2. Цілі, завдання, механізм регулювання опек
Головна мета ОПЕК – стабілізація світових цін на нафту на рівні, який забезпечує інтереси країн-членів.
Основними цілями ОПЕК, які були ухвалені на першій конференції і записані згодом у Статут ОПЕК, є:
Координація та уніфікація нафтової політики країн-членів;
Визначення найбільш ефективних колективних та індивідуальних засобів захисту інтересів країн-членів;
забезпечення стійких прибутків;
забезпечення ефективного, регулярного та рентабельного постачання нафти країнам-споживачам;
забезпечення отримання справедливих доходів інвесторами від капіталовкладень в нафтову промисловість;
забезпечення охорони довкілля;
співробітництво з країнами – не членами ОПЕК з метою реалізації ініціатив з стабілізації світового ринку нафти;
З 1991 року ОПЕК приймає участь в координаційних зустрічах з іншими організаціями – Організацією незалежних експортерів нафти (ИПЕК), Європейським Союзом(ЄС), Міжнародним енергетичним агентством, - що проводяться за для обміну інформацією в галузі енергетики, промислового співробітництва, екологічних проблем, використання ринкових механізмів та розвитку світового ринку нафти.
Головним механізмом регулювання нафтового ринку ОПЕК вважає визначення загального граничного обсягу видобутку нафти й розподіл квот в його межах між країнами-членами, обмеження прибутків нафтових монополій і підвищення частки своїх доходів. Якщо ціни стоять занадто високо, обсяг видобутку й продажу розширюється; коли ціни падають, приймаються колективні заходи до скорочення видобутку. Ця процедура непроста, вона ускладнюється економічними й політичними моментами. Кожна країна хоче мати більшу квоту (зараз найбільша квота у Саудівської Аравії); до того ж, визначення компромісного рішення ускладнюється політичними суперечками (між Іраком і Іраном, Іраком і ОАЕ).
3. Організаційна структура опек
Рішення ОПЕК реалізуються за допомогою спеціального апарату і структури. її структура була визначена Статутом, прийнятим на II конференції ОПЕК в 1961 році, і складається з таких органів, як:
Конференція.
Рада керуючих.
Секретаріат.
Економічна комісія ОПЕК.
Конференція – вищий орган ОПЕК. Вона складається з делегацій, що представляють країни-члени, очолені міністрами нафтової, видобувної промисловості чи енергетики. Засідання Конференції зазвичай відбуваються двічі на рік в штаб-квартирі ОПЕК. Конференція визначає основні напрямки політики організації, шляхи і рішення їх практичного застосування, приймає рішення по рапортам та рекомендаціям, що представляє Рада керуючих, а також по бюджету, затверджує обсяги видобутку нафти, переглядає квоти, обирає президента Конференції. Рішення приймаються одностайним голосуванням. Допоміжними органами, на які спирається конференція, є ряд комітетів. Генеральний секретар ОПЕК головує на конференції, яка, як правило, привертає увагу не тільки преси, але і провідних діячів на світовому ринку нафти. Всі рішення і резолюції Конференції приймаються одноголосно, кожна країна має один голос. Рішення ОПЕК мають обов'язковий характер після їх ратифікації відповідними органами країн-членів.
Рада керуючих - виконавчий орган, який виконує рішення конференції, готує річний бюджет, затверджує доповіді Генерального секретаря, визначає порядок денний конференції, призначає заступника Генерального секретаря, затверджує пропонованих секретаріатом керівників департаментів.
Секретаріат підпорядкований Раді керуючих. На чолі його стоїть генеральний секретар, який є вищою посадовою особою ОПЕК. До структури Секретаріату входить дослідний відділ, що складається з трьох департаментів – енергетичних досліджень, економіки й фінансів, банку даних, крім того в його структурі є департамент інформації, Агентство новин ОПЕК(ОПЕКНА); економічна комісія ОПЕК, що займається питаннями стабілізації світового ринку нафти та спостереженням за вимірюваннями в світовій енергетиці та представляючи інформацію безпосередньо Конференції.
Економічна комісія розробляє заходи для забезпечення стабільності нафтових ринків на справедливих умовах для того, щоб нафта зберегла і в майбутньому функцію найважливішого глобального енергоносія. Комісія збирається двічі на рік і складається із заступника Генерального секретаря, представників держав-членів і координатора, який є одночасно керівником департаменту досліджень. Крім цього, ст. 35 і 36 Статуту передбачають проведення консультативних зустрічей і створення допоміжних органів для вирішення важливих проблем. 6 грудня 1962 року, згідно зі ст. 102 Статуту ООН, ОПЕК була зареєстрована в Секретаріаті ООН як повноправна міжурядова організація. В 1965 році ОПЕК встановила офіційні відносини з Економічною і Соціальною Радою (ЕКОСОР), стала учасницею Конференції ООН з торгівлі та розвитку.
Для підтримки країн, що розвиваються, ОПЕК утворила Фонд міжнародного розвитку ОПЕК (1976 p.) – багатосторонній фінансовий інститут, закликаний сприяти співробітництву між країнами-членами ОПЕК та іншими країнами, що розвиваються. Фонд надає цим країнам пільгові позики для здійснення проектів розвитку, програм і регулювання платіжного балансу. Ресурси Фонду складаються з добровільних внесків держав-членів ОПЕК, а також з прибутків, одержаних від інвестиційних і кредитних операцій. Допомогою Фонду можуть користуватися міжнародні інститути, чия діяльність приносить користь країнам, що розвиваються.
Членами Фонду є ті ж самі держави, що й в ОПЕК, але управління Фондом й ОПЕК роздільне, оскільки їх основні функції неоднакові: ОПЕК займається регулюванням нафтових ринків, а Фонд надає допомогу країнам, що розвиваються. Допомогу Фонду може отримати будь-яка країна цієї групи, за виключенням самих членів ОПЕК. Позики можуть надаватись також міжнародним інститутам, які сприяють країнам, що розвиваються. Цілями Фонду є проведення фінансового співробітництва між країнами-членами ОПЕК та іншими країнами, що розвиваються шляхом надання льготних позичок для фінансування платіжних балансів, для здійснення програм та проектів розвитку, фінансування діяльності по наданню технічної допомоги. Фонд ОПЕК є донором та кредитором ряду інших міжнародних організацій, наприклад агентств розвитку країн – учасниць ОПЕК (Кувейтського фонду, Арабського фонду економічного та соціального зростання).
ОПЕК намагається встановити ділові стосунки з іншими організаціями – з системою ООН, з Європейським Союзом. Проте між ОПЕК і розвинутими країнами, що є найбільшими імпортерами нафти, напруга не зникає: їх інтереси діаметрально протилежні.