9. Централізація і децентралізація фінансових відносин: огляд переваг і недоліків.

Децентралізація передбачає зосередження фін ресурсів на рівні органів місц самовряд для фінансування ними делегованих повноважень.

Девлюція – проміжна ланка між централізацією та де-, характерна для перехідного періоду, коли органи місц самовряд фін-ють та відповідають за надання певних держ послуг у межах наявного фінансування з б-ту. Як правило це стосується задоволення соц Потреб.

В Конституції законодавчо закріплено спрямування до бюдж децентралізації. Проте на практиці впродовж 2003-2009 років коефіцієнт централізації доходів бюджету (відсоткове відношення доходів центрального бюджету та доходів зведеного) знаходиться на рівні 70-80%, у 2009 – 78% (МінФін), коеф централізації за видатками 2009 – 78,9%

Переваги централізованої системи:

• Економія на масштабі – для деяких благ збільшення кількості споживачів веде до зменшення витрат виробництва в розрахунку на одного споживача(оборона, спеціалізована мед допомога)

• Можливість швидко акумулювати значні суми

• Економія на контролі (?)

• Регулювання зовнішніх ефектів – при забезпеченні благами на місцевому рівні не беруться до уваги так звані екстерналії – зовнішні ефекти, як позитивні так і негативні, що можливо забезпечити при центр. системі

• Стандартизація якості надання послуг

Переваги децентралізованої системи:

• Чим менша терит одиниця, тим більшою мірою уніфікованими є потреби в тих чи інших послугах

• Інформацію про місцеві потреби простіше збирати і аналізувати на місцевому рівні

• Стимулювання міжрегіональної конкуренції – у разі незадоволення ек та соц. умовами жжителі даної терит можуть змінити регіон діяльності. Міграція населення може створити стимули для більш ефективної політики

• Можливість регіональних та місцевих рад обирати власну політику допомагає віднайти оптимальні методики для конретного регіону.

11. Засади організації місцевих фінансів.

Місцеві фінанси як економічна категорія — система економічних відносин, пов'язаних з формуванням, розподілом і використанням фінансових ресурсів, необхідних органам місцевого самоврядування для виконання покладених на них завдань. Таким чином, у запропонованому визначенні можна виділити такі характерні особливості:

1) зв'язок із більш загальною і вихідною категорією — фінансами, яка, як зазначалося у попередніх розділах, є системою економічних відносин, пов' язаних з розподілом і перерозподілом вартості валового внутрішнього продукту;

2) у процесі здійснення цих відносин відбуваються формування, розподіл і використання централізованих фінансових ресурсів, які головним чином функціонують у фондовій формі;

3) цільова підпорядкованість цієї системи відносин — це забезпечення органів місцевого самоврядування фінансовими ресурсами, необхідними для виконання покладених на них функцій і завдань.

6. Місцеві фінанси як фіскальний інструмент перерозподілу валового внутрішнього продукту.

Місцеві фінанси –це економічні відносини сприводу розподілу та перерозподілу частини ВВП (іноді НБ) вироб. Як на рівні держави так і на місцевому рівні, і призначеного для фін. Забезпечення соц.-культур потреб населення відповідної адміністрат –територ одиниці.

Зрозуміло, що регіони, області, адміністративно територ одиниці в країни розвиваються нерівномірно, адже це залежить від їх як продуктивних так і виробничих можливостей, наявності ресурсів, засобів виробництва, інвестицій. Таким чином присутній певний дисбаланс у розвитку їх можливостей, а значить і у забезпеченні фінансування послуг, адже фактично такі місцеві бюджети залежать від асигнувань з боку держ. бюджету, а регіони в свою чергу є повністю дотаційними.

Вертикальний дисбаланс — це ситуація, що виникає, коли навіть у найзаможнішому місцевому бюджеті країни розмір видаткових потреб на душу населення перевищує середньодушовий показник доходів. Горизонтальний дисбаланс виникає там, де існує значна різниця в доходній спроможності місцевих органів влади внаслідок відмінностей у обсягах податкових баз місцевих бюджетів.

Місцеві бюджети - основна складова місцевих фінансів. Дохідною базою для місцевих бюджетів є як частина загальнодержавних податків (які в певній частині % знач закріплюються за місцевими бюджетами – регулюючі податки, або частково закріплені за місцевими бюджетами.) так і місцеві податки і збори. Загалом відповідно до бюджетної класифікації податкова база включає 4 групи доходів: податкові надходження (55%), неподаткові надходження(10%), доходи від операц з капіталом (=>0%), офіційні трансферти (35%). Основною особливістю місцевих податків та зборів є те, що їх доцільність впровадження вирішує місцева влада, може надавати пільги по сплаті місцевих податків та зборів, що також дає можливість самостійно оцінювати ситуацію закріплених за даним місцевим бюджетом платників податків, задля усунення через мірного податкового тиску. На сьогодні Податковим Кодексом виділяється 2 місцевих податки: 1) на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки,2) єдиний податок; та 3 збори: 1) збір за впровадження деяких видів підприєм діяльності, 2)збір за паркування транспортних засобів 3)туристичний збір. Зарахування місцевих податків та зборів до відповідних бюджетів здійснюється відповідно до Бюджетного Кодексу. Таким чином місцеві фінанси як фіскальний інструмент виражаються саме через оподаткування, що здійснюється на рівні місцевих бюджетів за рахунок місцевих податків та зборів, та за рахунок відповідних закріплених за місцевими бюджетами у певній частині загальнодержавними податками До доходів бюджетів міст республіканського (в Автономній Республіці Крим) та обласного значення зараховується 75 % від загального обсягу податку з доходів фізичних осіб, 100% до доходів міст Києва та Севастополя, До доходів бюджетів міст районного значення, сіл, селищ чи їх об'єднань зараховується 25 відсотків від загального обсягу податку з доходів фізичних осіб, а ткож 100 відсотків плати за землю - для бюджетів міст Києва та Севастополя; 75 відсотків плати за землю - для бюджетів міст республіканського Автономної Республіки Крим та міст обласного значення; 60 відсотків плати за землю - для бюджетів сіл, селищ, міст районного значення та їх об'єднань.