Міністерство освіти і науки України
Київський Національний економічний університет ім. В.Гетьмана
Юридичний факультет
Кафедра міжнародного та європейського права
Індивідуальна робота
з дисципліни "Міжнародне економічне право"
На тему: "Організація країн-експортерів нафти (ОПЕК): координація
Та уніфікація нафтової політики" - Варіант 20
Підготував:
студент групи МЕ-401
Пшеничний Владислав Олегович
Перевірила:
доц. Шереметьєва О.Ю.
Київ - 2015
План
Вступ
1. Організація країн-експортерів нафти (ОПЕК) основні дані, склад
2. Цілі, завдання, механізм регулювання, ОПЕК
3. Організаційна структура ОПЕК
4. Політика ОПЕК: від історії до сучасності
Висновок
Використана література
Додаток
Вступ
Міждержавні організації країн – виробників і експортерів сировини складаються тільки з виробників та експортерів і не включають нетто-споживачів сировини. Вони представлені об'єднаннями країн, що розвиваються (за незначними винятками). Утворення організацій цього типу стало спробою протистояти диктату споживачів, якими є переважно високорозвинені країни. В значній мірі цієї мети вдалося досягти. Сьогодні частка товарних асоціацій в поставках на світовий ринок сировини й продовольства сягає 55%, а по деяких товарах – навіть 80-90%. Так, організація ОПЕК постачає 80% нафти від всього обсягу відповідного ринку. Міжнародні організації експортерів сировини нараховують майже три десятки. Найбільш відомою й впливовою є Організація країн-експортерів нафти (ОПЕК),саме її, та її політику ми й розглянемо цій роботі докладніше.
ОПЕК чи Організація країн-експортерів нафти (OPEC, англ. The Organization of the Petroleum Exporting Countries) —картель, створений нафтовидобувними державами для стабілізації цін нанафту. Членами даної організації є країни, чия економіка залежить від доходів відекспортунафти.
1. Організація країн-експортерів нафти (опек) основні дані, склад.
Організація країн-експортерів нафти – ОПЕК (Organization of the Petroleum Exporting Countries – OPEC) створена в I960 p. на конференції в Багдаді. Як міжнародна економічна організація зареєстрований в ООН 6 вересня 1962р Її Статут, затверджений в 1961р, потім неодноразово переглядався. Згідно Статті 7 Статуту, повноправними членами можуть бути тільки члени-засновники й ті країни, чиї заявки на прийняття були схваленні Конференцією. Будь-яка країна, експортуючи сиру нафту в значній кількості та маюча інтереси, що співпадають з інтересами країн-членів, може стати повноправним членом при умові, що її прийняття буде схвалено більшістю в ¾ голосів, включаючи голоси всіх засновників. Статус асоціативного члена не може бути наданим жодній країні, що не має інтересів і цілей, схожих в своїй основі з інтересами держав-членів. В складі ОПЕК – 11 членів. Членами-засновниками ОПЕК є 6 країн Венесуела, Іран, Ірак, Кувейт, Саудівська Аравія. Згодом до організації приєдналися Катар(1961р), Лівія(1962р), Алжир(1969р), Габон(1975р вийшов зі складу ОПЕК у 1996р), Індонезія(1962р), Нігерія(1971р), Об'єднані Арабські Емірати(1967р), Еквадор(1973 вийшов зі складу ОПЕК в 1992р). Здатність ОПЕК контролювати ціни на нафту дещо знизилася у зв'язку з відкриттям та розвитком великих запасів нафти на Алясці, в Північному морі, Канаді, Мексиканській затоці, Росії та модернізації ринків. Станом на листопад 2010 року, на членів ОПЕК припадає 79% світових запасів нафти і 44% видобутку, що дає їм значний контроль над світовим ринком. Наступна за величиною група виробників, що входять до ОЕСРіпострадянські державивидобувають лише 23,8% та 14,8% відповідно від загального обсягу видобутку нафти у світі. Однак, уже в 2003 році, побоювання, що ОПЕК мало можливостей збільшення видобування, викликало припущення, що їх вплив на ціну нафти почне скорочуватися. Штаб-квартира ОПЕК, де проводяться регулярні зустрічі між міністрами нафти її країн-членів, з 1965 року знаходиться у Відні
Двічі на рік (не враховуючи позачергових подій). Проходять конференції ОПЕК, на яких кожну країну представляє міністр, що відповідає за видобуток нафти. Поза офіційними конференціями, міністри проводять також неофіційні зустрічі. Головним об‘єктом переговорів є регулювання об‘ємів видобутку нафти. Основні рішення приймаються по правилу єдино гласної згоди ( діє право вето, відсутнє право утримання). Роль президента ОПЕК, очолювати організаційну роботу по проведенню конференцій та представляти ОПЕК на різноманітних міжнародних форумах, виконує один з міністрів країн-учасниць. Країни члени ОПЕК контролюють близько 2/3 світових запасів нафти. На їхню частку припадає 40% від всесвітнього видобутку або половина світового експорту нафти. Ця домінуюча позиція дозволяє їм сильно впливати на розвиток не лише світового ринка нафти, а на світову економіку в цілому.
Метою ОПЕК є координація діяльності й вироблення загальної політики відносно видобутку нафти серед країн учасників організації, з метою підтримки стабільних цін на нафту, забезпечення стабільних поставок нафти споживачам, одержання віддачі від інвестицій у нафтову галузь.