77. Затрати на виробництво підприємств місцевого господарства та планування собівартості товарів, робіт та послуг.

Функціонування підприємств місцевого господарства вимагає певних витрат, пов’язаних з вкладанням коштів у розширення основних фондів і обігових коштів, а також витрат на виробництво та реалізацію продукції та послуг. Найбільшу питому вагу в витратах місцевих підприємств мають витрати на виробництво та реалізацію продукції та надання послуг. Ці витрати після завершення кожного кругообороту мають повністю повертатися в обіг підприємств. До складу витрат підприємств місцевого господарства відносять такі елементи витрат: на сировину і основні матеріали, напівфабрикати, допоміжні матеріали, паливо, теплову та електричну енергію, заробітну плату, відрахування до фондів соціального страхування, амортизаційні відрахування тощо.

Сукупність поточних витрат підприємств місцевого господарства на виробництво і реалізацію продукції та надання послуг є її собівартістю. Відображаючи рівень витрат на виробництво, собівартість комплексно характеризує ступінь використання усіх ресурсів підприємства, а, значить, і рівень техніки, технології та організації виробництва. Чим краще працює підприємство, інтенсивніше використовує виробничі ресурси, успішніше удосконалює техніку, технологію і організацію виробництва, тим нижча собівартість продукції. Тому собівартість е одним з важливих показників ефективності виробництва. Собівартість продукції має тісний зв'язок з її ціною. Це проявляється в тому, що собівартість слугує базою ціни товару і її нижньою межею для виробника.

На вітчизняних підприємствах прийнято розрізняти виробничу, галузеву, комерційну, цехову і технологічну собівартість виробу, а також готової продукції та інші її види. Всі вони відрізняються один від одного не тільки складом витрат, але і методами планування як окремих витрат, так і загальної собівартості.

Метод визначення собівартості одиниці продукції за статтями витрат називається калькуляцією. Під внутрішньофірмового планування застосовуються три методи калькуляції або розрахунку собівартості:

1) нормативний - на основі діючих в даний період часу прогресивних нормативів і норм витрат економічних ресурсів на одиницю продукції та інших ринкових показників;

2) плановий - на підставі розроблених на певний період (рік, квартал, місяць) планових показників прямих витрат і комплексних кошторисів витрат;

3) звітний - на основі фактичних (бухгалтерських) витрат на виробництво продукції у звітний період.

78. Визначення прибутку підприємств місцевого господарства. Управління використанням прибутку.

Нині діюча методика розрахунку прибутку передбачає те, що підприємство спочатку визначає валовий дохід, який розраховується шляхом віднімання вартості матеріальних витрат виробництва та суми амортизаційних відрахувань від отриманої виручки. Залишок виручки становить валовий дохід підприємства, який підлягає розподілу та використанню. За рахунок валового доходу відбувається формування і використання фонду заробітної плати працівникам підприємств. Залишок валового доходу являє собою чистий дохід або прибуток підприємства. Прибуток є найважливішим джерелом фінансових ресурсів не тільки підприємств місцевого господарства, а й держави та місцевих органів влади. Це пов’язано з тим, що податок на прибуток підприємств комунальної форми власності сплачується до місцевих бюджетів, а податок на прибуток підприємств інших форм власності, які надають комунальні та житлові послуги на місцевому рівні, сплачується до бюджету. Після розрахунків з бюджетом невикористана частина прибутку залишається в розпорядженні підприємства, її можна використати на формування цільових фондів, спрямувати частину прибутку на фінансування витрат, пов’язаних з подальшим розвитком виробництва, на виплату дивідендів тощо. Використання чистого прибутку визначається самостійно кожним суб’єктом господарювання.