові приміщення;

• виручка від реалізації майна, макулатури і металобрухту;

• доходи від надання різноманітних послуг населенню і стороннім орга­нізаціям (утримання будинків і прилеглих територій, які перебувають у власності житлово-будівельних кооперативів та належать приватним власникам, ремонт квартир на замовлення населення та ін.);

• вартість оприбуткованих матеріалів від демонтажу нежитлових бу­дівель, які використовуються при поточному ремонті;

• пеня за прострочку квартирної й орендної плати та різні неустойки;

• дотації з місцевих бюджетів та отримані субсидії тощо.

До витрат, належать:

• витрати на оплату праці і нарахування на неї;

• витрати на матеріали і запасні частини для ремонту;

• витрати на транспортні послуги;

• витрати на спецодяг;

• витрати на інструмент і швидкозношувані предмети;

• витрати на заходи з охорони праці, техніки безпеки та санітарно-гігієнічні потреби;

податки, збори та обов'язкові платежі до бюджету й цільових фон­дів.

Балансовий прибуток, отриманий підприємствами житлово-ко­му­нального господарства, розподіляється підпорядковуючись загальним правилам розподілу прибутку, який діє в країні. Насамперед частина його у формі податку спрямовується на формування фінансових ресурсів держави, після чого підприємства повинні сплатити штрафи за порушення вимог суб’єктів господа­рю­вання, частина прибутку може бути вилучена місцевими органами самоврядування для перерозподілу між іншими підприємствами комунальної форми власності.

Чистий прибуток підприємств житлово-комунального господарства, як правило, спрямовується на розвиток виробництва, задоволення соціальних потреб та матеріальних запасів готової продукції і незавершеного виробництва.