108.Проблеми та основні напрямки вдосконалення організації фінансів житлово-комунального господарства.

Найсуттєвішими недоліками господарського механізму житлово-ко­мунального господарства, які зумовлюють необхідність проведення до­корінних реформ, є:

• сповільнені ринкові перетворення і структурні зрушення у галузі, відсутність конкурентного середовища;

• незадовільний технічний стан основних фондів житлово-комуналь­ного господарства, у зв'язку з чим — великі втрати ресурсів у мережах внаслідок незадовільного їх технічного стану;

• неповне відшкодування вартості послуг житлово-комунальних під­приємств установленими тарифами, значна регіональна диференціація тарифів;

• практика дотування збиткових підприємств, яка унеможливлює вихід їх з фінансової кризи, розвиває споживацькі тенденції;

• монопольне становище більшості підприємств, що не створює сти­мулів до здешевлення собівартості послуг, зменшення витрат енергетич­них ресурсів і непродуктивних видатків;

• низька продуктивність праці та велика кількість працюючих у жит­лово-комунальному господарстві;

• відсутність кваліфікованих менеджерів, здатних ефективно управ­ляти комунальними підприємствами;

• низька якість послуг і зменшення обсягів їх надання, що призво­дить до зменшення доходів житлово-комунальних підприємств;

• заборгованість населення за надані послуги, велика кількість ко­мунальних пільговиків;

• обмеженість фінансових ресурсів об'єктів комунальної власності, хронічна нестача коштів, необхідних не тільки для потреб розвитку під­приємств, а й для поточного їх утримання.

Для подолання зазначених недоліків слід провести комплексне реформування сфери житлово-комунального господарства відповідно до таких основних напрямів.

1, Формування нормативно-правової бази функціонування жит- лово-комунального господарства:

• удосконалення нормативно-правових актів відповідно до ринко­вих умов;

• стандартизація послуг житлово-комунальних підприємств;

• перегляд нормативної бази, яка регламентує склад витрат підпри­ємств;

• включення до складу тарифів на послуги інвестиційної складової.

2. Забезпечення фінансової стабілізації галузі:

• проведення комплексної державної регуляторної тарифної політики;

• стимулювання скорочення енерговитрат;

• ефективна дотаційна підтримка підприємств;

• перегляд пільг і чітке визначення джерел їх фінансування, перехід до адресних пільг населенню;

— запровадження механізмів перерахунку плати за ненадані або не­якісні послуги.

3. Інституційні перетворення в галузі:

• роздержавлення, демонополізація, створення конкурентного середо­вища в житлово-комунальному господарстві;

• ефективне державне регулювання діяльності природних монополій;

• формування цілісної державної регуляторної політики тарифів у комплексі — на електроенергію, газ, водо-, теплопостачання, водовід-ведення;

• створення товариств власників житла, служб замовника, розвиток договірних відносин у галузі;

• встановлення дієвого контролю за встановленням тарифів та їх про­зорістю;

• перехід на енергозберігальні технології, прилади обліку та регулю­вання споживання води та теплоенергії.