75.Природні монополії в місцевому господарстві їх вплив на формування ринкових відносин.

Перш за все необхідно визначити поняття природної монополії.природна монополія — стан товарного ринку, при якому задоволення попиту на цьому ринку є більш ефективним за умови відсутності конкуренції внаслідок технологічних особливостей виробництва (у зв’язку з істотним зменшенням витрат виробництва на одиницю товару в міру збільшення обсягів виробництва), а товари (послуги), що виробляються суб’єктами природних монополій, не можуть бути замінені у споживанні іншими товарами (послугами), у зв’язку з чим попит на цьому товарному ринку менше залежить від зміни цін на ці товари (послуги), ніж попит на інші товари (послуги)”.

Сьогодні в Україні суб’єкти природних монополій діють в таких сферах місцевого господарства:

• газопостачання    • транспортування інших речовин трубопровідним транспортом;    • передачі та розподілу електричної енергії;    • користування залізничними коліями, диспетчерськими службами, вокзалами та іншими об’єктами інфраструктури, що забезпечують рух залізничного транспорту загального користування    • зв’язку загального користування;    • централізованого водопостачання та водовідведення;    • централізованого постачання теплової енергії;

Важливим напрямом сучасної економічної політики в Україні є розвиток та захист конкуренції. Але за умов існування сфер економіки, в яких конкуренція з об’єктивних причин (технологічні особливості виробництва, характер попиту та пропозиції) неможлива, виникають та існують монопольні утворення. Такі суб’єкти панують на ринках централізованого постачання теплової енергії, централізованого водопостачання, зв’язку та інших і належать до сфери природних йонополій. Завдяки монопольному становищу, якому не загрожує конкуренція у найближчій перспективі, такі суб’єкти природних монополій не схильні до збільшення обсягу своїх послуг, підвищення якості та продуктивності праці, запровадження інновацій. При цьому зростання попиту на послуги суб’єктів природних монополій спричиняє, як правило, зростання цін.Отже, можна зробити висновок, що існування природних монополій в місцевому господарстві має негативні наслідки для ринкових відносин.

66.Права й обов’язки органів місцевого самоврядування і місцевих органів виконавчої влади на етапах складання, розгляду, затвердження і виконання бюджету.

Особливості формув-ня доходів місц. бюджетів полягають у розмежуванні кола повноважень між центр.та місц. органами влади. Згідно з чинним закон-вом сфери діяльності та завдання органів місц. самоврядув-ння поділяються на власні та делеговані повноваження. З метою виконання власних завдань органи місцевого самоврядув-ня в межах своєї компетенції самостійно визначають min обсяг фін. ресурсів. комун. господ-тва, установ та закладів освіти, ох.здоров'я, соц-го забезпечення, науки і культури, спорту, ох. навк. природн. середовища тощо.

Місц. органи самоврядув-ня можуть визначати у встановленому порядку в межах додатково вишуканих протягом року коштів додаткові пільги на допомогу громадянам, які потребують соц-го захисту.

Обласні та районні органи самоврядув-ня мають право розподіляти бюдж. кошти між територ. громадами, визначати розміри дотацій, субвенцій бюджетам нижчою територ. рівня та їх цільове викор-ня, утворювати у складі свого бюджету резервні та інші цільові фонди, передбачені законод-вом.

Органи місц. самоврядув-ня мають право залучати до своїх бюджетів кошти інших бюджетів та підпр-ств на договірних засадах для реалізації спільних соц-ек. та культурних програм.

Слід зазначити, що свої права на складання і виконання місц. бюджетів обласні та районні ради делегують відповідним держ. адміністраціям. Доходи, додатково одержані в процесі виконання місц. бюджетів, вилученню не підлягають. Органи місц. самоврядув-ня мають право встановлювати місц. податки і збори, які зараховуються до відповідних місц. бюджетів.

Організація бюдж.процесу починається з інструктивного листа про особливості складання розрахунків до проекті бюджетів на наступний рік, який надходить з Мініст-ва фінансів Укр. до Ради міністрів АР Крим. місц. держ. адміністрацій та виконавчих органів відповідних рад, при цьому останні зобов'язані надавати необхідну інф-цію Міністерству фінансів Укр для проведення розрахунків обсягів міжбюдж. трансфертів та інших показників, а Верх Раді Укр для перевірки достовірності цих розрахунків.

Фін. органи розробляють і доводять до головних розпорядників бюдж. коштів інструкції з підготовки бюдж. запитів, а останні організують розроблення бюдж. запитів для подання місц. фін. органам у порядку та в терміни, установлені цими органами. Головні розпорядники бюдж. коштів несуть відповід-сть за своєчасність, достовірність та зміст поданих запитів, у яких має бути вся інф-ція, необхідна для аналізу показників проекту місц. бюджету, згідно з вимогами місц. фін. органів.

Місц. фін. органи на будь-якому етапі складання і розгляду проектів місц. бюджетів проводять аналіз бюдж. запиту, поданого головним розпорядником бюдж.коштів, з погляду його відповідності меті, пріоритетності, а також дієвості та ефективн-ті викор-ня бюдж. коштів. На підставі аналізу керівник місц. фін. органу приймає рішення про включення бюдж. запиту до пропозиції проекту місц. бюджету перед поданням його на розгляд держ. адміністраціям та виконавчим органам відповідних рад.

У тижневий термін після ухвалення проекту Закону про Держ. бюджет Укр. в 2-му читанні КМУ доводить місц. держ. адміністраціям відповідних рад прийняті Верх. Радою Укр. положення та показники міжбюдж. відносин (обсяги бюдж. трансфертів для відповідних бюджетів і текстові статті, що визначають особливості міжбюдж. відносин на наступний бюдж. період), на підставі яких місцеві держадміністрації готують проекти рішень про відповідні місц.бюджети.