- •1. Місцеві фінанси як складова публічних фінансів, їх особливості.
- •2. Економічні та історичні передумови виникнення місцевих фінансів.
- •7. Роль місцевих фінансів у забезпеченні економічного розвитку та фінансування суспільних послуг.
- •3. Необхідність місцевих фінансів в умовах ринкових відносин.
- •4. Специфічні ознаки місцевих фінансів.
- •8. Проблеми становлення і розвитку місцевих фінансів в Україні.
- •5. Склад, призначення і функції місцевих фінансів.
- •9. Централізація і децентралізація фінансових відносин: огляд переваг і недоліків.
- •11. Засади організації місцевих фінансів.
- •6. Місцеві фінанси як фіскальний інструмент перерозподілу валового внутрішнього продукту.
- •10. Основні напрями зміцнення фінансової незалежності місцевого самоврядування в Україні.
- •14. Державне регулювання фінансової діяльності органів місцевого самоврядування.
- •22. Шляхи оптимізації структури місцевих бюджетів в Україні
- •15. Роль місцевих фінансових органів у системі виконавчої влади.
- •16. Місцеві бюджети як складова бюджетної системи держави.
- •Рівні та види місцевих бюджетів
- •27.Податкові та неподаткові методи формування доходів місцевих бюджетів.
- •26. Методи мобілізації грошових коштів до місцевих бюджетів.
- •18/ Принципи формування місцевих бюджетів України
- •19/ Роль місцевих бюджетів у соціальному та економічному розвиткові регіонів
- •28. Види податкових надходжень.
- •20/ Місцеві бюджети як організаційна форма мобілізації частини фінансових ресурсів у розпорядження місцевих органів самоврядування.
- •21/ Необхідність розподілу місцевих бюджетів на “поточний бюджет” і “бюджет розвитку”, джерела та порядок їх формування
- •23/ Роль та значення Бюджетного кодексу України
- •24/ Склад місцевих фінансових ресурсів. Баланс фінансових ресурсів і витрат
- •25. Особливості формування доходів місцевих бюджетів
- •31 Формування доходів місцевих бюджетів за рахунок місцевих податків та зборів.
- •29. Закріплені за місцевими бюджетами загальнодержавні податки і збори, їх склад і характеристика.
- •32Склад доходів місцевих бюджетів, що враховуються / не враховуються при визначенні обсягів міжбюджетних трансфертів.
- •33.Облігації місцевої позики.
- •34. Переваги і недоліки боргового фінансування місцевих потреб
- •35.Проблемні питання формування та використання власних коштів у бюджетних установах.
- •36. Склад та структура видатків місцевих бюджетів.
- •37. Критерії розмежування видів видатків між місцевими бюджетами
- •38. Необхідність фінансового планування на різних рівнях місцевих органів влади та управління, методи фінансового планування.
- •39Особливості складання фінансових планів.
- •40 . Роль місцевих фінансових органів у регіональному фінансовому плануванні.
- •42Порядок фінансування з поточного бюджету та бюджету розвитку.
- •43. Склад і характеристика видатків, які враховуються / не враховуються при визначенні обсягу міжбюджетних трансфертів.
- •46. Поєднання бюджетного фінансування з розвитком платних послуг населенню, виконання робіт за договорами з підприємствами, організаціями, установами на госпрозрахункових засадах.
- •44. Порядок планування та фінансування соціально-культурних установ.
- •47. Специфіка планування і фінансування капітальних укладень у сферу матеріального виробництва, житлового будівництва, будівництва об’єктів соціально-культурного призначення.
- •45. Розрахунки основних показників кошторисного фінансування, види кошторисів.
- •58Необхідність і спрямованість фінансового і бюджетного вирівнювання в Україні.
- •48. Фінансування видатків з бюджету столиці України м. Києва.
- •1. Державне управління:
- •3. Охорона здоров'я:
- •4. Соціальний захист та соціальне забезпечення:
- •64/ Роль і значення трансфертів в формуванні дохідної частини місцевих бюджетів: економічні і політичні аспекти.
- •49.Сутність міжбюджетних відносин в Україні.
- •50.Склад і структура взаємовідносин місцевих бюджетів з Державним бюджетом, їх особливості.
- •55.Використання, в процесі виконання бюджету, різних форм взаємодії між Державним і місцевими бюджетами.
- •51.Розподіл видатків відповідно до розподілу повноважень між державною владою і органами місцевого самоврядування.
- •52.Забезпечення місцевих бюджетів доходними джерелами для виконання власних та делегованих державою фінансових зобов’язань.
- •53.Перерозподіл через Державний бюджет фінансових ресурсів.
- •54.Формування умов для збільшення зацікавленості органів місцевого самоврядування в мобілізації додаткових доходів.
- •56.Взаємовідносини в бюджетній сфері між різними рівнями місцевих бюджетів, їх особливості.
- •1) Передача видатків на викон-ня власних повноважень між місц. Бюджетами
- •2) Передача видатків на виконання делегованих держю повноважень
- •67.Головні розпорядники бюджетних коштів: їх права і обов’язки.
- •57. Порядок використання інструментів бюджетного регулювання між різними рівнями місвих бюджетів.
- •70. Особливості затвердження та виконання місцевих бюджетів у разі несвоєчасного їх прийняття.
- •59 Існуючі суперечності в побудові системи взаємовідносин місцевих бюджетів х Державним бюджетом.
- •86.Надходження від операційної діяльності, надходження від фінансової діяльності. Позареалізаційні доходи.
- •72. Специфічні ознаки, фінансів підприємств місцевого господарства як підсистеми місцевих фінансів.
- •60.Шляхи вдосконалення міжбюдж відносин в Україні
- •74.Розвиток форм власності та їх вплив на організацію виробництва та формування фінансових відносин
- •62. Види міжбюджетних трансфертів
- •63/ Розрахунок показників місцевого бюджету та дотації загального вирівнювання.
- •73. Основні напрямки діяльності підприємств місцевого господарства та форми їх організації.
- •65.Компетенція місцевих органів влади в галузі фінансів, їх участь у бюджетному процесі.
- •75.Природні монополії в місцевому господарстві їх вплив на формування ринкових відносин.
- •66.Права й обов’язки органів місцевого самоврядування і місцевих органів виконавчої влади на етапах складання, розгляду, затвердження і виконання бюджету.
- •69.Порядок складання проектів місцевих бюджетів, їх взаємозв’язок з проектом Державного бюджету та планами економічного і соціального розвитку регіонів.
- •76. Доходи від реалізації продукції, робіт та послуг підприємств місцевого господарства.
- •77. Затрати на виробництво підприємств місцевого господарства та планування собівартості товарів, робіт та послуг.
- •78. Визначення прибутку підприємств місцевого господарства. Управління використанням прибутку.
- •79. Оборотні кошти підприємств місцевого господарства та методи визначення їх потреби.
- •80. Управління оборотними коштами підприємств місцевого господарства.
- •81.Показники фінансової стійкості і стабільності підприємств місцевого господарства.
- •82.Поняття банкрутства та його правове забезпечення. Основні напрями запобігання банкрутства.
- •89/Ціноутворення і тарифи у водопост і водовідвед.
- •83.Організація фінансів комунальних підприємств та специфіка їх прояву.
- •84.Характеристика технічного стану мереж і споруд, які експлуатуються підприємствами комунального господарства та їх фінансовий стан.
- •87.Доходи від здачі майна в оренду. Доходи від дооцінки виробничих запасів і готової продукції. Асигнування із бюджету.
- •91.Затрати на проведення робіт та послуг в комунальних підприємствах.
- •88.Особливості планування доходів від реалізації води та відведення стоків.
- •95.Поточне та оперативне фінансове планування на підприємствах комунального господарства.
- •92.Формування собівартості робіт та послуг підприємств водопровідно-каналізаційного господарства.
- •93.Прибуток та рентабельність комунальних підприємств.
- •94.Дотації з місцевого бюджету комунальним підприємствам та порядок їх розрахунку
- •102. Особливості планування витрат на капітальний ремонт житлового фонду.
- •96.Особливості розвитку фінансових відносин в житловому господарстві. Готовність житлового господарства України до роботи в ринкових умовах.
- •97. Існуючи форми підприємств житлового господарства та їх вплив на організацію фінансових відносин.
- •101. Фінансування робіт по технічному обслуговуванню житлових будинків, проведення поточного ремонту та вивезення сміття.
- •100. Витрати житлово-експлуатаційних організацій по утриманню житлового фонду їх динаміка та структура.
- •103. Тарифна політика держави та місцевих органів влади в сфері житлового господарства.
- •104.Тарифні ставки плати за користування житлом та механізм їх регулювання.
- •109.Підстави для формування і проведення самостійної фінансової політики місцевими органами влади.
- •105.Прибуток житлових організацій та управління його використання.
- •106.Дотації з місцевого бюджету на покриття збитків житлових підприємствам та порядок їх розрахунку
- •107.Фінансування цільових комплексних програм покращення благоустрою житла, розроблених місцевими радами.
- •108.Проблеми та основні напрямки вдосконалення організації фінансів житлово-комунального господарства.
- •110. Зв’язок фінансової політики на місцевому рівні з регіональною політикою держави.
- •115. Забезпечення соціального захисту в незалежності від економічних можливостей регіону.
- •111. Сутність державної регіональної політики, її зв`язок з адміністративно-територіальною реформою в державі.
- •112. Цілі, завдання та пріоритети фінансової політики на місцевому рівні та державної регіональної політики.
- •113. Необхідність зростання та зближення рівнів економічного і соціального розвитку регіонів України.
- •114. Запровадження єдиних загальнодержавних мінімальних соціальних стандартів.
- •116. Фінансово-економічні засади регіональної політики, розширення повноважень місцевих органів влади.
- •117. Розмежув та збалансув повноваж і відповідальності центр та місц органів влади у сфері надання послуг.
- •119.Державне сприяння розвитку депресивних регіонів. Законодавче закріплення статусу депресивного регіону.
- •120.Спрямованість державної підтримки депресивної території. Головні напрями державного сприяння економічному та соціальному розвитку регіонів.
- •121.Програма економічного та соціального розвитку регіону.
- •122.Показники, які розробляються в процесі складання програми економічного і соціального розвитку в регіоні.
- •123.Структура програми економічного і соціального розвитку в регіоні, послідовність її розробки.
- •124.Основіні напрями удосконалення територіальної організації влади і місцевого самоврядування: конституційний, законодавчий, адміністративно-правовий, фінансово-економічний.
- •125. Державне регулювання фінансової діяльності органів місцевої влади та управління.
- •126. Системи касового виконання бюджету: банківська, казначейська та змішана. Їх характеристика, переваги та недоліки.
- •127. Необхідність фінансового контролю на рівні місцевих органів влади та управління, методи та види фінансового контролю.
- •128. Внутрішній та зовнішній фінансовий контроль на місцевому рівні. Органи, які здійснюють фінансовий контроль.
- •129. Організація фінансового контролю на місцевому рівні.
- •130. Контроль фінансових органів за формуванням та використанням коштів місцевих бюджетів і власних коштів бюджетних установ. Характерист органов
- •131. Європейська хартія місцевого самоврядування про основні принципи організації місцевих фінансів.
- •132. Бюджетний федералізм як принцип побудови фінансів місцевого самоврядування в розвинутих країнах.
- •133. Форми та методи фінансового забезпечення місцевого самоврядування в зарубіжних країнах.
- •134. Види, принципи та інструменти взаємодії державного та місцевих бюджетів у зарубіжних країнах.
- •135. Порядок «вертикального» та «горизонтального» бюджетного вирівнювання.
- •136. Світовий досвід надання бюджетних трансфертів місцевим органам влади.
- •137. Можливість застосування світового досвіду організації місцевих фінансів в Україні, з урахуванням її історичних, економічних та демографічних особливостей.
131. Європейська хартія місцевого самоврядування про основні принципи організації місцевих фінансів.
Україна приєдналася до Європейської хартії про місцеве самоврядування, ратифікувавши цей акт 15.07.97.
У хартії дається вісім принципових положень про фінансову діяльність місцевого самоврядування:
1. Органи місцевого самоврядування мають право в межах загальнодержавної економічної політики вільно розпоряджатися достатніми власними засобами.
2. Фінансові засоби органів місцевого самоврядування потрібно визначати відповідно до компетенцій, передбачених Конституцією та законом.
3. Частина фінансових засобів органів місцевого самоврядування має надходити за рахунок місцевих зборів чи податків, ставки яких ці органи визначають у межах закону.
4. Фінансові системи, які забезпечують надходження фінансових засобів органів місцевого самоврядування, мають бути достатньо різноманітними і гнучкими для збереження відповідності реальним витратам при здійсненні їхніх повноважень.
5. Необхідно запроваджувати процедури фінансового вирівнювання чи еквівалентні заходи, призначені для коригування наслідків нерівномірного розподілу потенційних джерел фінансування, а також їхнього фінансового тягаря для захисту фінансово слабких органів місцевого самоврядування.
6. Слід відповідним чином погоджувати з органами місцевого самоврядування виділення їм перерозподілюваних коштів.
7. Субсидії, котрі надаються органам місцевого самоврядування, не можуть призначатися для фінансування певних проектів.
8. Органи місцевого самоврядування мають право на доступ до внутрішнього ринку позичкового капіталу.
132. Бюджетний федералізм як принцип побудови фінансів місцевого самоврядування в розвинутих країнах.
Бюдж. федералізм – це законодавчо закріплена стратегія розподілу функціонал. повноважень та відповідальності держ., регіонал., місц. влади з компромісним розмеж-ям на цій основі доходів і видатків між ланками бюдж. сис-ми на засадах політ. доцільності, соц. етики, міжрегіонал. й міжнац. солідарності.
Важлива функція б.ф. – за адекватних пропорцій розподілу зібраних податків забезпечити витрачання завжди обмеж. бюдж. коштів на тому рівні держ. влади, де вони дають макс. ефект.
Б.ф. точніше було б назвати фіскально-бюдж. федер-ом, що означає пряме зарах-ня податків за встан-ми однак. квотами в бю-ти 3-ох рівнів за належного фін-ня потреб усіх бю-ів. Правильно побуд-ий б.ф. має регулюючий характер, тому що дає змогу оптимізувати зіставляння потреб територій з їх. фін. Можливостями. В разі застос-ня дозвільних чи розподільчих форм надання бюдж. ресурсів в умовах їх хроніч. дефіциту об’єктивно форм-ся передумови для корупції. Нерац-но організовані відносини б.ф. спричинюють ситуації, коли місц. влада не бачить для себе фін. вигоди від ек. піднесення регіонів, якими вона управляє.
У зх. країнах б.ф. не обмеж-ся те ритор. перерозподілом ресурсів у вигляді фін. допомоги (за винятком екстраординарних випадків). Головною метою сучасного б.ф. є активне прагнення до самодостатності територ. Формувань в розрахунку на власні сили, нарощ-ня ек. потенціалу. Ринок і конкуренція змушують місц. владу форм-ти привабл. образ своїх територій з метою залучення інвестицій, реалізації вигідних проектів, проведення між нар. ярмарків, виставок, конгресів, чемпіонатів.
Б.ф. виконує політ-консолідуючу і соц-психолог. функції. Рух бюдж. ресурсів у напрямку від територій до центру об’єднує регіони з різним фін-ек. потенціалом в єдиний держ. організм і тим згуртовує націю.
Сучасний бюджетний федералізм має важливу соц.-психолог. перевагу, яка полягає в тому, що він згладжує фін-ек. ущербність окремих регіонів і так забезпечує заг.нац. єдність, не протиставляючи регіони-донори регіонам-реципієнтам. Така ситуація, неможлива на ринку, в бізнесі, коли сильний допомагає слабкому, на державно-політ. рівні реалізується засобами б.ф.
За класифікацією, запропонованою спеціалістами МВФ, залежно від форм політичної взаємодії та ступеня фін. самостійності ланок бюдж. системи склалися 3 типи міжбюджетних відносин:
класичний федералізм (США);
кооперативний федералізм (ФРН);
— режим амін. опіки над органами місцевого самоврядування (Франція, Скандинавські країни).
Відповідно фін. взаємовідносини верх. й нижчих рівнів влади у 1ому випадку характер-ся чітким розмежуванням бюдж. надходжень, комбінуванням власних доходів місц. бюджетів із трансфертами з вищих бюджетів; у 2ому — застосуванням механізму солідарного розподілу доходів та системи міжбюдж. субсидій; у 3ому — залежністю від дотацій центрального уряду.
Важливим елементом б.ф. є розподіл видатків між рівнями бюдж. системи відповідно до встановленого розмежування владних повноважень і компетенції між центральною, регіонал. та місц. владами, яке в кожній країні сформувалося під впливом іст., нац., ек., політ. та ін. чинників.
У всіх країнах достатньо значна частка державних видатків фін-ся з централ. бюджету: від 14—16 % ВВП у Німеччині, Нідерландах і Словаччині до 40—50 % ВВП у Греції, на Кіпрі, Мальті, у Великій Британії та Норвегії. На частку бюджетів членів федерації (у Бельгії, Нім., Нідерландах і Австрії) припадає фін-ня держ. видатків в обсязі від 9 до 16,5 % ВВП; частка бюджетів громад у країнах ЄС у 2003 р. коливалася від 0,7 % ВВП на Мальті до 33,5 % ВВП у Данії.
Таким чином, б.ф. як певний розподіл повноважень між окремими рівнями влади з відповідним розмежуванням доходів і видатків бюдж. системи існує як у федеративних, так і в унітарних державах. Але особливу увагу привертають держави з федеративним устроєм, де проблеми міжбюдж. відносин особливо складні.
Американський федералізм. Загалом своєрідність ам. схеми б.ф. полягає в існуванні практично автономних бюдж. систем трьох рівнів на основі чіткого розмежування урядових функцій і податкових надходжень.
Федеративної Республіки Німеччини. ФРН властивий комбінований б.ф., що передбачає використання регулюючих і закріплених податків, доповнених системою субсидій. Загалом нім. федералізм, особливо після об'єднання країни, характеризують дві ключові риси — субсидіарність і солідарність. Тому німецька модель має назву кооперативного федералізму.
Канада. У Канаді діє субсидіарний механізм вирівнювання фін. потенціалу провінцій за рахунок спец. фонду, створеного з коштів федерального бюджету. Величина субсидій визначається залежно від суми кожного з податків, які надходять у бюджети провінцій. У результаті уряди всіх провінцій розпоряджаються фін. ресурсами, достатніми для фін-ня заг.нац. стандартного рівня видатків з урахуванням кількості населення. Система фіскал. вирівнювання доповнюється федеральними цільовими субсидіями на фін-ня соц. сфери.
Російська система б.ф. ґрунт-ся на пайовому розподілі бюдж. доходів і трансфертах регіонам із федерат. фондів; за формальними ознаками вона близька до німецької моделі. Але рос. фахівці називають принаймні чотири її вади: 1) асиметричність — множинність і "різносуб'єктність" РФ зумовлює неоднакові фін. взаємовідносини з центром автономій не тільки з різним статусом (республік, країв, округів та ін.), а й з однаковим; 2) використання грошових сурогатів або негрошових форм платежів при виконанні бюджетів є середовищем для зловживань; 3) відсутність чіткого розмежування витратних повноважень між владою різних рівнів; 4) правова невизначеність інституту фін. неспроможності (банкрутства) регіональної і місцевої адміністрації.