119.Державне сприяння розвитку депресивних регіонів. Законодавче закріплення статусу депресивного регіону.

Загальні засади даного питання закріплені в ЗУ «Про стимулювання розвитку регіонів» від 20.12.2005 та зі змінами, внесеними 25.06.2009.

Депресивна територія — це регіон чи його частина (район, місто обласного значення або кілька районів, міст обласного зна­чення), рівень розвитку яких за показниками, визначеними в за­конодавстві, є найнижчим серед територій відповідного типу.

Депресивним може бути визнано:

1) регіон, в якому протягом останніх п'яти років середній показник обсягу валового регіонального продукту (до 2004 року - обсягу валової доданої вартості) на одну особу є найнижчим;

2) промисловий район, в якому протягом останніх трьох років рівень зареєстрованого безробіття та частка зайнятих у промисловості є значно вищими, а обсяг реалізованої промислової продукції (робіт, послуг) на одну особу та рівень середньомісячної заробітної плати є значно нижчими за відповідні середні показники розвитку територій цієї групи;

3) сільський район, в якому протягом останніх трьох років щільність сільського населення, коефіцієнт природного

приросту населення, рівень середньомісячної заробітної плати та обсяг реалізованої сільськогосподарської продукції (робіт, послуг) на одну особу є значно нижчими, а частка зайнятих у сільському господарстві є значно вищою за відповідні середні показники розвитку територій цієї групи; 4) місто обласного, республіканського в Автономній Республіці Крим значення, в якому протягом останніх трьох років рівень зареєстрованого, зокрема довготривалого, безробіття є значно вищим, а рівень середньомісячної заробітної плати є значно нижчим за відповідні середні показники розвитку територій цієї групи.

З метою стимулювання розвитку депресивних територій у їхмежах можуть здійснюватись такі заходи:

-цільове спрямування державних капітальних вкладень у розвиток виробничої, комунікаційної та соціальної інфраструктури;

- надання державної підтримки, у тому числі фінансової, малим підприємствам, сприяння формуванню об'єктів інфраструктури розвитку підприємництва, таких як бізнес-центри, бізнес-інкубатори, інноваційні та консалтингові центри, венчурні фонди тощо;

- спрямування міжнародної технічної допомоги на розв'язання актуальних соціально-економічних та екологічних проблем, а також здійснення інших найважливіших заходів; -сприяння зайнятості населення, забезпечення цільового фінансування програм перекваліфікації та професійного розвитку трудових ресурсів, стимулювання трудової міграції, удосконалення соціальної сфери, зокрема житлового удівництва, охорони здоров'я та охорони довкілля; -надання іншої державної підтримки розвитку таких територій.

120.Спрямованість державної підтримки депресивної території. Головні напрями державного сприяння економічному та соціальному розвитку регіонів.

Загальні засади даного питання закріплені в ЗУ «Про стимулювання розвитку регіонів» від 20.12.2005 та зі змінами, внесеними 25.06.2009.

Депресивна територія — це регіон чи його частина (район, місто обласного значення або кілька районів, міст обласного зна­чення), рівень розвитку яких за показниками, визначеними в за­конодавстві, є найнижчим серед територій відповідного типу.

З метою стимулювання розвитку депресивних територій у їхмежах можуть здійснюватись такі заходи (спрямованість):

-цільове спрямування державних капітальних вкладень у розвиток виробничої, комунікаційної та соціальної інфраструктури;

- надання державної підтримки, у тому числі фінансової, малим підприємствам, сприяння формуванню об'єктів інфраструктури розвитку підприємництва, таких як бізнес-центри, бізнес-інкубатори, інноваційні та консалтингові центри, венчурні фонди тощо;

- спрямування міжнародної технічної допомоги на розв'язання актуальних соціально-економічних та екологічних проблем, а також здійснення інших найважливіших заходів; -сприяння зайнятості населення, забезпечення цільового фінансування програм перекваліфікації та професійного розвитку трудових ресурсів, стимулювання трудової міграції, удосконалення соціальної сфери, зокрема житлового удівництва, охорони здоров'я та охорони довкілля; -надання іншої державної підтримки розвитку таких територій.

В Україні найвищий рівень репресивності мають Чернівецька і Тернопільська області. Найнижчий рівень мають Київська, Донецька, Дніпропетровська області.

Значна диференціація розвитку регіонів України породжує необхідність втручання держави з метою згладжування соціально-економічних дисбалансів розвитку територій.

Основним інструментом фінансової підтримки депресивних територій з боку держави є міжбюджетні трансферти.

Постановою Кабінету Міністрів України було затверджено порядок, що визначає механізм надання та використання субвенції з Державного бюджету місцевим бюджетам для стимулювання розвитку регіонів, у т. ч. депресивних територій, що у 2010 році становила 488329,3 тис.грн. Субвенція для розвитку територій, що мають статус депресивних, надається місцевим бюджетам відповідно до програм подолання стану депресивності території. Субвенція спрямовується на фінансування окремих заходів, передбачених програмами подоланнястану депресивності території за пріоритетними напрямами, серед яких:

– реструктуризація економічної бази окремих регіонів і створення умов для її диверсифікації на новій технологічній основі;

– розбудова і модернізація виробничої та соціальної інфраструктури для сприяння підвищенню інвестиційної привабливості регіонів;

– упровадження ресурсо- і енергозберігаючих технологій;

– забезпечення повної зайнятості працездатного населення;

– соціальна та економічна реабілітація передусім малих шахтарських міст і селищ, де закрито вугільні шахти, а також гірських населених пунктів та інших територій, що потребують державної підтримки для вирішення проблем розвитку;

– розвиток соціально-культурної сфери, охорони здоров’я та охорони навколишнього природного середовища;

– покращання екологічної ситуації.

Окрім того На Україні існують вільні (ВЕЗ) чи спеціальні (СЕЗ) економічні зони та території пріоритетного розвитку (ТПР) і являють собою частину території України, на якій встановлюються i діють спеціальний правовий режим економічної діяльності та порядок застосування i дії законодавства України.

З метою залучення інвестицій практично по кожній СЕЗ чи ТПП законодавчо передбачено цілий ряд податкових та інших пільг. Типовими для більшості СЕЗ i ТПР є податкові та митні пільги щодо: ввізного мита, податку на додану вартість, податку на прибуток, збору до фонду зайнятості плати за землю та акцизного збору.