7.3. Інноваційний процес, його особливості.

Організаційно-економічні основи функціонування

інноваційної сфери

Інноваційний процес має свої особливості. Це свого роду єдиний процес, який об'єднує науку, техніку, економіку, виробництво і менеджмент. Інноваційний процес складається із отримання новиз­ни, зародження ідеї і простягається аж до її комерційної реалізації. Специфіка цього роду інвестування полягає в тому, що інновації пов'язані з підвищеною небезпекою втрати вкладень і їх відносять до ризикового (венчурного) капіталу. Комерційний успіх в іннова­ційному процесі досягається лише в межах 10 % від усіх початко­вих проектів.

Інноваційна діяльність охоплює процес доведення наукової ідеї або технічного винаходу до стадії практичного використання, що приносить дохід, а також пов'язані з цим процесом техніко-економічні та інші зміни у соціальному середовищі. Об'єктами інноваційної діяльності є: >інноваційні програми та проекти; >нові знання та інтелектуальні продукти; >виробниче обладнання та процеси; інфраструктура виробництва й підприємництва; >організаційно-технічні рішення виробничого, адміністратив­ного, комерційного або іншого характеру, що істотно поліпшують структуру та якість виробництва і соціальної сфери;

>сировинні ресурси, засоби їх видобування й переробки, то­варна продукція;

>механізми формування споживчого ринку і збуту товарної продукції.

♦ Найчастіше об'єкти інноваційної діяльності існують у формі інноваційного проекту - комплексу документів, що визначає процедуру і зміст усіх необхідних заходів (у тому числі інвестиційних) щодо створення й реалізації іннова­ційного продукту або інноваційної продукції. Інноваційним визначається проект, яким передбачаються розробка, ви­робництво й реалізація інноваційного продукту і (або) інно­ваційної продукції.

Державна підтримка реалізації інноваційного проекту на­дається за умови його державної реєстрації. Згідно з Законом України "Про інноваційну діяльність" від 14 липня 2002 р. усі інноваційні проекти мають пройти державну реєстрацію, яку здійснює, за поданням суб'єктів інноваційної діяльності, спеціально уповноважений центральний орган виконавчої влади у сфері інноваційної діяльності.

Результатом виконання інноваційного проекту з науково-дослі­дної і (або) дослідно-конструкторської розробки нової технології (у тому числі - інформаційної) чи продукції з виготовленням експериментального зразка чи дослідної партії є інноваційний продукт, який має відповідати таким вимогам:

=> він є реалізацією (впровадженням) об'єкта інтелектуальної власності (винаходу, корисної моделі, промислового зразка тощо), на які виробник продукту має державні охоронні доку­менти (патенти, свідоцтва) чи одержані від власників цих об'єктів інтелектуальної власьості ліцензії, або реалізацією (впровадженням) відкриттів. При цьому використаний об'єкт інтелектуальної власності має бути визначальним для даного продукту; ^розробка продукту підвищує вітчизняний науково-технічний

і технологічний рівень;

■=>в Україні цей продукт вироблено (буде вироблено) вперше, або якщо не вперше, то порівняно з іншим аналогічним про­дуктом, представленим на ринку, він є конкурентноздат-ним і має суттєво вищі техніко-економічні показники. Рішення про кваліфікування продукту інноваційним приймає за результатами експертизи установа чи її ре­гіональне відділення.

Інноваційна форма інвестицій 241

# Об'єктом інноваційної діяльності може бути й інноваційна продукція - це нові конкурентноздатні товари чи послуги. Інноваційною вона може бути визнана, якщо відповідає таким вимогам.

• вона є результатом виконання інноваційного проекту;

• така продукція виробляється (буде вироблена) в Україні вперше, або якщо не вперше, то порівняно з іншою аналогіч­ ною продукцією, представленою на ринку, є конкурентно- здатною і мас суттєво вищі техніко-екопомічні показники.

Інноваційний процес у різних сферах діяльності охоплює різні стадії (етапи).У виробничій сфері він включає: ©зародження ідеї та її патентування; © наукове і техніко-економічне обґрунтування створення

нового продукту чи сфери послуг;

©експериментальне освоєння дослідного зразка продукції; ©доведення дослідних зразків до промислового виробництва; ©отримання достатньої кількості нового продукту для його

комерціалізації (масового виробництва).

В інших сферах діяльності такий процес може включати тільки стадії зародження ідеї, її техніко-економічне обґрунтування, направлене на вдосконалення технології з метою покращення якості або на вдосконалення окремих функцій в процесі здійснення господарської діяльності.

У загальному вигляді модель інноваційного процесу можна відобразити як послідовно здійснювані стадії: ФД^ЛДРПО

ДД^РПр>Ос>ЛВ

де ФД - фундаментальні дослідження;

ГІД - прикладні дослідження;

РПр - розробка і проектування;

Ос - освоєння;

ПВ - промислове виробництво;

М - маркетинг;

З - збут.

Світова практика свідчить, що тільки окремі фундаментальні дослідження перетворюються у розробку, проектування і промис­лове виробництво. До 90% фундаментальних досліджень мають негативний результат. З 10%, що залишилися, не всі мають практичний вихід.

242

Прикладні дослідження мають іншу спрямованість - це ма­теріалізовані знання, що використовуються у різних технологіях,

Тема 7

у результаті яких створюються нові машини, обладнання і системи. Прикладні дослідження поступово переходять у розробку і проектування, далі - в освоєння і промислове виробництво, нарешті маркетинг і збут як кінцевий результат інновації.

♦ Суб'єктами інноваційного процесу можуть бути фізичні і юри­дичні особи України, фізичні і юридичні особи іноземних держав, особи без громадянства, об'єднання цих осіб, які провадять в Україні інноваційну діяльність і (або) залучають майнові та інте­лектуальні цінності, вкладають власні чи запозичені кошти в реалізацію в Україні інноваційних проектів.

За характером та змістом інноваційної діяльності розрізняють три групи суб'єктів інвестиційного процесу (рис.7.1 ):

Суб'єкти інноваційної діяльності

І Інноваційні підприсметва

Фінансово-кредигні інноваційні установи

І піді

Державці органи управління інноваційною ) діяльністю І

¹ Інноваційні ■

центри ¹ Технопарки ¹ Технополіси ¹ Інноваційні

бізнес-інкубатори

¹ Державна інноваційна фінансово-кредитна установа

¹ Вінчурні компанії

¹ Інноваційні банки

Інноваційні фонди

• Верховна Рада України та АР Крим

• Кабінет Міністрів України

• Центральний орган виконавчої влади

> Центральний орган виконавчої влади у сфері інноваційної діяльності

¹ Державні органи місцевого самоврядування

Рис. 7.1. Суб'єкти інноваційного процесу Кабінет Міністрів України здійснює державне управління та забезпечує реалізацію державної політики у сфері інноваційної діяльності.

Центральні органи виконавчої влади: здійснюють підготовку пропозицій щодо реалізації інноваційної політики у відповідній галузі економіки, створюють організаційно-економічні меха­нізми підтримки й реалізації пріоритетних інноваційних проектів.

інноваційна форма інвестицій ₂₄₃

Спеціально уповноважений центральний орган виконавчої вла­ди у сфері інноваційної діяльності здійснює заходи щодо прове­дення єдиної науково-технічної та інноваційної політики, коорди­нує роботу у сфері інноваційної діяльності інших центральних органів виконавчої влади.

Представницькі органи місцевого самоврядування - сільські, се­лищні, міські ради відповідно до їх компетенції затверджують міс­цеві інноваційні програми; визначають кошти місцевих бюджетів для фінансової підтримки місцевих інноваційних програм, створю­ють комунальні інноваційні фінансово-кредитні установи.

Виконавчі органи місцевого самоврядування відповідно до їх компетенції розробляють проекти місцевих інноваційних програм і подають їх для затвердження відповідним місцевим радам, вжи­вають заходів щодо виконання місцевих інноваційних програм.

До другої групи відносять інноваційні підприємства. Інтеграція науки з практикою отримала назву інноваційного або венчурного підприємництва, яке пов'язане з дуже високим ступенем ризику. Існують різні форми і типи інноваційного (венчурного) підпри­ємництва. Характерною їх ознакою є комплексний підхід до вирішення науково-технічних проблем.

Основним критерієм класифікації венчурного підприємництва є джерело інвестування У зв'язку з цим, основними організаційни­ми формами венчурного підприємництва є:

^внутрішні венчурні фірми, які створюються у вигляді науково-дослідних відділів при великих промислових корпораціях. Вони займаються розробкою науково-технічної продукції для конкретного суб'єкта господарювання або суб'єкта кон­кретної галузі;

^міжгалузеві венчурні фірми, які забезпечують науково-дослід­ні розробки в межах галузевих чи відомчих науково-техніч­них установ;

^незалежні венчурні фірми, які організовуються у вигляді акці­онерних товариств, та працюють за рахунок коштів при­ватних та інституційних інвесторів;

♦ впроваджувальні компанії, які створюються однією чи кіль-

кома великими корпораціями у вигляді науково-дослідних консорціумів і працюють за замовленням засновників;

♦ зовнішні венчурні фірми, що фінансуються інвестиційними

фондами, компаніями, трастами. Мета таких фірм - аку­мулювання венчурного капіталу у великих обсягах та фінан­сування спеціалізованих інноваційних (ризикових) проектів.

,₄₄ . Тема 7

Усі венчурні фірми обслуговують найчастіше дві перші стадії інноваційного процесу - народження або пошук ідеї і техніко-економічне об'рунтування проекту. Більш великі фірми можуть також виготовляти дослідні зразки та вивчати ринки збуту.

Існують також форми територіальної і адміністративної інтеграції науки з виробництвом. Основна їх мета - це скорочення етапів між розробкою і впровадженням створеної науково-тех­нічної продукції. До них відносять різні адміністративні науково-виробничі об'єднання, науково-дослідні парки, технологічні парки.

Основним суб'єктом інноваційної діяльності є інноваційне підприємство - це підприємство (об'єднання підприємств) будь-якої форми власності, якщо більше ніж: 70 відсотків обсягу його продукції (у грошовому вимірі) за звітний податковий період є інноваційні продукти і (або) інноваційна продукція.

Інноваційне підприємство може функціонувати у вигляді технополісу, технопарку, інноваційного центру, бізнес-інкуба-тора тощо. Діяльність таких структур регулюється Положенням про порядок створення та функціонування технопарків та інноваційних структур інших типів, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 22 травня 1996 року.

♦ Технополіс — це науково-промисловий комплекс, ство­рений для виробництва нової прогресивної продукції або роз­роблення нових наукоемких технологій на базі тісних від­носин з університетами і науково-технічними центрами. У ньому поєднуються наука, техніка і підприємництво, здій­снюється тісне співробітництво між академічною наукою, підприємцями, місцевими і центральними органами влади.

До складу технополісів можуть входити:

• науково-дослідні організації та установи;

• промислові підприємства;

• культурно-побутові об'єкти;

• комунальні та інформаційні мережі;

• проектно-конструкторські центри та дослідні виробництва;

• фінансово-кредитні установи;

- торговельні, посередницькі, консультаційні та інші структури.

Науково-технологічний парк - це комплекс дослідних інсти­тутів, лабораторій, заводів, створюваних на заздалегідь підго­товлених територіях навколо великих університетів із розвиненою інфраструктурою (лабораторні корпуси, виробничі приміщення

Інноваційна форма інвестицій ₇₄₅

багатоцільового призначення, інформаційно-обчислювальні центри колективного користування, системи транспортних та інших комунікацій, магазини, житлові приміщення).

Одним із потенційно найефективніших структур прискореного впровадження інновації та економічного розвитку вважають бізнес-інкубатори.

Головне призначення бізнес-інкубатора — першочергова під­тримка малого (переважно інноваційного) підприємництва. Бізнес-інкубатори бувають трьох типів:

® безприбуткові - ті, що працюють із залученням коштів місце­вих органів влади, які зацікавлені у створенні робочих місць та економічному розвитку регіону;

©прибуткові - ті, що не надають пільги при здаванні в оренду свого майна (орендарям пропонується широке коло різноманітних послуг, однак сплачують вони тільки ті з них, якими реально скористалися);

(D бізнес-інкубатори при вищих навчальних закладах надають ефективну підтримку підприємствам через консультування з боку науковців, дослідну та лабораторну базу, обчи­слювальну техніку, можливість підвищити рівень своїх знань через спілкування з викладачами та користування бібліо­текою.

Сьогодні бізнес-інкубатори створені вже в багатьох містах України. Так, у Києві створено Київський інноваційний інкубатор (КБІ). В Івано-Франківську в 1996 р створено Українсько-канадський бізнес-центр, який здійснює головні функції бізнес-інкубатора. Інноваційні бізнес-інкубатори діють при Львівському національному університеті "Львівська політехніка", Харківсько­му державному політехнічному університеті.

Суб'єктів інноваційного процесу групують ще таким чином: новатори, ранні реципієнти, рання більшість, відстаючі. Усі групи, окрім першої, є імітаторами, тобто реалізаторами нововведень. # Новатори - це генератори науково-технічних знань (індиві­дуальні винахідники або дослідні організації). Вони зацікавлені в одержанні частини доходу від використання винаходу.

#Ранні реципієнти - це підприємці, що першими освоїли новий продукт або технологію. Вони намагаються одержати додатковий прибуток шляхом швидкого просування нововведення на ринок. #Рання більшість - представлена фірмами, які першими впро­вадили нововведення у виробництво, що забезпечило їм додат­ковий прибуток.

246

Т ема 7 і

Ф Відстаючі фірми - зіштовхуються з ситуацією, коли запіз­нення з нововведенням призводить до випуску нових виробів, що вже починають морально застарівати.

Однією з організаційних форм інноваційного підприємництва є створення в структурі підприємства окремих підрозділів у формі лабораторій, технічних бюро, тимчасових творчих колективів, які формуються з різних спеціалістів.