67.Головні розпорядники бюджетних коштів: їх права і обов’язки.

Розпорядники бюджетних коштів - це бюджетні установи в особі їх керівників, уповноважені на отримання бюджетнихасигнувань, взяття бюджетних зобов'язань та здійснення видатків з бюджету. Повноваження розпорядників встановлюються у межах бюджетного асигнування на поточний бюджетний період відповідно до бюджетного призначення на взяття бюджетного зобов'язання та здійснення платежів з конкретною метою у процесі виконання бюджету. Залежно від ступеня підпорядкованості та обсягу наданих прав розпорядники бюджетнихкоштів поділяються на головних розпорядників бюджетних коштів та розпорядниківбюджетних коштів нижчого рівня (другого та третього ступеня).

Головні розпорядники як учасники бюджетного процесу здійснюють

наступні функції.

1. Головні розпорядники бюджетних коштів розробляють план своєї

діяльності у відповідності до завдань та функцій, визначених нормативно-

правовими актами, виходячи з необхідності досягнення конкретних результатів за

рахунок бюджетних коштів.

2. Головні розпорядники бюджетних коштів розробляють на підставі плану

діяльності проект кошторису та бюджетні запити і подають їх Міністерству

фінансів України чи місцевому фінансовому органу.

3. Головні розпорядники бюджетних коштів отримують бюджетні призначення

шляхом їх затвердження у законі про Державний бюджет України чи рішенні про

місцевий бюджет, доводять у встановленому порядку до розпорядників бюджетних

коштів нижчого рівня (одержувачів бюджетних коштів) відомості про обсяги

асигнувань, забезпечують управління бюджетними асигнуваннями.

4. Головні розпорядники бюджетних коштів затверджують кошториси

розпорядників бюджетних коштів нижчого рівня, якщо інше не передбачене

законодавством.

5. Головні розпорядники бюджетних коштів здійснюють внутрішній контроль

за повнотою надходжень, отриманих розпорядниками бюджетних коштів нижчого

рівня та одержувачами бюджетних коштів, і витрачанням ними бюджетних коштів.

6. Головні розпорядники бюджетних коштів одержують звіти про використання

коштів від розпорядників бюджетних коштів нижчого рівня та одержувачів

бюджетних коштів і аналізують ефективність використання ними бюджетних

коштів.

57. Порядок використання інструментів бюджетного регулювання між різними рівнями місвих бюджетів.

Україні традиційно використовують такі інструменти бюд­жетного регулювання:

1. власні доходи;

2. відсоткові відрахування від загальнодержавних податків і доходів (регулюючі і закріплені доходи);

3. міжбюджетні трансферти (бюджетні дотації, субсидії і субвенції, вилучення коштів до Державного бюджету України, міжбюд­жетні взаєморозрахунки);

4. бюджетні позички.

Власні доходи — це доходи (податкові і неподаткові надход­ження), що формуються і використовуються місцевими органами влади на підвідомчій їй території. Перелік власних доходів в Україні законодавчо не визначений (крім деяких місцевих податків і зборів). Тому органи місцевого самоврядування повинні самостійно планувати власні доходи і постійно прагнути до збільшення їхньої частки в загальній сумі надходжень.

Відповідно до наведеної класифікації відсоткові відрахування передбачають надходження в місцеві бюджети частини загальнодержавних податків і доходів, що стягуються на даній території. Залежно від розміру надходжень до місцевого бюджету в процен­т­ному відношенні (повний чи частковий) загальнодержавні доходи (податки і збори) можна розділити на закріплені і регулюючі.

Закріплені доходи — це доходи, що цілком у визначеній частині закріплюються за тим чи іншим бюджетом. Перелік закріплених доходів місцевих бюджетів України визначається законодавством.

Регульовані доходи — це доходи, що на пайовій основі розподіляються між усіма ланками бюджетної системи України. Перелік регульованих доходів визначається законодавством України про бюджетну систему і про місцеві органи влади і уточнюється в процесі прийняття щорічних законів про Державний бюджет України. З інструментом регульованих доходів тісно пов’язаний ще один інструмент міжбюджет­них взаємовідносин — нормативи відрахувань від регульованих доходів.

Міжбюджетні трансферти - кошти, які безоплатно і безповоротно передаються з одного бюджету до іншого. До них відносяться бюджетні дотації, субсидії і субвенції, вилучення коштів до Державного бюджету України, міжбюд­жетні взаєморозрахунки.

Бюджетні дотації — це трансферні ресурси, що передаються з Державного бюджету України місцевим бюджетам, чи з місцевих бюджетів вищого адміністративного рівня місцевим бюджетам нижчого адміністративного рівня безповоротно для збалансування їхніх доходів і витрат. Дотація не може мати цільового призначення. Вона може вважатися одним з дохідних джерел міс­цевих бюджетів, що використовують її на цілі, визначені органами місцевого самоврядування.

Бюджетні субсидії — це трансферні ресурси, що надаються з державного бюджету місцевим бюджетам, чи з місцевих бюджетів вищого адміністративного рівня до місцевих бюджетів нижчого адміністративного рівня на фінансування цільових витрат. Обсяги бюджетних субсидій, що надаються тій чи іншій території у принципі мають бути зв’язані з обсягами її витрат на фінансування делегованих повноважень. В Україні не використовуються.

Під бюджетною субвенцією розуміють трансферні ресурси, що передаються з Державного бюджету місцевим бюджетам, чи з місцевих бюджетів вищого рівня до місцевих бюджетів нижчого адміністративного рівня на фінансування цільових витрат і які підлягають обов’язковому поверненню у випадку нецільового використання. В Україні надаються такі вили бюдж.субвенцій:

Бюджетна субвенція на фінансування спеціальних державних соціальних послуг населенню; бюджетна субвенція на компенсацію втрат доходів бюджетів самоврядування на виконання власних повноважень унаслідок надання пільг; цільові бюджетні субвенції для районів, визначених як зона надзвичайної екологічної ситуації; цільові бюджетні субвенції на виконання інвестиційних проектів; бюджетні субвенції на виконання спеціальних функцій міст Києва і Севастополя; бюджетна субвенція на утримання об’єктів спільного користування чи на ліквідацію негативних наслідків діяльності об’єктів спільного користування; бюджетні субвенції на виконання функцій щодо власних повноважень територіальних громад міст, селищ та сіл.

Як інструмент організації міжбюджетних відносин в Україні використовуються і міжбюджетні взаєморозрахунки для перерозподілу фінансових ресурсів між рівнями бюджетної системи в процесі виконання Державного і місцевого бюджетів.

Внески до державного бюджету України — це кошти, що передаються адміністративно-територіальними одиницями в Державний бюджет в обсягах, визначених законом про Державний бюджет України на поточний рік. В Україні відсутня правова база, яка б регламентувала порядок застосування цього інструменту міжбюджетних відносин.

Бюджетні позички надаються з Державного бюджету України місцевим бюджетам для покриття тимчасових касових розривів у процесі виконання бюджету, вони підлягають поверненню протягом поточного бюджетного року. З місцевих бюджетів вищого територіального рівня можуть надаватися відповідні бюджетні позички органам влади територій нижчого рівня.

Як бюджетні дотації, так і субвенції мають надаватися на єдиних для всіх суб’єктів міжбюджетних відносин засадах з використанням простої і зрозумілої методики. Це дасть змогу усунути таку суттєву ваду, як непрозорість системи бюджетного регулювання в цілому і порядку надання фінансової допомоги місцевим бюджетам зокрема. Нині на процес визначення конкретних розмірів бюджетних дотацій впливають не об’єктивні, а більшою мірою суб’єктивні чинники. Відсутність єдиних критеріїв, на підставі яких здійснюється визначення розмірів бюджетних дотацій і субвенцій, ставить їх у нерівні умови, посилює фінансову залеж­ність місцевих органів самоврядування від рішень центру.