- •1. Місцеві фінанси як складова публічних фінансів, їх особливості.
- •2. Економічні та історичні передумови виникнення місцевих фінансів.
- •7. Роль місцевих фінансів у забезпеченні економічного розвитку та фінансування суспільних послуг.
- •3. Необхідність місцевих фінансів в умовах ринкових відносин.
- •4. Специфічні ознаки місцевих фінансів.
- •8. Проблеми становлення і розвитку місцевих фінансів в Україні.
- •5. Склад, призначення і функції місцевих фінансів.
- •9. Централізація і децентралізація фінансових відносин: огляд переваг і недоліків.
- •11. Засади організації місцевих фінансів.
- •6. Місцеві фінанси як фіскальний інструмент перерозподілу валового внутрішнього продукту.
- •10. Основні напрями зміцнення фінансової незалежності місцевого самоврядування в Україні.
- •14. Державне регулювання фінансової діяльності органів місцевого самоврядування.
- •22. Шляхи оптимізації структури місцевих бюджетів в Україні
- •15. Роль місцевих фінансових органів у системі виконавчої влади.
- •16. Місцеві бюджети як складова бюджетної системи держави.
- •Рівні та види місцевих бюджетів
- •27.Податкові та неподаткові методи формування доходів місцевих бюджетів.
- •26. Методи мобілізації грошових коштів до місцевих бюджетів.
- •18/ Принципи формування місцевих бюджетів України
- •19/ Роль місцевих бюджетів у соціальному та економічному розвиткові регіонів
- •28. Види податкових надходжень.
- •20/ Місцеві бюджети як організаційна форма мобілізації частини фінансових ресурсів у розпорядження місцевих органів самоврядування.
- •21/ Необхідність розподілу місцевих бюджетів на “поточний бюджет” і “бюджет розвитку”, джерела та порядок їх формування
- •23/ Роль та значення Бюджетного кодексу України
- •24/ Склад місцевих фінансових ресурсів. Баланс фінансових ресурсів і витрат
- •25. Особливості формування доходів місцевих бюджетів
- •31 Формування доходів місцевих бюджетів за рахунок місцевих податків та зборів.
- •29. Закріплені за місцевими бюджетами загальнодержавні податки і збори, їх склад і характеристика.
- •32Склад доходів місцевих бюджетів, що враховуються / не враховуються при визначенні обсягів міжбюджетних трансфертів.
- •33.Облігації місцевої позики.
- •34. Переваги і недоліки боргового фінансування місцевих потреб
- •35.Проблемні питання формування та використання власних коштів у бюджетних установах.
- •36. Склад та структура видатків місцевих бюджетів.
- •37. Критерії розмежування видів видатків між місцевими бюджетами
- •38. Необхідність фінансового планування на різних рівнях місцевих органів влади та управління, методи фінансового планування.
- •39Особливості складання фінансових планів.
- •40 . Роль місцевих фінансових органів у регіональному фінансовому плануванні.
- •42Порядок фінансування з поточного бюджету та бюджету розвитку.
- •43. Склад і характеристика видатків, які враховуються / не враховуються при визначенні обсягу міжбюджетних трансфертів.
- •46. Поєднання бюджетного фінансування з розвитком платних послуг населенню, виконання робіт за договорами з підприємствами, організаціями, установами на госпрозрахункових засадах.
- •44. Порядок планування та фінансування соціально-культурних установ.
- •47. Специфіка планування і фінансування капітальних укладень у сферу матеріального виробництва, житлового будівництва, будівництва об’єктів соціально-культурного призначення.
- •45. Розрахунки основних показників кошторисного фінансування, види кошторисів.
- •58Необхідність і спрямованість фінансового і бюджетного вирівнювання в Україні.
- •48. Фінансування видатків з бюджету столиці України м. Києва.
- •1. Державне управління:
- •3. Охорона здоров'я:
- •4. Соціальний захист та соціальне забезпечення:
- •64/ Роль і значення трансфертів в формуванні дохідної частини місцевих бюджетів: економічні і політичні аспекти.
- •49.Сутність міжбюджетних відносин в Україні.
- •50.Склад і структура взаємовідносин місцевих бюджетів з Державним бюджетом, їх особливості.
- •55.Використання, в процесі виконання бюджету, різних форм взаємодії між Державним і місцевими бюджетами.
- •51.Розподіл видатків відповідно до розподілу повноважень між державною владою і органами місцевого самоврядування.
- •52.Забезпечення місцевих бюджетів доходними джерелами для виконання власних та делегованих державою фінансових зобов’язань.
- •53.Перерозподіл через Державний бюджет фінансових ресурсів.
- •54.Формування умов для збільшення зацікавленості органів місцевого самоврядування в мобілізації додаткових доходів.
- •56.Взаємовідносини в бюджетній сфері між різними рівнями місцевих бюджетів, їх особливості.
- •1) Передача видатків на викон-ня власних повноважень між місц. Бюджетами
- •2) Передача видатків на виконання делегованих держю повноважень
- •67.Головні розпорядники бюджетних коштів: їх права і обов’язки.
- •57. Порядок використання інструментів бюджетного регулювання між різними рівнями місвих бюджетів.
- •70. Особливості затвердження та виконання місцевих бюджетів у разі несвоєчасного їх прийняття.
- •59 Існуючі суперечності в побудові системи взаємовідносин місцевих бюджетів х Державним бюджетом.
- •86.Надходження від операційної діяльності, надходження від фінансової діяльності. Позареалізаційні доходи.
- •72. Специфічні ознаки, фінансів підприємств місцевого господарства як підсистеми місцевих фінансів.
- •60.Шляхи вдосконалення міжбюдж відносин в Україні
- •74.Розвиток форм власності та їх вплив на організацію виробництва та формування фінансових відносин
- •62. Види міжбюджетних трансфертів
- •63/ Розрахунок показників місцевого бюджету та дотації загального вирівнювання.
- •73. Основні напрямки діяльності підприємств місцевого господарства та форми їх організації.
- •65.Компетенція місцевих органів влади в галузі фінансів, їх участь у бюджетному процесі.
- •75.Природні монополії в місцевому господарстві їх вплив на формування ринкових відносин.
- •66.Права й обов’язки органів місцевого самоврядування і місцевих органів виконавчої влади на етапах складання, розгляду, затвердження і виконання бюджету.
- •69.Порядок складання проектів місцевих бюджетів, їх взаємозв’язок з проектом Державного бюджету та планами економічного і соціального розвитку регіонів.
- •76. Доходи від реалізації продукції, робіт та послуг підприємств місцевого господарства.
- •77. Затрати на виробництво підприємств місцевого господарства та планування собівартості товарів, робіт та послуг.
- •78. Визначення прибутку підприємств місцевого господарства. Управління використанням прибутку.
- •79. Оборотні кошти підприємств місцевого господарства та методи визначення їх потреби.
- •80. Управління оборотними коштами підприємств місцевого господарства.
- •81.Показники фінансової стійкості і стабільності підприємств місцевого господарства.
- •82.Поняття банкрутства та його правове забезпечення. Основні напрями запобігання банкрутства.
- •89/Ціноутворення і тарифи у водопост і водовідвед.
- •83.Організація фінансів комунальних підприємств та специфіка їх прояву.
- •84.Характеристика технічного стану мереж і споруд, які експлуатуються підприємствами комунального господарства та їх фінансовий стан.
- •87.Доходи від здачі майна в оренду. Доходи від дооцінки виробничих запасів і готової продукції. Асигнування із бюджету.
- •91.Затрати на проведення робіт та послуг в комунальних підприємствах.
- •88.Особливості планування доходів від реалізації води та відведення стоків.
- •95.Поточне та оперативне фінансове планування на підприємствах комунального господарства.
- •92.Формування собівартості робіт та послуг підприємств водопровідно-каналізаційного господарства.
- •93.Прибуток та рентабельність комунальних підприємств.
- •94.Дотації з місцевого бюджету комунальним підприємствам та порядок їх розрахунку
- •102. Особливості планування витрат на капітальний ремонт житлового фонду.
- •96.Особливості розвитку фінансових відносин в житловому господарстві. Готовність житлового господарства України до роботи в ринкових умовах.
- •97. Існуючи форми підприємств житлового господарства та їх вплив на організацію фінансових відносин.
- •101. Фінансування робіт по технічному обслуговуванню житлових будинків, проведення поточного ремонту та вивезення сміття.
- •100. Витрати житлово-експлуатаційних організацій по утриманню житлового фонду їх динаміка та структура.
- •103. Тарифна політика держави та місцевих органів влади в сфері житлового господарства.
- •104.Тарифні ставки плати за користування житлом та механізм їх регулювання.
- •109.Підстави для формування і проведення самостійної фінансової політики місцевими органами влади.
- •105.Прибуток житлових організацій та управління його використання.
- •106.Дотації з місцевого бюджету на покриття збитків житлових підприємствам та порядок їх розрахунку
- •107.Фінансування цільових комплексних програм покращення благоустрою житла, розроблених місцевими радами.
- •108.Проблеми та основні напрямки вдосконалення організації фінансів житлово-комунального господарства.
- •110. Зв’язок фінансової політики на місцевому рівні з регіональною політикою держави.
- •115. Забезпечення соціального захисту в незалежності від економічних можливостей регіону.
- •111. Сутність державної регіональної політики, її зв`язок з адміністративно-територіальною реформою в державі.
- •112. Цілі, завдання та пріоритети фінансової політики на місцевому рівні та державної регіональної політики.
- •113. Необхідність зростання та зближення рівнів економічного і соціального розвитку регіонів України.
- •114. Запровадження єдиних загальнодержавних мінімальних соціальних стандартів.
- •116. Фінансово-економічні засади регіональної політики, розширення повноважень місцевих органів влади.
- •117. Розмежув та збалансув повноваж і відповідальності центр та місц органів влади у сфері надання послуг.
- •119.Державне сприяння розвитку депресивних регіонів. Законодавче закріплення статусу депресивного регіону.
- •120.Спрямованість державної підтримки депресивної території. Головні напрями державного сприяння економічному та соціальному розвитку регіонів.
- •121.Програма економічного та соціального розвитку регіону.
- •122.Показники, які розробляються в процесі складання програми економічного і соціального розвитку в регіоні.
- •123.Структура програми економічного і соціального розвитку в регіоні, послідовність її розробки.
- •124.Основіні напрями удосконалення територіальної організації влади і місцевого самоврядування: конституційний, законодавчий, адміністративно-правовий, фінансово-економічний.
- •125. Державне регулювання фінансової діяльності органів місцевої влади та управління.
- •126. Системи касового виконання бюджету: банківська, казначейська та змішана. Їх характеристика, переваги та недоліки.
- •127. Необхідність фінансового контролю на рівні місцевих органів влади та управління, методи та види фінансового контролю.
- •128. Внутрішній та зовнішній фінансовий контроль на місцевому рівні. Органи, які здійснюють фінансовий контроль.
- •129. Організація фінансового контролю на місцевому рівні.
- •130. Контроль фінансових органів за формуванням та використанням коштів місцевих бюджетів і власних коштів бюджетних установ. Характерист органов
- •131. Європейська хартія місцевого самоврядування про основні принципи організації місцевих фінансів.
- •132. Бюджетний федералізм як принцип побудови фінансів місцевого самоврядування в розвинутих країнах.
- •133. Форми та методи фінансового забезпечення місцевого самоврядування в зарубіжних країнах.
- •134. Види, принципи та інструменти взаємодії державного та місцевих бюджетів у зарубіжних країнах.
- •135. Порядок «вертикального» та «горизонтального» бюджетного вирівнювання.
- •136. Світовий досвід надання бюджетних трансфертів місцевим органам влади.
- •137. Можливість застосування світового досвіду організації місцевих фінансів в Україні, з урахуванням її історичних, економічних та демографічних особливостей.
133. Форми та методи фінансового забезпечення місцевого самоврядування в зарубіжних країнах.
Організація системи міжуряд. фін. відносин (між централ. урядом, органами держ. влади субцентрал. рівня та місц. самовряд-ям) у зар. демокра. країнах ґрунт-ся на поєднанні двох основних концептуальних положень. З одного боку, врах-ся прагнення територіал. громад та їх об'єднань до фін. незалежності від централ. влади, внаслідок чого поглибл-ся процеси фіскал. децентралізації; з ін., — держава спільно з органами місц. самовряд-ня несе тягар відповідальності за забезпечення однаково високих стандартів життя для кожного громадянина, гарантує надання найважливіших суспільних послуг. За таких обставин фін. вирівнювання місц. бю-ів є не лише засобом підтримки депресивних територій, а й об'єктив. необхідністю.
Свідченням значної уваги, що приділяється питанням фін. вирівнювання в країнах Європи, є норми, закріплені в Європ. хартії місц. самовряд-ня. С. 9 цього документа передбачає необхідність захисту фін-во слабших органів місц. самовряд-ня шляхом запровадження процедур фін. вирівнювання, що дають змогу усунути наслідки нерівномірного розподілу потенційних джерел фін-ня цих органів та їхніх витрат. Такі заходи не повинні обмежувати самостійність органів місц. самовряд-ня у вирішенні питань, віднесених до їх компетенції. Хартією визнано необхідність узгодження з органами місц. самовряд-ня порядку виділення перерозподілених коштів. У ній зазначається, що надані місц. органам трансферти, наскільки це можливо, не повинні призначатися для фін-ня конкретних проектів. Трансферти не повинні бути перепоною для проведення органами самовряд-ня незалежної політики в межах їх повноважень.
За кордоном під фін. вирівнюванням розуміють "систему інструментів та заходів щодо усунення фіскал. дисбалансів шляхом перерозподілу фін. ресурсів по вертикалі системи бюджетів і по горизонталі між територ. одиницями".
Верт. фіскальні дисбаланси — це невідповідність між обсягами фін. ресурсів, що перебувають у розпорядженні органів певних рівнів субнац. (регіонал. чи місц.) влади, та віднесеними до їх компетенції завданнями й обов'язками, виконання яких здійснюється за рах. цих коштів. Завдяки зменшенню вертикал. дисбалансів забезпечується спроможність кожного субнац. рівня виконувати свої повноваження та створюються умови для повного та своєчасного фін-ня відповідних, закріплених за ним, сусп. послуг. Однак внаслідок відмінностей у розвитку адм-територіал. одиниць, які тією чи іншою мірою характерні для переважної більшості зар. країн, наявності так званих "бідних" і "багатих" територій, усунення верт. фіскал. дисбалансів повністю не вирішує проблему забезпечення всіх субнац. органів влади достатніми фін. ресурсами. Цим обґрунт. необхідність зменшення горизонт. фіскальних дисбалансів, які виникають у межах одного рівня управління та зумовлені неоднаковими фін. можливостями та потребами окремих регіонал. або місц. урядів. Саме в усуненні верт. і горизонт. фіскал. диспропорцій у фін. забезпеченні окремих територій полягає головна мета фін. вирівнювання.
Метою фін. вирівнювання є досягнення ситуації, коли обсяг місц. податків відтворює лише результат власного вибору громади, але ніяк не відбивається на рівні наданих місц. владою послуг, на ефективності викор-ня ресурсів чи на ек. результаті ді-ті місц. влади.
Починаючи з середини мин. століття проблеми фін. вирівнювання в зар. країнах набули неабиякої актуальності. Це пов'язано з поглибленням децентралізаційних процесів у багатьох розвинених державах світу. Фіскальна децентралізація не лише сприяла посиленню ролі місц. бюджетів, а й зумовила необхідність пошуку нових підходів до фін. вирівнювання.
Організація фін. вирівнювання в демократ. державі потребує попереднього розгляду, погодження та закріплення в договорах або законодавчих актах низки ключових положень. Централ. і місцеві уряди повинні досягнути згоди з приводу того, що підлягає вирівнюванню, ступеня вирівнювання, прийомів та інструментів вирівнювання, способів визначення фіскальних дисбалансів тощо. Індикатором правильності обраної політики фін. вирівнювання є схвалення її більшістю населення країни, що виявляється, головним чином, під час виборів до органів представницької влади всіх рівнів.
У світовій практиці розрізняють 2 основні види систем фін. вирівнювання. Перша передбачає зосередження коштів, призначених для фін. вирівнювання територій, у складі централ. бю-ту держави. Організація другої полягає в об'єднанні зусиль органів місц. влади певного рівня для створення спеціал. фондів фін. вирівнювання, за рах. яких усуваються горизонт. фіскальні дисбаланси.
У зар. державах застосовуються різні способи фін. вирівнювання. Кожен з них передбачає використання одного чи одночасно кількох інструментів — різних видів прямих трансфертів, як загальних, так і спеціальних; непрямих трансфертів, тобто переданих податків або відрахувань від регулюючих доходів; фондів фін. вирівнювання тощо.
Основним інструментом фін. вирівнювання за кордоном є прямі міжурядові трансферти, які здійснюються на безоплатній і безповоротній основі. Усі трансферти поділяються на субсидії та гранти. Субсидіями вважаються виключно ті трансферти, що надаються органами держ. влади підприємствам або ін. суб'єктам господар-ня. Гранти — це необов'язкові трансферти, що передаються від одних інституційних одиниць сектору сусп. управління до ін. або між органами держ. управління та міжнар. організаціями. Залежно від призначення вони поділяються на поточні та капітальні, а за типом органу, який їх надає, — на гранти від урядів іноземних держав, міжнар. організацій та ін. органів сусп. управління. Т.ч., згідно з класифікацією МФО, трансферти, за допомогою яких здійснюється фін. вирівнювання місц. бю-ів, іменуються грантами.
В європ. країнах ширшого застосування набула інша класифікація, розроблена в 1986 р. експертною комісією з проблем місц. та регіонал. фінансів Ради Європи. Відповідно до неї переміщення коштів від вищих органів держ.влади до органів місц. самовряд-ня, включаючи безвідсоткові позики, що надаються на період, не менший за 10 років, називаються субсидіями. Всі субсидії поділ-ся на 2 основні групи — спец. та заг. призначення. Кожна з них включає окремі види субсидій, що відрізняються порядком їх розрахунку або розподілу.
Субсидії загального призначення використовуються без обмежень, як і будь-які власні доходи органів місцевої влади. Субсидії спеціального призначення мають бути витрачені на конкретно визначені цілі. Вони можуть призначатися на інвестиційні або поточні цілі.
Іншою поширеною світ. тенденцією є використання формульного методу розрахунку вирівнювал. трансфертів, який передбачає врахування об'єктивних факторів і критеріїв. Його застосування сприяє раціонал. та справедливому розподілу фін. ресурсів між територіями та запобігає прийняттю суб'єкт. рішень. У зар. країнах викор-ся різні формули, які досить часто враховують не тільки загальноприйняті соц. стандарти, а й певні нац. особливості та пріоритети. В одних країнах вирівнюється лише дохідна спроможність територ. одиниць (Канада, Естонія) або видаткові потреби (Іспанія, Італія), в інших — одне і друге (Австралія, ВБ, країни Скандинавії, Яп.). Формули бувають простими, які враховують тільки найважливіші критерії, та складними (в Нідерландах береться до уваги більше як 30 факторів), іноді багатоступінчастими (Нім.). В Австралії шляхом застосування формульного підходу розрах-ся "стандартний бюджет" та визначається неспроможність громади його реалізувати.