126. Системи касового виконання бюджету: банківська, казначейська та змішана. Їх характеристика, переваги та недоліки.

Суть касового виконання державного бюджету полягає у прийнятті розрахункових документів на виплату податків, зборів та інших обов'язкових платежів до бюджету, зарахуванні доходів на рахунки відповідних бюджетів, зберіганні грошових коштів бюджету, видаванні цих коштів на заходи, передбачені бюджетом, та веденні відповідного обліку й звітності. Отже, касове виконання бюджету- це організація та здійснення відповідних розрахунково-касових операцій. В основу касового виконання місцевих бюджетів покладено принцип єдності каси і єдиного бухгалтерського обліку.

Відомо три системи касового виконання бюджету:

1)банківська,

2)казначейська,

3)змішана.

За банківської системи рахунки для виконання бюджету відкриваються в установах банківської системи. Казначейська система касового виконання бюджету передбачає відкриття та ведення рахунків для виконання бюджету через спеціалізовану структуру — Державне казначейство. Змішана система передбачає можливість відкриття та ведення рахунків для виконання бюджету як в установах банківської системи, так і в Державному казначействі.

За банківської системи касового виконання бюджету установи банків здійснюють такі операції:

— приймають кошти в доходи кожного з бюджетів, які входять у бюджетну систему, і зараховують їх на рахунки відповідних бюджетів;

— розподіляють в установлених розмірах (у законі про Державний бюджет, у постановах місцевих органів влади про затвердження бюджетів) загальнодержавні податки і доходи між усіма бюджетами бюджетної системи країни;

— видають кошти міністерствам, відомствам, галузевим управлінням (відділам) виконавчих комітетів місцевих органів влади, підприємствам, організаціям і установам;

— ведуть облік доходів і видатків бюджетів і складають звітність про їх касове виконання;

— контролюють своєчасність подання підприємствами, організаціями й установами доручень в установи банків на перерахування в бюджет податків, стягнених із заробітної плати, і внесків із загальнообов'язкового державного соціального страхування та ряд інших операцій.

Така система касового виконання бюджету має низку недоліків:

1. постійний зустрічний рух доходів і видатків «по вертикалі».(значні суми коштів протягом тривалого проміжку часу перебувають «у дорозі», значна частка бюджетних коштів відволікається у взаєморозрахунки)

2. Розподіл загальнодержавних податків, зборів і обов'язкових платежів здійснювали установи комерційних банків з порушенням нормативів відрахувань та терміни їх перерахування.

3. Наявність великої кількості поточних бюджетних рахунків не дає змоги застосувати механізм попереднього контролю за їх використанням. Кошти бюджету розосереджені на багатьох рахунках міністерств, відомств.

4. Звітність Національного банку є єдиним джерелом даних, щодо контролю процесу виконання бюджету. Міністерство фінансів не мало повноважень та реальних важелів управління коштами.

Принципова відмінність казначейської системи виконання Державного бюджету від банківської полягає в такому: всі бюджетні кошти акумулюються на єдиному казначейському рахунку, який об'єднує у собі систему рахунків, що діють в єдиному режимі і через які органи Державного казначейства здійснюють операції по доходах та видатках.

Касове виконання здійснюється органами Державного казначейства в межах бюджетних асигнувань та надходжень на відповідний реєстраційний рахунок у системі Єдиного казначейського рахунка. Касове виконання здійснюється шляхом проведення платежів Державним казначейством безпосередньо на користь тих підприємств і організацій, що надали послуги, виконали роботи розпорядників бюджетних коштів, або на користь отримувачів бюджетних коштів.

Характерні риси:

• функціонування єдиного рахунку відповідного бюджету;

• широке застосування автоматизованих систем;

• розподіл надходжень бюджетної системи по рівнях через органи казначейства;

• доведення фінансування безпосередньо до кінцевих отримувачів;

• підвищення оперативності та якості контролю за використанням бюджетних коштів;

• обов’язковість здійснення та обліку касових операцій органами казначейства.

Єдиний казначейський рахунок забезпечує:

• повну незалежність органів, що виконують бюджет, від банків щодо контролю та обліку доходів і видатків;

• щоденне перерахування за призначенням коштів, що надходять з бюджету;

• розподіл доходів і видатків між бюджетами;

• перерахування коштів місцевими бюджетами;

• додержання принципу цільового використання коштів.

• можливість своєчасного інформування законодавчих і виконавчих органів про операції з бюджетними коштами;

• досконалу базу даних бюджетних показників;

- можливість прийняття оперативних рішень.

Перейти від банківської системи касового виконання бюджету до казначейської означає заміну практики виконання бюджету по відомчому принципу на територіальний. Для цього закриваються поточні бюджетні рахунки в комерційних банках і замість них відкриваються особові рахунки в органах казначейства.

Поєднання двох вищеназваних систем – змішана система. Вона передбачає можливість відкриття та ведення рахунків бюджету та мобілізацію коштів як в установах банківської системи, так і в казначействі, а фінансування здійснюється через територіальні органи казначейства та, водночас, за відомчою структурою.

Хоча дана система є більш гнучкою і адаптивною до специфічних умов бюджетування в тій чи іншій країні, характерною специфікою щодо „материнських” систем вона не вирізняється, а в цілому використовує переваги обох основних систем, хоча так само і концентрує їх недоліки.

В Україні застосовується казначейська форма обслуговування місцевих бюджетів